Тема переговорів з Росією про ціну газу для «Нафтогазу» вже приїлася. Ще два роки тому у регіоналів було переконання, що газові тарифи - це покарання для помаранчевих, а «правильним» хлопцям ціни відразу скостять. Звідси наполегливі заклики до братерства і розмазування скупих сліз по широких грудях…
Згодом з’ясувалося, що ефект від усього цього невеликий. Москву цілком влаштовує «тимошенківський» газовий контракт, і «Газпром» принципово не збирається його змінювати. Максимум, що він висловив, - це готовність (та й ту пізніше відкликав) поговорити про 10-відсоткову знижку на вартість імпортованого «Нафтогазом» річного обсягу газу. Натомість, як неодноразово повідомлялося, «Газпром» хотів би одержати доступ до прямого управління (володіння) українською ГТС. Причому за максимально низькою ціною. Тим більше що перед очима - досвід Білорусі, де «Газпрому» (не києм, то палицею) вдалося одержати 100% білоруської газотранспортної системи…
Київ довго торгувався. Оцінки вартості української ГТС коливалися в діапазоні від 20 млрд. дол. від уряду до 60 млрд. дол. від експертів. Власне кажучи, перша цифра приблизно дорівнює вартості одного з варіантів газотранзиту в Європу в обхід України- «Південного потоку» - через Чорне море до берегів і ГТС Болгарії.
Російсько-українські переговори з цього питання вочевидь зайшли в глухий кут. Нещодавно президент В.Янукович і прем’єр Азаров безуспішно (вже укотре) порушували це питання на переговорах із росіянами. Але нічого, крім чергової млявої обіцянки розглянути його, не одержали...
Зате наприкінці серпня «Газпром» закінчив варити другу нитку балтійського «Північного потоку» і бадьоро пообіцяв, що до кінця року достроково введе її в експлуатацію. Тим більше що транзит російського газу в Європу справді падає - за перші сім місяців на 23%.
У грудні поточного року «Газпром» анонсував і початок будівництва «Південного потоку» - другого магістрального газопроводу, що обходить Україну.
Почали і роздачу пряників. Болгарії, на узбережжя якої вийде нова труба, зробили 11-відсоткову знижку на газ, відкоригували і пом’якшили умови контракту «бери або плати». Так, до весни 2012-го російський газ обходився Софії в 534 дол. за 1000 кубометрів. Хоча болгарам потрібно всього 2,8 млрд. кубометрів на рік.
Щоправда, від майбутнього урочистого забивання кілочка до пуску газопроводу мине багато часу, а головне - витече чимало грошей. Власне кажучи, саме в них основна заковика.
В українських верхах багато хто звично вважає, що фінансові резерви «Газпрому» майже безмежні. М’яко кажучи, це трохи перебільшене припущення. На цей час борги російської газової монополії вже досягли рівня її річного обороту, що не так уже й райдужно. А нові газомагістральні маршрути потребують нових витрат.
Торік виручка «Газпрому» становила 110,8 млрд. дол. При цьому, продавши 265 млрд. кубометрів на внутрішньому ринку, він заробив (без ПДВ і акцизу) 24,2 млрд. дол. А от 40 млрд. кубометрів для «Нафтогазу України» принесли «Газпрому» 10,8 млрд.
Україна практично вже стала найприбутковішим ринком збуту природного газу для росіян. Ціни з урахуванням витрат на транспортування тут значно вищі, ніж у Німеччині. При плечі транспортування 5500 км німці у 2010 році одержували газ по 319 дол. за 1000 кубометрів, Україні при плечі транзиту близько 3500 км російський газ обійшовся по 400 дол.
Торік ціни для Меркель збільшилися до 379 дол., що все одно помітно нижче українських. Звідси виникають феєричні проекти закупівлі газу на німецькому ринку. При цьому торік Україна спожила ще й на 17,6% більше «газпромівського» газу, ніж Німеччина. Так чи інакше, Україна - це майже десята частина всіх «газпромівських» грошей (доходів). Саме ці кошти росіяни фактично кидатимуть на забезпечення кредитів під будівництво нових маршрутів…
Тож серйозні знижки для українців означають втрати виручки для «Газпрому». А грошей не вистачає. Торік з «Газпрому» і так вичавили різке (приблизно на 40%) зниження ціни для Білорусі - на нинішній рік вона становить 165,6 дол. за 1000 кубометрів. А потім ціну російського газу мають прив’язати до цін споживачів Ямало-Ненецького автономного округу Росії. До неї додадуть 88 дол. на транзит і 7,2 дол. за зберігання і маркетинг. При обсязі продажів у 20-22 млрд. кубометрів «Газпром» недоодержить близько 2-2,5 млрд. дол.
Хоча не факт, що реально Мінськ потягнув би такі витрати. Так, у перші два роки після купівлі «Газпромом» «Белтрансгазу» російський газ поставлявся зі знижкою. Це нібито відшкодування вартості відданої білоруської труби.
З 2015 року росіяни декларують перехід до «ринкових (рівнодохідних)» цін у Росії та Білорусі. Оскільки таке різке зростання внутрішньоросійських цін усе ж таки малоймовірне, то за фактом Білорусь продовжать дотувати й надалі - як мінімум, до кінця десятиліття. Тим більше що це союзна РФ держава.
Однак нескінченно дотувати Білорусь «Газпром» не буде. Адже угода очевидна - «газ-труби» плюс поступка найближчому союзнику у ціні на якийсь час. До слова, ратифікація цього документа у Москві затяглася майже на рік - просто як спосіб ненав’язливо нагадати «батьку», хто є хто.
Україна купувала газу вдвічі більше за Білорусь. Причому за вищими цінами. Збиток від зниження цін з 400 до 270 дол., як хотів Київ, це вже понад 5 млрд. дол.
На останній зустрічі Януковича з Путіним Україна пропонувала вирішити питання зниження цін шляхом створення консорціуму на базі газотранспортної системи України. Однак Росію ця тема не дуже хвилювала, її більше цікавив Митний союз і участь у ньому України. Можливо, у Москві вирішили, що ГТС і так нікуди не подінеться. У неофіційних розмовах газпромівці кажуть, що по суті Україна вже одержала знижку. Щоправда, дуже своєрідну - її не штрафують за недобір газу…
За ідеєю (і за умовами контракту), Україна мала купувати близько 40 млрд. кубометрів газу на рік. Але Міненерговугільпром уже заявляло, що більше 27 млрд. не купуватиме ні цього року, ні наступного. Цей обсяг позначено і в держбюджеті України.
Обсяги закупівель російського газу впали. За даними НАК «Нафтогаз», за перші сім місяців вона заплатила «Газпрому» менше 6 млрд. дол., що на 1,6 млрд. менше від торішнього (див. табл.).
Зниження обсягу закупівель російського газу фіксують і «Газпром», і вітчизняний Держстат. Згідно з даними останнього (він враховує і платежі структур Дмитра Фірташа за поставки минулого року), усього за півроку українські споживачі придбали імпортного газу на 6,7 млрд. дол. При цьому ціна залишається «кусючою»: у першому кварталі - 416 дол. за 1000 кубометрів (її ж закладено до бюджету), у другому - 425 дол., у третьому кварталі вона зросте ще на долар.
Тобто росіяни ціну на імпортований «Нафтогазом України» газ не знижують, але поки що й не штрафують українську компанію. «Газпром» і так загрузнув у судових розглядах. Його західноєвропейські контрагенти подали купу позовів.
Уже цього тижня Європейська комісія відкрила формальне розслідування питання про те, чи порушував «Газпром» антимонопольні правила ЄС на ринках країн Центральної і Східної Європи. Євросоюз вважає, що «Газпром», ймовірно, розділив ринки газу, ускладнивши вільні поставки в країни - члени ЄС. Крім того, можливо, він перешкоджав диверсифікації поставок газу.
Кумедно, що разом із цим «Газпром» запідозрили у можливості встановлення «несправедливих цін для своїх клієнтів, необґрунтовано пов’язаних з цінами на нафту». Взагалі-то прив’язка до нафти цілком рутинна. Однак перевірки, проведені раніше в офісах дочірніх компаній «Газпрому» у Німеччині та Чехії, підкреслюють серйозність намірів трохи перетрусити газпромівський збут. Євросоюз побоюється, що «Газпром» може зловживати своїм «домінуючим становищем на газовому ринку Центральної і Східної Європи». України це розслідування прямо не стосується. Але її теж згадають як приклад.
Проте у нас, після млявих спроб відновити поставки газу із Середньої Азії, практично весь імпортний газ - російський. Плани поставок скрапленого газу з інших джерел поки що існують тільки на папері. Залишаються не надто очевидними і перспективи китайських технологій з газифікації вугілля. Переведення кількох невеликих ТЕЦ на вугілля теж особливого ефекту не обіцяє.
Хоча за рахунок «підчищення резервів» внутрішнє споживання все ж таки зрізали. Але цей резерв уже майже вичерпано…
Тож перспективи важко назвати райдужними. І поки не розпочнуться реальні роботи з диверсифікації газопоставок, м’яч у цьому тривалому матчі вочевидь буде не у наших гравців.