Як і сумно відомі "газові" контракти 2009-го, тимчасовий "зимовий пакет" газових домовленостей між Україною, РФ та ЄС теж підписано вночі. З 30 на 31 жовтня, практично в останні години повноважень чинного складу Єврокомісії, сторони в Брюсселі підписалися на те, що в кожній зі столиць було оголошено їхньою власною перемогою.
Які документи підписали представники Києва, Москви та Брюсселя та що з цього випливає? Спробуємо розібратися.
Перший із документів - це зобов'язуючий міжурядовий протокол про умови поставок російського газу з РФ в Україну на період із листопада 2014 р. по 31 березня 2015 р., підписаний міністром енергетики РФ О.Новаком, главою Міненерговугільпрому України Ю.Проданом і завірений єврокомісаром із питань енергетики Г.Еттінгером як посередником. Документ визначає базові умови реструктуризації виплати боргу та поновлення поставок із листопада 2014 р.
Другий документ - додаткова "технічна" угода №33 до контракту купівлі-продажу газу від 19 січня 2009 р. між "Газпромом" та "Нафтогазом України" - підписаний главами цих господарюючих суб'єктів, відповідно, О.Міллером та А.Коболєвим. Він уточнює деталі щодобових поставок і по суті є юридично зобов'язуючим документом, але з багатьма умовами в основному для України.
Третій документ - лист президента Єврокомісії Жозе Мануела Баррозу на ім'я президента України П.Порошенка. У ньому закріплено гарантії з боку Євросоюзу на адресу України про фінансову підтримку у тому разі, якщо РФ не виконає зобов'язань за ціною, а також готовність ЄК сприяти нарощуванню реверсних поставок із країн ЄС в Україну.
У документах, за словами підписантів, ідеться про зобов'язання української сторони погасити до кінця 2014 р. борг у сумі 3,1 млрд дол. за неоплачені поставки "зі знижкою" за додатковим договором ще при Януковичі - за листопад-грудень 2013-го та перший квартал 2014 р.
Сума боргу розраховувалася, виходячи з ціни 268 дол. за тисячу кубометрів. Перший транш у 1,45 млрд дол. українська сторона має виплатити вже найближчими днями. Після чого "Газпром" очікує передоплати за листопадові та грудневі поставки поточного року - 2 млрд кубометрів щомісяця за ціною 378 дол., що становить близько 760 млн дол. щомісяця. Упродовж 48 годин після надходження платежів "Газпром" готовий розпочати поставки природного газу на адресу "Нафтогазу". О.Міллер очікує перший транш до кінця наступного тижня. Другий транш у погашення боргу в розмірі
1,65 млрд дол. має бути відправлений "Газпрому" до кінця поточного року.
Про ціну можливих поставок газу в Україну з січня 2015 р. сторони впевнено не кажуть. Ю.Продан стверджує, що це буде 365 дол. Ця ціна, на його думку, розрахована за формулою ціноутворення, закріпленою в контракті купівлі-продажу газу від 19 січня 2009 р., і прив'язана до ціни на нафту, яка нині на світових біржах різко впала. Новак і Міллер, у свою чергу, також кажуть, що ціна залежатиме від ціни на нафту та нафтопродукти, але точної цифри не називають.
Таким чином, російська сторона має одержати від НАКу до кінця 2014 р.
3,1 млрд дол. у рахунок погашення боргу та 1,52 млрд дол. передоплати за
4 млрд кубометрів відновлених поставок. Крім того, уряд РФ має прийняти днями постанову про надання знижки в
100 дол. за рахунок скасування експортного мита на газ, який поставляє "Нафтогазу". Виходить, що українська сторона вважає, що вона домоглася зниження ціни на газ до рівня ринкової, а російська - що уряд РФ надає, як і при Януковичі, 100-доларову знижку, яку своїм рішенням у будь-який момент може й скасувати. Адже урядова знижка - це тимчасовий захід, а не зміна до контракту від 2009 р.
Виходить, що формально газовий компроміс - тимчасове рішення з безумовними зобов'язаннями для "Нафтогазу" та "доброю волею" уряду РФ, яка у будь-який момент може стати недоброю. Тим паче, що пакет домовленостей не містить чітких гарантій оплати з боку НАКу. На думку росіян, вони просто повірили українській стороні й гарантіям її фінансової обов'язковості, які закріплено в листі Єврокомісії.
Українська сторона домоглася лише відстрочки застосування принципу "бери або плати". Замість цього Україна одержуватиме газ за передоплатою - за скільки заплатить, стільки газу й одержить за узгодженою ціною.
Розібравшись, за що та за якою ціною ми платимо, спробуємо зрозуміти, звідки гроші. Єврокомісар Г.Еттінгер, кажучи про джерела фінансової спроможності української сторони, перелічив програму допомоги Євросоюзу (обіцяно близько 2 млрд дол.), кредити МВФ і власні кошти НАКу. При цьому зауважимо, що Європа 2 млрд дол. не подарує, а МВФ припускає, що позику надасть Україні тільки у 2015 р., після узгодження умов його видачі з новим урядом України.
Принаймні саме Україна заплатить за газове благополуччя Європи майбутньої зими - своїми коштами та за рахунок кредитів, які їй доведеться віддавати тим самим європейцям і МВФ. А остаточні розрахунки за ціною газу та сумою боргів, які НАК виплатить "Газпрому" до кінця 2014 р., можливі тільки після вердикту Стокгольмського арбітражу, у найкращому разі, наприкінці 2015 р.
Що буде з газопоставками в Україну вже з початку 2015-го - ніхто точно сказати не може. На деякі міркування наводить присутність на переговорах у Брюсселі кума російського президента В.Медведчука, який цього тижня побував на зустрічі з Путіним у Сочі, а потім і з Медведєвим у Москві. До того ж, як відомо DT.UA, тривають спроби відновити схему поставок газу в Україну через посередницьку фірму. І якщо "Газпром" на це дотепер не погоджувався, то чи не тому, що в ній не враховувалися інтереси росіян, як це було в схемі з "РосУкрЕнерго"?
Тим часом, за інформацією джерел DT.UA, за сприяння канцлера Німеччини А.Меркель (?) уже підписано угоду про закупівлю кількох сотень тонн вугілля в Донбасі та Кузбасі (РФ) за ціною 90 дол. за тонну для підтримки генеруючих потужностей в Україні. А також ведуться переговори про поновлення перетоку електроенергії з енергосистеми РФ. Як це узгоджується з прагненням до енергетичної незалежності України від РФ? Особливо якщо врахувати, що нашій країні продають вугілля, яке спочатку нелегально вивозять з її території... Хто в цьому випадку виступає гарантом енергобезпеки для України? Невже незаконні "ДНР" і "ЛНР"?
"Напевно, наближення Хеллоуїна створило магічний ефект, і угоду підписали. Однак не варто спокушатися з цього приводу. Домовленості з Росією коштують не більше паперу, на якому вони написані. Виконання Мінського протоколу - тому підтвердження. Загрозу газової кризи не знято, просто тимчасово знизилася її ймовірність. Тимчасово - це до кінця січня 2015 р.", - коментує DT.UA досягнуті газові угоди президент Центру глобалістики "Стратегія ХХI" Михайло Гончар.
Тепер про не менш важливу подію, яка відбулася 30 жовтня і залишилася в тіні уваги ЗМІ. Єврокомісія укотре перенесла на кінець січня 2015 р. прийняття рішення про використання 100% потужностей газопроводу OPAL, яким російський газ з "Північного потоку" надходить до Німеччини.
"Це красивий фінальний жест на своїй посаді єврокомісара Гюнтера Еттінгера, який іде з неї. Все ж таки вірус Шредера його не вразив. Цим рішенням Брюссель "підвісив" "Газпром", який наполягав на негайному - сьогодні і зараз - виключенні OPAL з Третього енергопакета, тому що українська загроза зриву транзиту - вже, мовляв, доконаний факт, - говорить М.Гончар. - А головний задум Кремля на газовому фронті полягав саме в тому, щоб, маючи "добро" від Брюсселя на 100-відсоткове залучення OPAL, перекинути частину транзиту з ГТС України на "Північний потік". Це могло б призвести до падіння обсягів транзиту через Україну до критичного технологічного мінімуму, особливо у разі теплої зими і зниження попиту на газ на європейському кінці труби. Збільшення відбору ГТС паливного газу з потоку для підтримання тиску в системі було б інтерпретоване "Газпромом", як крадіжка газу, і транзит через ГТС України перекрили б повністю за сценарієм 2009 р. Ну й після цього Росія негайно звернулася б до Брюсселя з вимогою підтримати "Південний потік", тому що Україна - "чорна діра" для газового транзиту. Тепер цей сценарій "підвішений". Як тут не сказати: "Ще не вмерла Європи...". Але тепер, якщо газовий фронт гібридної війни для Росії тимчасово заблокований, можна припустити, що відбудеться ескалація гарячого сценарію на східному фронті".
З іншого боку, нехай і тимчасова, але угода про відновлення поставок газу була необхідна "Газпрому" не менше, ніж "Нафтогазу". Керівник EEGas Михайло Корчемкін нагадує: "Капіталізація "Газпрому" може впасти нижче десятилітнього мінімуму, що торкнеться боргів, забезпечених активами компанії (справедливості заради треба зазначити, що більшість позик забезпечена майбутніми доходами від продажу газу). Треба було трохи почекати, поки ринок відреагує на негативні новини, і тоді "Газпром" став би поступливішим".
М.Корчемкін вважає, що "Газпрому" терміново потрібні позитивні новини про майбутні доходи від експорту газу в Україну. "Треба швидко домовитися про продаж необхідного обсягу газу, наприклад, за "рівнодохідною" ціною і на звичайних "європейських" умовах. Така угода була б вигідна обом сторонам", - вважає експерт.
Крім того, є ще один важливий момент. Очевидно, що переговори про "зимовий пакет" сильно вповільнювалися через відсутність достатніх повноважень у глави "Газпрому" О.Міллера. Річ у тім, що указ президента РФ ще від 2011 р. забороняє таким чиновникам, як Міллер, "вносити зміни в договори, укладені акціонерними товариствами та їхніми дочірніми господарськими товариствами з іноземними контрагентами, і в інші документи, що стосуються їхньої комерційної (цінової) політики в іноземних державах". Цим, мабуть, і зумовлені від'їзди російської делегації під час переговорів з Брюсселя в Москву - Міллеру потрібен був мандат на підписання додаткової угоди з "Нафтогазом".
На думку М.Корчемкіна, для того щоб європейці краще розуміли зміст цінових пропозицій "Газпрому", треба перевести всі ціни в одні й ті самі одиниці. Наприклад, ціна російського газу на кордоні Німеччини у вересні 2014 р. (оцінка IMF) становила 10,4 дол. При цьому середня ціна російського газу, експортованого в далеке зарубіжжя в першому півріччі 2014 р., становила 11,4 дол./Mmbtu. Далі перерахуємо ціну за стандартами контракту між "Нафтогазом" і "Газпромом": 268,5 дол./mcm = 8,41 дол./Mmbtu, 385 дол./mcm = 12,05 дол./Mmbtu, 485 дол./mcm = 15,18 дол./Mmbtu.
Тобто навіть зі знижкою ціна на газ у 378 дол. за тисячу кубометрів (або 11,83 дол. за мільйон БТО) вища за рівнодохідну, вища за ціну поставок у Німеччину. Тому реверсні поставки залишаться привабливими як для "Нафтогазу", так і для його європейських партнерів.
У п'ятницю антикризовий штаб під головуванням В.Гройсмана засідав в "Укртрансгазі". Обговорювався поточний стан справ і перспективи у зв'язку з досягнутими в Брюсселі домовленостями. "Укртрансгаз" констатував, що з початку місяця Україна забезпечувалася газом власного видобутку в обсязі 54,8 млн кубометрів щодоби, частину газу - до 0,5 млрд кубометрів - взяли з ПСГ у жовтні, поставки реверсом зі Словаччини майже відповідають запланованим - 750 млн кубометрів при планованих 760 млн, або середньодобовим 26,8 млн. Водночас добові поставки газу в Україну 31 жовтня становили лише 156,9 млн кубометрів, з яких для потреб України - тільки 26,8 млн кубометрів реверсного газу, більша частина - транзит російського газу в країни ЄС. Тож Україна залишалася обов'язковим транзитером, навіть не одержуючи "газпромівського" газу для своїх потреб.
Повертаючись до брюссельських газових домовленостей, залишається додати, що ЄК хоч і гарантує незмінність ціни на російські газопоставки в Україну до 31 березня 2015 р., але важко уявити, як саме вона може змусити уряд РФ і "Газпром" зберігати ціну "зі знижкою". Немає такого механізму. І РФ йде на це тільки тому, що їй потрібен позитив про газовий транзит і ринок газу України. Але якщо політика РФ вимагатиме від "Газпрому" жертв, то можна не сумніватися, що Україну принесуть у жертву без будь-якого попередження і не надто зважаючи на ЄК.