Принаймні вона для цього робить чи не все від неї залежне. А надії покладає на… чолобитні до стольного града Москви.
Це цілком офіційна позиція президента Молдови Ігоря Додона: "Ми обговорили питання з прем'єром і вирішили, що у вересні, після того, як я проведу переговори з керівництвом Росії і зрозумію, які шанси, що транзит газу через Україну буде, подивимося, що робитимемо далі.
Треба буде створити антикризовий блок (в уряді Молдови. - І.М.), підготувати альтернативні варіанти, щоб не допустити того, аби після 1 січня наша країна залишилася без газу". Цієї суботи ця зустріч з Путіним має відбутися.
У перекладі з офіціозу - до поїздки чолобитників у Москву нічого не робитиме.
При цьому наперед відомо, що в Москві теж нічого конкретного не скажуть. Трохи пізніше (говорять про 16 вересня) намічено тристоронню зустріч України, Росії та Єврокомісії з "транзитного" питання. Там теж прориву не очікують.
А час спливає. До зими (і закінчення "транзитного" контракту) лишилося майже нічого. З нового року у Кишинева газ може закінчитися майже зовсім. Підземних сховищ у Молдові немає. Тож якщо газу немає в транзитному газопроводі, отже, його просто немає.
Для повного щастя може зникнути й електроенергія. Вона там теж на дві третини виробляється на газу.
Може, все ж таки час підготувати й альтернативні варіанти? Тим більше, що вони стосуються не лише Молдови, - ряд прикордонних районів України (наприклад, той же Могилів-Подільський) одержують газ з її мереж.
Сам по собі молдавський ринок не дуже великий, країна споживає 2,9 млрд кубометрів на рік. Це трохи більше, ніж тільки Київ, і приблизно стільки ж, скільки Болгарія. Увесь ресурс, що поставляється, проходить через Україну. Плюс через Молдову йдуть транзитні труби в Румунію, Болгарію, Туреччину й далі на Балкани (система Трансбалканських газопроводів) - це ще 16–
18 млрд кубометрів.
На руїнах диверсифікації?
Раніше передбачалося, що до 2020 р. Молдова матиме альтернативне джерело - це газопровід з Румунії Унгени-Кишинів. Його пропускної потужності в 1,5 млрд кубометрів на рік вистачить для її Правобережжя. Будувати й експлуатувати мав румунський Transgaz. Але терміни постійно зсовувалися, і в підсумку до нинішньої зими його точно не встигнуть побудувати. У найкращому разі "планується здійснити перші поставки в березні-квітні 2020 р.". Якщо знову термінів не перенесуть.
Причина досить прозаїчна - у Бухаресті не надто хочуть витрачати свої гроші, намагаючись максимально вичавити їх на цей проект з Євросоюзу. На додачу в Румунії благополучно завалили терміни збільшення видобутку газу в Чорному морі. Їх уже делікатно посунули на 2025-й, і навряд чи це межа.
Тож цілком імовірно, що поставлятиметься той самий російський газ. У Кишиневі вже заявили, що обговорюють із "Газпромом" можливості поставок через "Турецький потік", для чого "потрібен договір Болгарії, Румунії й України… за посередництва Єврокомісії". А взагалі "необхідно два-три роки, щоб вирішити питання альтернативних джерел поставок". Те саме говорили й 2015-го. Це називається… заздалегідь підготувалися?
На Київ, утім, теж розраховують - "ведуться переговори про можливості одержання газу шляхом реверсу з України". Більш того, це єдина окреслена альтернатива на найближчу зиму.
У принципі, Кишиневу пропонується набір варіантів розв'язання проблеми. Так, молдавський трейдер (той же "Молдовагаз") може самостійно закупити газ у ЄС і возити його в Молдову через Україну. Власне, за такою схемою Україна працює вже чотири роки.
Або трейдер створює для Молдови запас газу в українських підземних сховищах газу (ПСГ) і починає його взимку самостійно поставляти в Молдову нашою ГТС. Така практика уже є: міжнародні трейдери вже почали використовувати українські ПСГ для зберігання в режимі "митний склад". Послугою користуються до трьох десятків зарубіжних компаній, включаючи ключових гравців на кшталт німецької RWE. Є й варіант самостійних закупівель газу на ринку України (у нас уже є десятки активних трейдерів, плюс біржа тощо).
Хоча останній варіант видається нині занадто вже новаторським, перші два нічого незвичайного собою не становлять. У тих самих українських "підземках" уже запасено близько 1,7 млрд кубометрів газу нерезидентів.
Якщо є проблема з грішми для створення запасу, то (з досвіду того ж "Нафтогазу") можна звернутися до ЄБРР і Світового банку для відкриття необхідних кредитних ліній. Потрібний запас газу для Молдови на проходження зимових місяців оцінюється в 100–200 млн дол. Не так уже й багато для вирішення проблем цілої країни.
Однак джерела в Києві зазначають: "Ми в переговорах із "Молдовагазом" уже майже два роки, але прогресу немає. Навесні знову внесли пропозиції, і знову тиша". Схоже, чекали що скажуть в Кремлі. Перед самою поїздкою в Москву стало відомо, що всі таки попросили, про кредит в ЄС на закупівлю 400 млн. кубів газу. Але (тут нюанс) просив міністр економіки, а Президент поки сподівається на Путіна ... Але хоч якийсь крок, як і згадка в Брюсселі про зберігання газу в українських ПСГ.
Дещо, втім, робиться. У серпні "Молдовагаз" і "Укртрансгаз" змогли погодити схему, що дає змогу із січня 2020-го поставляти газ в Україну з Румунії через систему Трансбалканських трубопроводів. Задіють трубопровід "Транзит-1" (що йде на Болгарію). Потужність маршруту на першому етапі - 1,5 млрд кубометрів на рік, надалі його можна збільшити разів у п'ять. Причому він незалежний від обсягів транзиту російського газу територією України.
Однак це більше для нас, і як мінімум перший час цей газ буде значною мірою, якщо не весь, російського ж походження. На додачу він теж іде через Тирасполь.
Дністровське питання
Варто пам'ятати, що питаннями диверсифікації й захисту від "Газпрому" фактично займається компанія "Молдовагаз", контрольована... цим самим "Газпромом". Йому належить 50% акцій, плюс у нього в управлінні 13,44-відсотковий пакет акцій, що належить сепаратистській владі Придністров'я.
А от уряд Республіки Молдова має тільки 35,33% в "Молдовагазі", і це дається взнаки. Сумнівно, що "Газпром" дуже вже рветься створити альтернативні джерела поставки газу в Молдову.
Є й ще один нечасто згадуваний момент. Фактично ключові транзитні труби йдуть саме через сепаратистський Придністровський регіон, де створено компанію "Тираспольтрансгаз". Конфлікт там "заморожений", і компанія цілком взаємодіє з Кишиневом у транзиті газу, навіть одержує там зараз відповідну ліцензію. Але підпорядковується саме Тирасполю.
При цьому однією з ключових опор тираспольських керівників є чудова схема - самопроголошена республіка з 2006 р. бере газ, використовує його й… не платить. Борги ж за нього лягають на Молдову. З накопичених 6,2 млрд дол. боргу Молдови перед "Газпромом" понад 90% - це якраз борги Придністров'я. Ця сума аналогічна половині всього ВВП Придністров'я за десять останніх років. Такий от механізм дотування.
Нюанси ще цікавіші. Наприклад, Молдавська ГРЕС (належить російському "ИнтерРАО"), що розташована в Придністров'ї, щорічно споживає понад мільярд кубометрів газу. На газ припадає 99% використовуваного палива, і для неї він майже дармовий. Як там у Білокам'яній втрясають відносини дві московські фірми, це вже інша тема. Отримана на виході електроенергія поставляється Кишиневу за цілком ринковою ціною і з повною оплатою.
До речі, її конкурентом виступає "Павлоградвугілля", що входить у ДТЕК. Його квота на цей рік - лише 15% від імпорту (раніше було 30%). Конкурувати з майже безплатним для Придністров'я газом нелегко навіть Ахметову.
Теоретично Україна може повністю забезпечити імпорт Молдови (близько 3 млрд кВт∙год на рік). На практиці обидві ключові ЛЕП на 330 кВ проходять, знову ж таки, через Придністров'я. І поки з Румунії не протягнуть ЛЕП на 400 кВ Ісакча-Вулканешти-Кишинів, відмовитися від енергії Тирасполя для Молдови - чиста теорія. Як неважко здогадатися, цю ЛЕП теж будують нешвидко, постійно зсуваючи терміни. Раніше кінця 2021 р. її не чекають. Тож хай там як, газове питання для сусідів - ключове.
Однією з версій нинішніх зволікань є політична. У Молдові зараз склалося хитке двовладдя: проросійський президент і проєвропейський уряд. У випадку реальних проблем узимку з газом і електрикою нинішній (орієнтований на Європу) Кабінет міністрів миттєво знесуть, і до влади повернуться проросійські сили. А вже їм допоможе Москва, підкине газу - у борг, звісно. Ну й візьметься за корекцію планів руху в Європу загалом і тієї ж диверсифікації, зокрема. Сценарій "м'якого тиску" застосовувався вже не раз.
На додачу провину за те, що відбувається, напевно спробують перекласти на Україну. Вже що-що, а знімати подібні сюжети російські телевізійники вміють.
Наскільки це всіх влаштовує, покажуть найближчі тижні. Часу лишилося буквально місяць-два. Хоча, в принципі, встигнути можна. Питання, чи вистачить в учасників бажання? Замерзлий Кишинів лякає далеко не всіх. Навіть у Молдові, не кажучи вже про Кремль.