13 березня Верховна Рада ухвалила законопроект, який забороняє банкрутство держкомпанії "Чорноморнафтогаз". Це рішення, прийняте парламентарями з другої спроби, підсилює юридичну позицію України в міжнародних судах у справі про повернення викраденого в Криму майна "Чорноморнафтогазу".
Трохи раніше, 19 лютого, Київ передав меморандум в Арбітражний трибунал за позовом України проти Росії щодо порушення Російською Федерацією положень Конвенції ООН із морського права. Йдеться про порушення Росією суверенних прав України як прибережної держави в Чорному та Азовському морях і в Керченській протоці. Серед основних претензій до РФ - будівництво Керченського мосту без дозволу України в українських територіальних водах, а також захоплення українських нафтогазоносних родовищ у Чорному та Азовському морях.
Судові спори - процес не швидкий, і раніше 2020 р. рішення не очікують. Тим часом кожний день зволікання - це реальні втрати України: за три роки тільки природного газу з наших родовищ перереєстрований окупантами "Чорноморнафтогаз" відкачав 7,2 млрд кубометрів, тобто мінімум на півтора мільярда доларів. Причому близько половини (3,5 млрд кубометрів) - навіть не з Чорноморського шельфу в українському секторі поблизу Криму, а з родовищ поблизу Одеси.
На українському Чорноморському шельфі держкомпанія "Чорноморнафтогаз" добуває 89% природного газу з п'яти родовищ - Голіцинського й Штормового газоконденсатних родовищ, Архангельського, Одеського та Безіменного газоносних родовищ.
Ключовими є два родовища: Штормове з підтвердженими видобувними запасами 0,7 млрд кубометрів (40% загального видобутку) і Одеське - 0,9 млрд кубометрів (49% видобутку). При цьому останнє розташоване в 90 км від берегів Одеської області та у більш як 150 км від найближчих кримських берегів. Коли його збиралися розробляти, від початку підводний газопровід планували вивести саме до берегів Одеської області. Але потім вирішили, що постачання Криму газом - пріоритет, і проклали близько 80 км підводного газопроводу до морського Голіцинського родовища, з'єднаного з півостровом.
За гіркою іронією долі, трубопровід ввели в експлуатацію практично в переддень окупації Криму. Потім трапився "Кримнаш" із захопленням "зеленими чоловічками" нафтогазоносних родовищ і знаменитих (куплених втридорога) плавучих бурових - "вишок Бойка". При цьому (як тоді писало DT.UA) ВМСУ та прикордонники навіть пальцем не поворухнули, аби спробувати завадити відведенню українських бурових платформ.
"Русский мир", що прийшов на промисли, практично відразу обернувся банальною роботою на зношення родовищ. Заяви про нарощування видобутку до рівня 2,5–3,0 млрд кубометрів до 2018-го виявилися черговим обманом. Єдине, що було зроблено (на українському чорноморському секторі шельфу!), - добурили в 2015 р. розпочаті ще до окупації кілька свердловин. І все.
Проект "Новоросії", тобто ліквідації України, провалився. І за всіма міжнародними стандартами Одеське родовище - просто украдений промисел в українській економічній зоні. Тим часом у Москви є спори із сусідами з питань шельфу, отже, ігнорувати міжнародні суди їй невигідно.
Так, Комісія ООН саме в розпал "Кримнашу" вирішила на користь РФ питання про шматок далекосхідного Охотського моря. Нині росіяни намагаються в міжнародних судах розширити свої морські кордони в Арктиці. І роблять вигляд, що Конвенція ООН із морського права Кремля не стосується. Не вийде. Утім, наші чиновники, забарившись із подачею позовів, фактично "подарували" окупантам кілька років юридичної невизначеності.
Крім процедурних питань (росіяни їх, природно, максимально затягують), у Києві теж спостерігалися банальні спроби спихнути відповідальність за прийняття рішень на інших. Проблема потопала в переписці та узгодженнях. Допоки наші чиновники звично перекидали проблему на когось іншого, час ішов. Нині ситуація більш-менш налагодилася. Так, НАК "Нафтогаз України" (держпідприємство "Чорноморнафтогаз" входить до групи компаній "Нафтогазу") спочатку оцінювала свої претензії у 2,6 млрд дол., пізніше піднявши планку до
5 млрд із можливим зростанням до 8 млрд дол. і вище.
Позиція Москви подвійна. Для широкої публіки безупинно озвучуються тези про те, що Україна нічого не одержить, і взагалі ці переговори - "перший крок до визнання "возз'єднання" Криму".
На неофіційному рівні росіяни набагато менш упевнені та помітно нервують. Мабуть, тому нововідібрані та дорогі "вишки Бойка" відігнали в прибережні води окупованого Криму. Восени минулого року в створеному окупаційною владою "держпідприємстві Чорноморнафтогаз" з'явився наказ: "У зв'язку з припиненням експлуатації об'єктів Одеського та пов'язаного з ним газопроводом Голіцинського газових промислів із 1 липня 2018 р. приступити до підготовки їхньої консервації".
Одночасно в прогнозі розвитку Криму на 2018–2020 рр. у нафтогазовій галузі з'явився варіант "при припиненні видобутку вуглеводнів з Одеського та Голіцинського газових родовищ". Причому з наведених там даних видно, що з цих (українських!) родовищ видобувається понад мільярда кубометрів газу, або дві третини видобутку "Чорноморнафтогазу".
Пізніше з'явилося й пояснення. Виявляється, це рекомендація правового департаменту МЗС Російської Федерації. До листопада поточного року Москва підготує відповідь на претензії України про незаконну господарську діяльність у її територіальних водах. От і з'явився сценарій: припинити видобуток і зробити великі очі - який такий видобуток? Немає там ніякого видобутку, отже, відсутній предмет спору. "Настамнєт". Причому родовище Голіцино (у цій моделі) закриють/угроблять просто через виснаження запасів.
Оскільки останні чотири роки росіяни в морі нічого не бурять (немає доступу до нових горизонтів), то родовища працюють на зношення. От і зносилися. Дане дійство з достатньою часткою цинізму називається "роботами з дооблаштування Одеського ГР (газового родовища), виконанням робіт із капітального ремонту свердловин і робіт з інтенсифікації видобутку вуглеводнів". Інтенсифікація виражається в різкому падінні видобутку порівняно з доокупаційним часом.
Утім, і це вже закликають вважати успіхом. У принципі, вони праві, - далі буде гірше.
2017-го "Чорноморнафтогаз" видобув 1,69 млрд кубометрів природного газу. І відповідно до існуючих планів через три роки видобуток упаде до 1,38 млрд за будь-якого сценарію, включаючи оптимістичний. Навіть якщо в розробці залишаться Одеське та Голіцинське родовища. Без них будуть узагалі сльози.
І тільки після 2020 р. можливі бурові роботи на морській площі Гордієвича. Це глибокі горизонти біля Голіцинського родовища. Але промисловий видобуток газу звідти можливий не раніше 2024–2025 рр., а найшвидше, ніколи. Поклади газу там дуже глибокі, і його, за російськими поняттями, небагато. Отже, перспективи в морських буровиків Криму нерайдужні. Народ потихеньку роз'їжджається...
Питання газопостачання Криму звично вирішується за рахунок поставок трубопроводом із Тамані. Запланована розконсервація крихітного Поворотного родовища на Керченському півострові необхідного фронту робіт точно не забезпечить.
Утім, можливе припинення видобутку на крадених родовищах - це зовсім не повернення вкраденого. Понад те, за час, що залишився, морські промисли можна угробити остаточно. Досить просто підібрати неправильний режим прискореного відбору газу, і пристойну частину запасів можна вважати безповоротно втраченою. Свердловини теж можна законсервувати так, що простіше буде пробурити нову. Особливо в морі.
До речі, питання тієї самої консервації свердловин варто підняти в міжнародному суді. Гірше точно не буде.
На додаток до сказаного є ще одна проблема. Юридично "Чорноморнафтогаз" вдалося перевести в Київ. Більш того, у нього навіть залишилося невелике родовище в Азовському морі неподалік Генічеська. Видобуток там невеликий - у кращі роки доходив до 27 млн кубометрів на рік, торік - лише 10,5 млн. Але це поки що весь наш "морський" газ. Тож збереження цього видобутку і юридичної особи підсилює позиції України в міжнародних судах.
І не випадково, що "Чорноморнафтогаз" (попри те, що левова частка його боргів у "Нафтогазу") постійно намагалися обанкрутити. Завдяки рішенню Верховної Ради України (від 13 березня 2018 р.) "Чорноморнафтогаз" одержав захист... від банкрутства. Однак лише до 1 січня майбутнього 2019 р.
У нашого "Чорноморнафтогазу" навіть стали відбирати ліцензії. Так, дію п'яти спеціальних дозволів на видобуток природного газу на окупованій території припинено. Така сама доля загрожувала ще чотирьом родовищам.
У прийнятому парламентом 13 березня законі передбачено, що надані "Чорноморнафтогазу" спецдозволи на користування надрами на окупованій території, термін дії яких закінчився в період анексії Криму, буде автоматично подовжено на період тимчасової окупації.
І треба думати, що робити далі. Навіть у разі повернення родовищ усю інфраструктуру зав'язано на захоплений Крим. Доведеться створювати нову, що недешево. Є різні варіанти доставки газу, видобутого на морських глибинах, на берег, включаючи досить екзотичні - перевезення стиснутого під високим тиском природного газу на спеціальних суднах.
Нині "Нафтогазом" прийняте рішення про те, що розвивати морський видобуток буде "Укргазвидобування" (корпоративними правами та акціями якої управляє НАК). Для цього планують створити в "сухопутній" держкомпанії "Укргазвидобування" спеціалізовану "морську" філію.
До речі, у середині нульових років "Укргазвидобування" розглядали як партнера "Чорноморнафтогазу" з розробки Одеського газоносного родовища. Але пізніше на це родовище поклав око Фірташ, розпочалися пертурбації з "заведенням" туди сумно відомого ЗАТ "УкрГаз-Енерго". А "Укргазвидобування" з тих планів прибрали. Тобто перший млинець вийшов грудкою.
Нинішнє заходження "Укргазвидобування" на наше море теж не всипане трояндами - на попередній стадії справа щільно загрузла в судах. Держкомпанія "Укргазвидобування" подала в Державну службу геології та надр документи на розробку п'яти ділянок на українській частині Чорноморського шельфу - у затоці біля мису Тарханкут. А далі все як завжди - заявки "відфутболили". Цього разу Одеська обласна рада, яка надала не надто мотивовану відмову.
У результаті тривають суди, а перший рік благополучно втрачено. Утім, навіть у разі виграшу "Укргазвидобування" усе буде непросто. За оптимістичним сценарієм, організація видобутку газу займе не менш як три роки (реалістичніше орієнтуватися на період п'ять років і більше). Це якщо взагалі там знайдуть істотні запаси вуглеводнів. Ідеться про площі Крабова, Зміїна, Медуза, Созановського і Криловська на схід від одеського узбережжя та північний схід від острова Зміїний. Сумарно - близько 4 тис. кв. км української частини Чорноморського шельфу.
Їхня розвідка і за кращих часів була б тривалою. Нині шукати банально нічого. Після окупації Криму вціліло єдине (уже мало не списане) пошукове судно "Искатель". По суті, усе треба створювати з нуля.
"Укргазвидобуванню", нашому "Чорноморнафтогазу" потрібен сильний партнер. Ми втратили весь парк морських бурових. В "Укргазвидобуванні" уже казали, що хочуть залучити для співробітництва ExxonMobil, або італійську ENI, або ж компанію подібного масштабу. Передбачалося укладення угоди про розподіл продукції або утворення спільного підприємства. Жодної офіційної реакції від названих компаній не було, навряд чи їм це цікаво.
Зате до ділянки придивлялася відома в Чорноморському басейні американська компанія Frontera Resources (працює в Грузії, а нині зайшла в Молдову). Але навряд чи це нас обрадує. Її бізнес, швидше, застовпити території. У Грузії за майже два десятиліття її присутності успіхів не спостерігається. З нашим "Нафтогазом" вона вже підписувала меморандум про поставку скрапленого газу на LNG-термінал, який не відбувся (наземний або морський), для реалізації якого ніхто й пальцем не поворухнув. Фінансове становище Frontera теж складне... Чи так уже нам потрібен другий "Юзгаз", але вже на морі?
Українська ділянка Чорноморського шельфу - це реальна можливість збільшити ресурси видобутку. Для початку хоча б виробивши виразну стратегію та забезпечивши координацію дій (ситуація, коли держструктури судяться одна з одною, дуже українська, але не цілком нормальна).
У найближчі два-три роки бажано мати як мінімум технічну можливість прийняти захоплені родовища та почати розвідку в морі. Це буде нелегко, але проблему потрібно вирішувати. Якщо ж мета - "просто поговорити", то можна залишити все як є. Тільки газу в такому разі в "Нафтогазу", "Чорноморнафтогазу", "Укргазвидобування", словом, в Україні - точно не додасться.