Директори енергокомпаній — люди солідні та шановані. Деякі і самі не проти вполювати під час відпочинку якусь живність. Проте в робочий час вони дедалі частіше самі виступають у ролі дичини: на енергоринку йде «відстріл» — «відстрілюють» енергокомпанії. З початку року вже «потрапили» до компанії, що розподіляє, «Луганськобленерго», а недавно — в енергогенеруючу «Донбасенерго».
Утім, на відміну від звичайного полювання, умови цієї гри більш гуманні. Компанію не забивають до смерті, а просто роздягають, виводячи практично всі цінні активи. Роздягають також по-різному — кого догола (як енергокомпанію в Луганську), кому і плавки залишають («Донбасенерго»), і гуляй собі далі. Після чого вони і починають судомно смикатися, злегка жахаючи поки що вцілілих. А в список потенційних жертв входять практично всі інші компанії. Уже чого, а бажаючих постріляти в нас вистачає...
За останній рік енергокомпанії буквально закидали позовами на банкрутство. Число позовів уже давно вимірюється сотнями, а суми претензій — мільярдами гривень. Позови подають усі кому не ліньки, починаючи від держорганів і закінчуючи простими фізичними особами. Правда, основним мисливцем є все-таки держава. Держпідприємство «Енергоринок» якщо вже і подає позов, то не розмінюючись на дрібниці — на сотні мільйонів гривень. Формально все правильно — йому винні, отже платіть, панове і товариші.
У житті все трохи гірше. Більшість енергокомпаній погасити борги (принаймні відразу, без їхньої реструктуризації) не можуть. Отож вони автоматично потрапляють у ситуацію, коли їх можуть розтягнути на шматки будь-якої миті. Причому йдеться навіть не про банкрутство — ані «Луганськобленерго», ані «Донбасенерго» ніхто і не банкрутив. Їхнє майно просто продали за борги.
На початок квітня суди вже задовольнили 219 позовів про стягнення 2,97 млрд. грн. боргів з енергопостачальних компаній, зокрема за п’ятьма позовами на суму понад один млрд. грн. було ухвалено рішення про стягнення майна. І це ще лише початок. Боргів і бажаючих одержати шматочок власності предосить. Уже винесено судові рішення про стягнення майна ВАТ «Крименерго» у рахунок задоволення позову на 329 млн. грн.; є рішення про стягнення майна з «Закарпаттяобленерго», «Дніпрообленерго», «Харківобленерго».
І справа не зачіпає лише енергопостачальні компанії, банкротять і генерацію. За далеко не повними даним, уже задоволено 89 позовів до генеруючих компаній. У тому числі за 23 позовами (на 494 млн. грн.) прийнято рішення про стягнення майна. Зокрема, ухвалено судові рішення про стягнення майна НАЕК «Енергоатом» у рахунок задоволення 11 позовів (правда, поки що дрібних) на 11 млн. грн., ВАТ «Центренерго» — позову на 10 млн. грн., ВАТ «Дніпроенерго» — двох позовів на 2 млн. грн., Запорізької АЕС — трьох позовів на 0,5 млн. Цієї долі не уникнула навіть Чорнобильська АЕС — і в неї є пара позовів на 2,3 млн. грн. Наприкінці травня у Львові розглядатиметься позов про банкрутство ДАЕК «Дніпрогідроенерго».
Загалом процес пішов і набирає швидкість. І якщо його не вдасться найближчим часом зупинити, то до осені від української енергетики залишаться легкі спогади. Подальший розпродаж майна українських енергокомпаній на аукціонах практично однозначно зірве приватизацію в енергетиці (купувати буде просто нічого), не кажучи вже про руйнацію діючої структури енергоринку.
Тим більше контроль над ситуацією вже явно загублено, а це спричиняє буквально трагікомічні ситуації. Приміром, найбільші претензії до енергокомпаній висунуло ДП «Енергоринок», директором якого тоді був Юрій Продан. У підсумку за запущеним механізмом «розтягнули» на частини «Донбасенерго», де спостережну раду очолював той самий пан Продан. Оце вже справді, за що боролися...
До речі, кажуть і «Донбасенерго», у свою чергу, подало в суд на «Енергоринок», вимагаючи відшкодування півмільярда гривень боргу. Суд енергокомпанія виграла, але грошей не одержала. Тепер вона має намір ініціювати в суді стягнення з держпідприємства майна на суму позову шляхом продажу його майна.
Утім, зважаючи на те, що ніяких реальних активів у «Енергоринку» (крім стільців і комп’ютерів) немає і не було, це суто пропагандистський хід, який, як сподіваються в «Донбасенерго», хоча б приверне увагу уряду до загрози остаточного розпродажу її майна на аукціонах. Рішення суду можна надавати кредиторам також як доказ невинності ВАТ у своїх боргах. У народі це називається: помирати — так із музикою...
Якщо ж серйозно, то рішення за боргами треба приймати швидко, і вони однозначно будуть важкими. Рада «Енергоринку», що відбулася 17 квітня, ухвалила рішення звернутися до Президента України Леоніда Кучми з проханням посприяти припиненню розпродажу майна енергокомпаній на аукціонах. Шляхами виходу з нинішнього становища, на думку енергетиків, є реструктуризація наявної заборгованості енергокомпаній на кілька років, як це вже було зроблено з шістьма приватизованими цього року енергокомпаніями. Тоді їм розтягнули термін виплати боргів, які утворилися на 1 квітня нинішнього року, на п’ять років із дворічним пільговим періодом. Щось подібне потрібно зробити і нині...
А для початку хоча б призупинити процес, у якому за позовами одного державного підприємства інше держпідприємство втрачає активи на користь приватних структур. Адже сама держава від цього практично нічого не одержує. Приміром, «Енергоринок» виставив рахунок на нині вже майже покійне «Луганськобленерго» на 700 млн. грн. У результаті компанію продали за 115 млн. «Донбасенерго» має кредиторську заборгованість у 1,93 млрд. грн. («Енергоринок» їй винний 1,44 млрд. грн.). У результаті три з п’яти електростанцій компанії продано за 206 млн. грн... Чи справді вигідний державі такий розпродаж?
До речі, досі не вирішено питання навіть із реструктуризацією боргів тих шести обленерго, які недавно продали. Точніше кажучи, самому обленерго борги реструктуризували, а на генерації ці 600 млн. грн. так і «висять». Держкомрезерв України відмовляється реструктуризувати ці борги, вимагаючи від генкомпаній банківських гарантій. А гарантій їм ніхто не дає, адже вони «без трьох хвилин» банкрути. Коло замикається. Цікаво: як «Донбасенерго», де залишилося лише дві станції, восени гаситиме кредит ЄБРР? Адже це десятки мільйонів доларів.
Отож найближчим часом уряду все одно доведеться приймати рішення щодо цього. Легким воно не буде — чарівної палички чи варіанта, який би влаштовував всіх, не існує. Адже якщо сховати голову в пісок, як це робиться нині, ситуація не поліпшиться.