От і почалося. 12 березня президент Янукович підписав «Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки». Серед інших пунктів зазначено і проект корпоратизації (акціонування) двох державних енергокомпаній - НАЕК «Енергоатом» і НЕК «Укренерго». Строк реалізації визначено у дев’ять місяців. Іншими словами, у грудні, приблизно до дня Святого Миколая, коли зазвичай роздають подарунки, будуть готові два симпатичні «пакунки»…
Враховуючи, що «Енергоатом» - це майже половина електроенергії, яка поставляється на Енергоринок (у 2011-му - 48%), причому дуже дешевої, інтерес до долі таких енергомонстрів зовсім не випадковий.
Президент НАЕК Юрій Недашковський, виступаючи на Міжнародній конференції «Український ядерний форум-2012», уже заявив, що документ (про корпоратизацію. - І.М.) своєчасний, і він його підтримує. За його словами, компанія сьогодні має потенційно достатньо можливостей для залучення інвестицій і позикових коштів. Однак її нинішня організаційна форма - унітарне держпідприємство - не дає можливості створювати спільні підприємства.
Можливі тільки договори про спільну діяльність або концесію. Але юристів ймовірних інвесторів такі договори просто лякають. У цьому випадку акціонерне товариство (навіть у варіанті 100-відсоткового володіння акціями державою) більш гнучке. Можна буде створювати і спільні підприємства, які контролюватимуться «Енергоатомом» та інвестором на погоджених умовах, виписаних в установчому договорі. Залишилося хіба що дізнатися, хто на таке СП теоретично погодиться. Експерти кивають на нові блоки Хмельницької АЕС. Благо, що СП по заводу ядерного палива у Смоліному вже є…
Власне, при всьому багатстві вибору особливих претендентів, окрім «Росатома», і не спостерігається.
Є дані, що термінові рішення щодо акціонування «Енергоатома» (заодно й «Укренерго») прямо пов’язані з переговорами про газ. Тим більше що акціонування безсумнівно рухатиметься з певною оглядкою на багатий (і часто скандальний) російський досвід з акціонування тамтешнього ядерного комплексу. Хоча щодо скандалів навколо ядерних підприємств та їхніх акціонерних «дочок» ми теж можемо багато чого розповісти.
До речі, передбачається, що при корпоратизації буде проведено й оцінку вартості «Енергоатома». Його статутний фонд, за попередніми очікуваннями, може становити майже 100 млрд. грн. Для 15 ядерних блоків сума не така вже й вражаюча. Втім, за початкової їх вартості близько 68 млрд. грн. зношення обладнання впевнено наближається до 60%.
Щоправда, сама березнева ініціатива президента вочевидь стала несподіванкою і для «Енергоатома», і для Міненерговугільпрому - такого швидкого початку приватизації там не очікували. Більш того, за даними DT.UA, раніше передбачувані зауваження міністерства і компанії в президентському тексті проігноровані. А пропозиція подати в березні на розгляд Верховної Ради відповідні зміни до законодавства взагалі мало хто зрозумів…
Певне здивування прослизнуло навіть у заяві голови «Енергоатома» Ю.Недашковського, який тактовно зауважив: «Ми перебуваємо в так званому списку номер два, який передбачає, що «Енергоатом» можна акціонувати, але не можна приватизувати». Він нагадав, що для корпоратизації НАЕК цілком можна обійтися існуючим законодавством і ніякий новий законопроект не потрібен. Але атомники - люди дисципліновані, тож якийсь документ, звісно, намалюють.
За неофіційною версією, нинішню версію документа підготувала на Банковій група за участі Ірини Акімової.
У корпоратизації є ще один момент, що часто залишається поза увагою. Нині державі належить сама НАЕК, після акціонування їй належатимуть акції компанії. А це вже дуже велика різниця.
До слова, наповнити статутний фонд «Енергоатома» можна буде держоблігаціями. А це вже інструмент застави і для НАЕК, і для банків, та й багато для кого…
У вітчизняних олігархів, звичайно, при погляді на НАЕК світяться очі, але з грішми для цієї сфери у них, м’яко кажучи, зовсім погано. Точніше, вони із задоволенням взяли б і задаром і покерували б, але виникає невелика перешкода: можуть дати по руках, і боляче.
Причому не в Києві - тут можна все більш-менш утрясти. Але Європа і світ ще повністю не оговталися від «Фукусіми-Даїчі» і уявити, що нашими ядерними станціями почнуть керувати за українським сценарієм «приватно-державного партнерства» зі зливом ліквідної частини в офшор і залишенням улюбленій Батьківщині всього іншого (у цьому випадку - радіоактивних відходів), не можуть собі дозволити. Адже ядерні опади при аварії - річ цілком транскордонна…
Володимир Бронніков під час дискусії висловився так: «Якщо під приватизацією «Енергоатома» розуміють, що комусь віддадуть атомні станції за символічні гроші і під різні обіцянки, а потім власники відпрацюють їхній ресурс, розвернуться і підуть, - цього не буде. Атомні станції перебувають під міжнародним контролем безпеки і під національним незалежним контролем!». Щодо останнього - є варіанти, а щодо міжнародного - немає. Тож щодо входження в капітал «атомників» українському бізнесу зроблять щеплення. Щоправда, це не заважає спробувати поставити під контроль доступ до розподілу атомної електроенергії. В «Енергоатомі» саме зараз проводиться «усушка/утруска» віце-президентів. Та й торішня поява в НАЕК «чорноморнафтогазівця» Вадима Українського була дзвіночком.
Тим більше, прочитавши інформацію, «що при обсязі продажів торік на 19,4 млрд. грн. виробнича собівартість становила 11,4 млрд. грн.», багато хто захлинеться від перспектив розробки схем виведення їх частини на далекі теплі острови. Хоча здебільшого це банальні «дива» українського бухобліку. Реальний прибуток «Енергоатома» у рази менший, а якщо згадати, скільки заборгувала компанія банкам і скільки, за ідеєю, зобов’язана вкладати в нові блоки, усе виглядає значно сумніше.
Взагалі акціонування - це точно не панацея. Варто «помилуватися» тим-таки давно акціонованим «Нафтогазом». Втім, «Енергоатом», на відміну від «Нафтогазу», не повний банкрут, хоча по суті теж живе за рахунок іще радянського заділу.
Того ж дня, коли президент НАЕК спілкувався з журналістами, В.Бронніков, котрий нещодавно пішов з наеківського «Атомпроектінжинірингу», теж коментував те, що відбувається: «Сама по собі корпоратизація «Енергоатома», якщо вона має економічний і технічний сенс, є корисним процесом. Якщо його наповнити реальним змістом». Володимир Костянтинович уже не чиновник від енергетики, а експерт Всесвітньої асоціації операторів АЕС, тому дозволив собі відвертість, заявивши, що «Енергоатом» перебуває у скрутному фінансовому становищі. «Нині компанія вкладає неприпустимо мало коштів у розвиток
галузі. І в один прекрасний
момент з’ясується, що ядерні енергоблоки відпрацювали свій ресурс, а в нас не вистачає коштів, щоб подовжити їхній життєвий цикл. Доведеться виводити ці блоки з експлуатації за рахунок бюджету. Ми це вже пройшли у випадку з Чорнобилем. Нам потрібен інший тариф. Я розумію, що держава його не зможе зараз дати, але нам потрібен чіткий план його поступового приведення до реалій, щоб тариф давав можливість розвитку…» - сказав він.
Практично те саме казав недавно профспілкам і Юрій Недашковський. За його словами, нині в компанії на стадії реалізації та підготовки перебуває десяток основних інвестпроектів. Через інфляцію їх нова орієнтовна вартість становить уже 60,2 млрд. грн. Майже дві третини цієї суми - це проект добудовування енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС. Остання публічна оцінка (і далеко не остаточна) добудовування двох нових блоків - 37 млрд. грн. І з початку проекту вона вже виросла на мільярд доларів.
При цьому від початку реалізації всіх наеківських інвестпроектів профінансовано на початок року капвкладення в обсязі 3,06 млрд. грн., інакше кажучи, 5%. І це за кілька років!
Ю.Недашковський зазначив: «Сьогодні компанія змушена самостійно вирішувати практично всі питання, пов’язані з будівництвом цих блоків. Що негативно впливає на темпи робіт і особливо на фінансування цього проекту».
Власне, «Енергоатом» по факту вже почав урізувати свої «хотілки» до мінімуму. Про колись анонсовані проекти масштабного будівництва серії нових блоків уже забули. Компанія фактично визнає, що, крім проекту на Хмельницькій АЕС, жодних інших проектів у неї немає. Нещодавно у відповіді сайту Atomnews було заявлено: «Із озвучених проектів будівництва АЕС, крім добудовування Х3/Х4, взагалі нічого не передбачається». А в коригованій Енергетичній стратегії України до 2030 року дуже нечітко йдеться про те, що за час її дії, можливо, візьмуться ще за кілька блоків, рішення про які обіцяють прийняти до 2018 року. З урахуванням наших реалій слід читати - уже в 20-х роках. Та й то якщо знайдуть гроші. В експлуатацію ж можливі нові блоки АЕС введуть узагалі невідомо коли.
Блоки ВВЕР у суверенній Україні будували дуже довго. Ідея ж будівництва блоків АР-1000 компанії Westinghouse (їх обіцяють побудувати за 4-6 років) викликає в наших московських партнерів просто істерику. Особливо після того, як останній (у китайській модифікації - САР-1000) стає базовим проектом у Китаї. Отже, на найближче десятиліття «подовження» блоків - це «наше все»... У найближчі роки треба «подовжити» мінімум 11 блоків. Причому це не формальна переоцінка. На тлі постфукусімського синдрому нам ніхто не дозволить експлуатувати сумнівні з погляду безпеки реактори. Нагадаю, нині в Японії, що задихається від нестачі електроенергії, зупинені всі, крім одного, 54 реактори країни. І поки там не проведуть повного оцінювання безпеки, їх не запустять.
А про реальний стан блоків міжнародні спостерігачі знатимуть з перших рук… На тій самій конференції «Український ядерний форум-2012» директор департаменту модернізації «Енергоатома» Сергій Тараканов заявив: «Пріоритет НАЕК - подовження терміну експлуатації енергоблоків, але на цю програму може не вистачити коштів». Хоча необхідність цих витрат очевидна. До 2026 року минає проектний термін експлуатації всіх енергоблоків, крім двох (на Хмельницькій і Рівненській АЕС). У грудні 2012-го має бути прийняте рішення щодо подовження терміну експлуатації першого блока Південно-Української АЕС, потім другого - на ній же, а згодом двох блоків Запорізької АЕС. Далі, за словами фахівців, щороку доведеться починати роботи з підготовки до подовження експлуатації мінімум одного енергоблока.
Витрати на подовження терміну експлуатації потужностей за міжнародними стандартами становитимуть близько 300 дол. за кіловат установленої потужності
(2,4 млрд. грн. на блок-мільйонник). Сума не надто велика (новий блок коштує мінімум разів у десять більше), але й таких грошей в «Енергоатома» просто немає.
Для порівняння: всі капітальні витрати НАЕК за два минулі роки становили близько 1,8 млрд. грн. Їй і тариф обрізали (до межі), викинувши
з нього ще 1,3 млрд. грн., які підуть на наше «правильне» донецьке вугілля. Судячи з
динаміки його вартості, у ньому явно вже з’явилися золоті самородки…
Тож на конференції один із представників НАЕК сумно зазначив: «При діючому дискримінаційному стосовно атомної енергетики тарифі компанія відчуває хронічний дефіцит фінансування на виконання програм розвитку».
Утішає, що Європа може підкинути грошей на безпеку. Фактично саме на її кошти й здійснюватиметься «Комплексна програма підвищення безпеки енергоблоків АЕС України до 2017 року». На її реалізацію потрібно 1,2 млрд. євро (12,5 млрд. грн. за поточним курсом). Очікується, що дві третини коштів будуть
європейськими. НАЕК хоче одержати під цю програму кредити ЄБРР/Євратому, причому перший транш - уже наприкінці 2012 року. Отже, плани корпоратизації будуть дуже доречні.
Ситуація з тарифами «Енергоатома» - це взагалі тема для окремого матеріалу. Там у щільний клубок сплелися економіка, політика, інтереси бізнес-груп теплової енергетики тощо. Тим паче за умов наміченого поступового переходу до прямих договорів. У плані дій передбачається до кінця року ухвалити закон про основи функціонування ринку електроенергії (з упровадженням двосторонніх договорів, балансуючого ринку та електричної біржі). Як це працюватиме, поки що не зрозуміло й самим розробникам. Утім, один із енергетиків зазначив, що якщо енергетика пережила розподіл грошей за «шахматкою», то й продаж струму за «слойкою» теж потягне.
Атомники входять у цікавий рік. В «Енергоатомі» анонсовано зміни. Грошей поки що не обіцяють, тому що в нас незабаром вибори. Власність теж поки що державна. Чи це поки що?