За останні два роки діяльності українського уряду найбільший економічний імпульс до політичних дій йому неодноразово надавали події у паливно-енергетичному комплексі. Головним же генератором подій майже постійно виступав північно-східний сусід, чиї бізнесмени та чиновники, дуже швидко переймаючи досвід економічної експансії у західних колег, досить агресивно застосовували його в Україні. У зв’язку з цим можна згадати обхідні нафто- та газопроводи, реверс нафтопроводу Одеса — Броди, що вже набив оскому, подвійний ПДВ на російську нафту або бліцкриг ліберального імператора російської енергетики Анатолія Чубайса.
Запідозрити вітчизняних чиновників у оперативності гідної відповіді на випади російських енергетичних топ-менеджерів досить важко. Як не прикро усвідомлювати, але саме завдяки, а не всупереч такій зухвалій поведінці російської бізнес-еліти у структурі українського паливно-енергетичного комплексу почали відбуватися деякі зміни. Саме після шокової терапії на ринку нафтопродуктів уряд перейнявся створенням стратегічного нафтового резерву, а загроза російської експансії в енергетику прискорила корпоратизацію електроенергетичних і вугільних компаній для збереження держконтролю над підприємствами і виведення їх із нескінченного фінансового колапсу. Більше того, вимушено розпочатий процес відновлення вітчизняного ПЕК приніс несподівані економічні плоди, які, правильно приготувавши, можна впевнено подавати до столу переговорів між Росією та Україною щодо міждержавних політичних питань.
Російський кіловат Тулуба
На початку червня стало відомо, що НАЕК «Енергоатом» після запуску енергоблоків на Хмельницькій і Рівненській АЕС, потужність яких має становити більше 10 млрд. кВт.год., має намір експортувати надлишкові обсяги електроенергії в Росію. За словами міністра палива та енергетики, президента НАЕК «Енергоатом» Сергія Тулуба, проект контракту з росіянами передбачає щомісячний експорт у Росію 500 млн. кВт.год., що має забезпечити «Енергоатому» щомісячні додаткові надходження у розмірі 35 млн. грн.
До середини липня стали відомі потенційні партнери з російської сторони. Голова Мінпаливенерго заявив, що «Енергоатом» веде переговори з компаніями АТ «Транснефть» (оператор нафтотранспортної системи Росії) та «Интер РАО ЕЭС» (дочірня компанія РАО «ЕЭС России», що здійснює імпорт і експорт електроенергії). Примітно, що українські енергетики відпочатку дуже жорстко визначили свою позицію щодо фінансової частини контракту: повна передоплата електроенергії, що поставляється до Росії. Російські компанії, у свою чергу, запропонували часткову передоплату щомісячного обсягу експортованої «Енергоатомом» електроенергії. При цьому, за пропозицією росіян, решта має оплачуватися за фактом — наприкінці розрахункового місяця.
Такі умови не влаштували українську сторону, оскільки це суперечить початковим домовленостям сторін, досягнутим у червні.
Втім, швидше за все, пан Чубайс особливо не наполягатиме, оскільки в Росії нині досить високими темпами зростає не лише виробництво, а й споживання електроенергії. За даними прес-служби РАО «ЕЭС России», електростанції компанії у першому півріччі 2004 року виробили 331,7 млрд. кВт.год. електроенергії, тобто на 2,1% більше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. У цілому по Росії енергоспоживання за шість місяців становить 460 млрд. кВт.год., перевищивши показники 2003-го на 2%. При цьому приріст виробництва електроенергії в РАО «ЕЭС России» у першому півріччі 2004 року був забезпечений гідроелектростанціями, виробіток яких збільшився на 16% і сягнув 65,1 млрд. кВт.год..
Обсяги виробництва електроенергії тепловими електростанціями РАО «ЕЭС России» не змінилися — 266,6 млрд. кВт.год.. Таким чином, 58% електроенергії в Росії виробляється більш витратними тепловими електростанціями, що навряд чи сприятиме реалізації амбіційного плану російського керівництва з подвоєння ВВП. Зазначимо, що в Україні в загальному обсязі виробництва електроенергії за перше півріччя частка ТЕС становила 40,5% (у 2003-му — 44,2), ГЕС — 7,8 (5,2), АЕС — 46,3% (45,7%).
Безумовним аргументом української сторони є ціна на вітчизняну електроенергію, яку передбачають експортувати за кордон. Як свідчить директор з корпоративного розвитку «Енергоатома» Максим Русинов, в остаточному варіанті договору визначено, що НАЕК самостійно виступить оператором поставок електроенергії в Росію, користуючись чинною ліцензією на право постачання електроенергії за нерегульованим тарифом. При цьому її ціна не розголошується. За словами М.Русинова, «до укладання контракту некоректно обговорювати чи робити припущення щодо майбутньої ціни — існує комерційна відповідальність сторін за розголошення подібної інформації. Після підписання контракту ніхто ніякої таємниці не робитиме — адже ціна буде обгрунтованою. Проте вже зараз зрозуміло, що ціна буде вищою, ніж прогнозують експерти та журналісти».
За оцінками експертів, така позиція компанії є найбільш ринково обгрунтованою, оскільки дозволить «Енергоатому» мати широке поле для цінового маневру порівняно з іншими експортерами електроенергії до РФ і безпосередньо з російськими виробниками. Зазначимо, що на сьогодні вартість електроенергії, вироблюваної атомними станціями в Україні, не перевищує 0,013 дол. за 1 кВт.год., тоді як на російському оптовому ринку мінімальна ціна становить 0,017 дол. При цьому РАО вже імпортує енергію з Киргизії (1 млрд. кВт.год. 2004 року по 0,0115 дол. за 1 кВт.год.) і Казахстану (1,2 млрд. кВт.год. по 0,0085 дол.).
Українські реалії Мінпалива
Незважаючи на досить потужний прорив «Енергоатома» на російський ринок електроенергії, укладення договору з РАО «ЕЭС» може містити певні підводні камені. Насамперед йдеться про затягування створення НАК «Енергетична компанія України», що може призвести до виникнення досить неоднозначної ситуації для нинішнього керівника Мінпаливенерго. Відповідно до заяви Анатолія Чубайса, зробленої наприкінці червня, «ЕЭС России» розглядає можливість реалізації проектів у електроенергетиці країн Східної Європи. Зокрема, за його словами, енергохолдинг не відмовився від планів щодо реалізації проектів у енергогалузі України.
Ситуацію, що склалася, можна описати так: що росіянину добре, те українцю — смерть. Тим більше що, незважаючи на виголошуване урядовими чиновниками нестримне промислове зростання і збільшення ВВП, виробництво та споживання електроенергії знижується. Як заявила прес-служба Мінпаливенерго, використовуючи дані держпідприємства «Енергоринок», виробництво електроенергії в об’єднаній енергосистемі (ОЕС) України за січень—травень скоротилося порівняно з аналогічним періодом минулого року на 1,84% — від 79,310 до 77,851 млрд. кВт.год., а споживання, відповідно, — на 1,97%, або від 77,411 до 75,888 млрд. кВт.год.
Із запровадженням додаткових потужностей, здатних виробляти понад 10 млрд. кВт.год. на рік, українська енергетика перетворюється на доволі ласий шматок, що має потужний базовий експортний потенціал. Нагадаємо: лише за минулий рік Україна експортувала 5,156 млрд. кВт.год., збільшивши експорт електроенергії на 84,3% порівняно з 2002 роком. За перше півріччя поточного року було експортовано 2,425 млрд. кВт.год. електроенергії, що практично відповідає даним за аналогічний період 2003-го. Втім, швидше за все, участь російської сторони в одержанні корпоративного контролю над енергетикою України знову стане предметом міждержавних політичних торгів, які не мають нічого спільного з реаліями вітчизняної енергетики.
Тим часом наявність надлишкових обсягів електроенергії, яка буде вироблена на атомних електростанціях, не зможе не позначитись і на внутрішньому ринку. За словами Максима Русинова, «якщо у «Енергоатому» є перша, пріоритетна можливість працювати на Оптовому ринку електроенергії, ми, безумовно, туди віддаватимемо електроенергію в пріоритетному порядку. Це зрозуміло. Тобто перше — це внутрішній споживач, забезпечення стабільного внутрішнього споживання». Отже, відповідно до законів ринкової економіки, на Оптовому ринку має розпочатися зниження вартості електроенергії, оскільки попит значно перевищуватиме пропозицію.
На першу декаду липня середня ціна на Оптовому ринку становила 0,1179 грн. за 1 кВт.год. Вартість тонни енергетичного вугілля для електростанцій коливалася в межах від 131 (незбагаченого) до 171 грн. (поліпшеної якості). При цьому ціна, як і раніше, не покривала й половину собівартості видобутку. У випадку зниження вартості електроенергії цілком очікуваним буде і зменшення ціни на вугілля, що поставляється для ТЕС. У такій ситуації у керівництва створюваної державної вугільної корпорації можуть виникнути непередбачені фінансові проблеми.
Незважаючи на наявність певних негативних моментів, недооцінювати експортні ініціативи «Енергоатома» не можна. Хоча б тому, що продаж надлишкових обсягів атомної електроенергії дозволить компенсувати обсяги російської електроенергії, одержуваної в результаті не таких уже й нульових. Окрім того, саме вихід української компанії на російський електроенергетичний ринок може стати каталізатором у російсько-українському переговорному процесі по всіх проблемних питаннях у галузі паливно-енергетичного комплексу.