У листопаді 2014-го Фонд держмайна України продав на біржових торгах блокуючі пакети акцій трьох генеруючих енергокомпаній - "Закарпаттяобленерго", "Вінницяобленерго" і "Чернівціобленерго". Враження від продажів неоднозначне. З одного боку, держава одержала чимало грошей. Наприклад, у конкурсній боротьбі за "Закарпаттяобленерго" ціна пакета акцій зросла більш як учетверо - при стартовій ціні в 62 млн грн торги завершили на сумі понад 255 млн. Цікаво, що нинішніх власників (і переможців конкурсу) закарпатської енергокомпанії пов'язують з групою Бойка-Льовочкіна. Збереження контролю над закарпатською енергогенеруючою компанією все ж таки обійшлося її нинішнім власникам у зайві майже дві сотні мільйонів гривень. Нагадаю, при Януковичі вдвічі більший за величиною 50-відсотковий пакет продали лише за 140,7 млн грн. Це про користь проведення конкурентних торгів.
У 2011–2013 рр. енергоприватизаційна картина була радикально іншою - енергетику майже неприкрито "зливали" обраній групі осіб. Левову частку отримав Рінат Ахметов. Він тоді задешево придбав відсутні для контролю держпакети енергогенеруючих компаній "Дніпроенерго", "Західенерго" "Київенерго", а також трьох обленерго - "Крименерго", "Донецькобленерго" і "Дніпрообленерго". Причому обійшлося йому це недорого - лише втричі дорожче його горезвісної лондонської квартири. Вартість апартаментів на туманному Альбіоні оцінюється в суму, еквівалентну приблизно 1,7 млрд грн, а от ціна контролю над третиною ринку електроенергії країни і понад дві третини її генерації на ТЕС - усього в 4,6 млрд грн.
Іронія ситуації в тому, що буквально через кілька тижнів Ахметов продемонстрував, скільки саме грошей втратила держава, застрахувавши ряд свіжопридбаних об'єктів. Так, куплене "Дніпроенерго" самі ахметовці оцінили в 41,9 млрд грн, у тому числі маржинальний дохід - 3 млрд грн. Нагадаю, за блокуючий пакет цієї компанії (що дав повний контроль над "Дніпроенерго") Рінат Леонідович заплатив державі лише 1,18 млрд грн.
Іншими словами, витрати Ахметова окупилися буквально за чотири місяці. Більш того, у цій угоді власних фінансових ресурсів Ахметов не задіяв. Під майбутню покупку гроші люб'язно надали російські державні фінансові інститути - "Сбербанк Росії" і "Внешторгбанк". Ну а кредити гасилися з доходів компанії.
Трохи пізніше ахметовці оцінили одну з трьох придбаних енергогенеруючих станцій компанії "Західенерго" - Бурштинську ТЕС - у 20,35 млрд грн. При цьому 45-відсотковий пакет акцій цієї компанії обійшовся власнику лише в 1,9 млрд грн, тобто майже в 11 разів дешевше від оцінки всього однієї станції. Як бонус при купівлі "Західенерго" група Ахметова одержала майже ексклюзивний доступ до енергоекспорту на суму близько 600 млн дол. Та ж таки Бурштинська ТЕС - ключовий об'єкт енергоекспорту.
До слова, у приватизаційний конкурс із продажу енергогенеруючих компаній внесли цікаву умову: переможець мав забезпечувати куповані об'єкти українським вугіллям не менш як на 70%. За фактом цю умову міг виконати тільки Ахметов або дуже дружні йому структури.
Загалом, утворився своєрідний конвеєр, по якому створювана десятиліттями генерація швидко перейшла до донецьких. Невеликі збої в роботі конвеєра відразу й різко гасилися владою та чиновниками різних рівнів. Приміром, коли ДТЕК купувала пакет "Київенерго", раптом з'явився неузгоджений претендент - компанія "Полтаваобленерго". І відразу торги було зупинено, що негайно втихомирило активність небажаного претендента.
Справедливості заради зазначу, що Ахметову не була потрібна вся енергетика України, в "енергодерибані" взяли участь також інші бізнес-групи. До нього допустили російського громадянина Костянтина Григоришина, який роками скуповував ряд обленерго (через "Луганське енергетичне об'єднання") і брав активну участь у торгах. У "щасливчики" потрапила й російська група "ВР Енерджі Інтернейшнл Україна" Євгена Гінера та Олександра Бабакова (VS Energy International Ukraine), які теж володіють кількома обленерго. При цьому Григоришин відігравав роль спаринг-партнера Ахметова: подавав заявки, мляво торгувався і... програвав. Але при цьому демонстрував показну конкуренцію. Натомість йому забезпечили прикриття органів влади. Що чудово продемонструвала історія з компанією "Вінницяобленерго", 50% якої продавали в лютому 2012-го.
На конкурс несподівано вийшло "Львівобленерго", контрольоване Григорієм Суркісом. Причому львів'яни були готові дорого заплатити за контроль. Однак вони вже не входили в обойму "правильних" інвесторів. У результаті їх почали відкрито викидати. Спочатку вперше за історію енергоприватизації не змогла зібратися конкурсна комісія (з семи її членів чотири держчиновники після телефонних дзвінків просто втекли із засідання). Трохи пізніше у справу втрутилася прокуратура. Звісно, виключно заради державного блага. Фонд держмайна одразу оперативно заявив про зняття акцій "Львівобленерго" з торгів. Причому офіційне повідомлення представники львівської компанії одержали взагалі за 15 хвилин до повторного конкурсу…
У підсумку компанію продали Григоришину з перевищенням стартової ціни лише на 5%. Хоча львів'яни обіцяли заплатити значно дорожче, і їхні представники іронічно прокоментували ситуацію: "Може, їм варто було просто одразу назвати "правильних" інвесторів, щоб ніхто не смикався?". Втім, їм невдовзі популярно пояснили, що смикатися й справді не варто, і вони тихо "здулися". Завдання полягало не в тому, щоб дорого продати, головним завданням було продати "правильно"…
Цікаво, що тоді саме оптом продавалися пакети акцій тих самих закарпатської, вінницької і чернівецької енергокомпаній, тож цілком можна порівнювати з нинішніми торгами. Зараз вінницьку продали на 38% дорожче порівняно зі стартовою ціною. А от "Чернівціобленерго" знову показали відсутність перевищення. Пакет без боротьби купили структури, афілійовані з тією ж VS Energy росіян Гінера та Бабакова.
У розпал інтервенції Росії така перемога насторожує. Це не той випадок, коли гроші не пахнуть. Складно припустити, щоб у Росії нам продали стратегічний енергооб'єкт. Тим більше саме цій компанії належить і "Севастопольенерго" в окупованому Криму…
Взагалі в умовах агресії з боку Кремля нашій владі варто жорстко контролювати допуск до приватизації стратегічних об'єктів як російських компаній, так і інших учасників на російських кредитах. Як показує практика, такі гроші обходяться державі надто дорого.
На російських кредитах уже "попрацювали" і Ахметов, і Фірташ, і той же Бабаков. До слова, в Україні є і має діяти закон про санкції і відповідне розпорядження Кабміну № 829-р, що забороняє продаж держмайна росіянам і особам, афілійованим з ними. Але росіяни легко обійшли заборону, завдяки власникам в офшорних зонах.
А українська влада зробила вигляд, що нічого не помітила. Будемо чекати появи офшорок з російським кредитуванням на Одеському припортовому? І бійка за 45% "Черкасиобленерго" між росіянином Григоришиним і тією ж бабаковською
VS Energy нас влаштовує?
У Результаті цього енергопереділу найважливішими підприємствами країни управлятимуть, як мінімум, із сильним урахуванням інтересів Кремля. Ми цього хочемо? Хіба що зараз Григоришин своє "Луганське енергетичне об'єднання" точно не виставить на торги - воно надто вже тісно працює з сепаратистами і навіть збирається поставляти на Донбас контрабандну електроенергію з Ростова. Та наших чиновників такі деталі, схоже, не цікавлять.
Між іншим дотепер жоден тодішній приватизатор не поніс ніякої реальної відповідальності за "адресний" злив об'єктів енергетики. Хоча, за ідеєю, одним із перших кроків нової влади має стати ретельне розслідування "адресних" енерготоргів 2011–
2013 рр. Як мінімум, покупцям можна запропонувати доплатити за пакет, а особливо скандальні угоди скасувати в судовому порядку. Ну й тих осіб, які "особливо відзначилися", провести через той-таки Люстраційний комітет, а кого й через суд. Це було б дуже непогано у виховних цілях - як повчання нинішнім чиновникам.
Тим більше що вже були спроби відродження старих схем. Була спроба (хоча поки що досить млява) не допустити до торгів щодо "Закарпаттяобленерго" одного з учасників. Тобто сказати, що у нас уже налагоджено прозорі продажі, поки що складно. Ще попереду наполеглива боротьба за нові прозорі правила. Але програти її Україна не має права. Хоча б тому, що ресурсів для роздачі "на шару" потрібним людям вже просто немає.