Ще торік читачі «ДТ» були докладно поінформовані не просто про ситуацію на вітчизняному ринку газу, а про зміцнення тенденції його монополізації. Сьогодні, очевидно, можна констатувати: український ринок газу практично монополізовал НАК «Нафтогаз України». Якщо взяти до уваги, що ця компанія зі 100-відсотковим державним капіталом, то в принципі нічого страшного в цьому немає. Та й тема це для іншої статті. Але нюанс у тому, що, крім НАКівського газу, на українському ринку присутній ще й так званий комерційний імпортний газ. Постачають його в Україну й реалізують споживачам газотрейдери.
Звісно, їх нині на ринку не стільки, як два-три роки тому, — список неймовірно скоротився. Та й склад газотрейдерів трохи змінився. Скажемо так: вони набули іншої якості. Немає рації уточнювати кількість компаній, які мають ліцензію НКРЕ на право «торгувати газом». Бажаючі можуть цей список переглянути в спеціалізованих виданнях, приміром у «Энергобизнесе». Або ж у самій НКРЕ (що інколи дуже корисно, особливо для покупців).
Значно цікавіша ось така задачка. Якщо імпортний газ на кордоні Росія—Україна (чи то газ російський чи туркменський, казахський чи узбецький) коштує 50—51 долар за 1000 кубометрів і його імпортери не мають жодних пільг в оподаткуванні, включно з ПДВ, то запитується: як же такий газ на українському ринку може коштувати 48—56 доларів?
Елементарний підрахунок свідчить, що це просто неможливо, якщо відразу ж заплатити 20% ПДВ. А сплачувати його тепер зобов’язані всі. Однак виявляється, що всі — та не всі. Можна, приміром, імпортувати газ «для власних потреб». І тоді, попри всі заборони, ти одержуєш товар без будь-якого оподаткування. ДПАУ з ніг падає, шукає неплатників податків, а вони, милесенькі, ось тут. І нічого.
Більше того, імпортувавши в такий спосіб неоподатковуваний газ, кмітливі «нові газотрейдери»... пропонують його українським покупцям за «демпінговими» цінами. Пропонують щомісяця майже 1 мільярд кубометрів. Якщо вам цікаво, підрахуйте різницю в ціні. Такий ось бізнес.