10 лютого 2020 р. закінчується термін експлуатації третього енергоблоку Южно-Української атомної електростанції потужністю 1 ГВт. Згідно з урядовою Енергетичною стратегією до 2035 р. і за повідомленнями ДП "НАЕК "Енергоатом" планується подовження експлуатації реактора у надпроєктний строк.
Однак ідеться про ядерний енергоблок, а відповідно, про суттєвий вплив на довкілля. Про енергоблок, що розташований поблизу річки загальнодержавного значення - Південного Бугу та Національного природного парку "Бузький Гард".
І якщо по суті доцільність АЕС і похідних ризиків може мати аргументи як "за", так і "проти", вирішальним є законне рішення за результатами незалежного експертного дослідження цього питання та врахування думки зачеплених сторін.
Зайве казати про потенційну шкоду від нових ядерних енергоблоків, однак така ж ситуація і у разі подовження строку експлуатації діючих. Оскільки, крім уже існуючих ризиків, змінюється технічний стан енергоблоку, а також навколишнє середовище, клімат.
Так склалося, що ядерна енергетика небезпідставно є окремим об'єктом законодавчого регулювання, отже, має спеціальні норми та вимоги. Але таке законодавство до 2018 р. не відповідало міжнародним стандартам у частині оцінки впливу на довкілля (ОВД).
Тому відповідно до взятих на себе зобов'язань за Угодою про асоціацію з ЄС і згідно з довкільними директивами в Україні було ухвалено Закон "Про оцінку впливу на довкілля", яким запроваджено прийнятну в демократичній і правовій країні процедуру - визначення можливості і доцільності провадження господарської діяльності, враховуючи її вплив на довкілля.
Цим законом порівняно з попереднім прямо та більш чітко визначено таке: оцінці підлягає, зокрема, будівництво та подовження строку експлуатації атомних електростанцій і ядерних установок; створення Єдиного реєстру ОВД, реєстру експертних комісій, які мають забезпечити надання незалежної оцінки; участь громадськості до та після підготовки звіту з ОВД. І лише після отримання позитивного висновку суб'єкт господарювання може звернутися до уповноваженого органу для отримання бажаного дозволу на провадження діяльності.
Тобто шлях до умовної ліцензії для подовження експлуатації ядерного енергоблоку у надпроєктний строк суттєво ускладнився. Звісно, простіше зробити, як раніше, - підготувати заяву про внесення змін до ліцензії відповідно до "жорсткого" переліку документів, визначеного Держінспекцією ядерного регулювання, і провести ні до чого не зобов'язуючі громадські слухання згідно із Законом "Про екологічну експертизу", що втратив чинність позаминулого року, та неактуальним Порядком. І казати, що ОВД у цьому разі не потрібна.
Так і вирішив зробити "Енергоатом". Головна проблема не в тому, що атомників насправді не цікавить думка громадськості або немає можливості зв'язатися з незалежними та принциповими експертам, а в тому, що неможливо змусити "Енергоатом" діяти відповідно до закону.
Трохи нелогічно, але за законом підприємство, діяльність якого матиме вплив на довкілля, можна притягнути до відповідальності за непроведення ОВД лише після запуску його роботи. Звісно, початку діяльності підприємства передує необхідність отримати певні дозволи: введення об'єкта в експлуатацію, отримання рішення про провадження діяльності тощо.
Однак можливість запуску підприємств без ОВД як мінімум у разі подовження їх експлуатації або без розуміння міри впливу на довкілля існує.
І не варто забувати про корупцію, - відсутність підтвердження потреби в ОВД створює умови для "вирішення питання" без будь-яких експертів. Попри те, що частина громадськості, серед якої екологи та науковці, проти подовження експлуатації енергоблоку. Адже вона не має процедурної можливості захистити свої інтереси у цій ситуації. Підстав звинувачувати міністерство у бездіяльності теж немає, - у нього відсутні повноваження зобов'язувати; а суб'єкт господарювання, який формально поки нічого не порушує, не має обов'язку щось виправляти.
Водночас ядерні енергоблоки можуть чинити також значний шкідливий транскордонний вплив. Тому Україна також зобов'язана згідно з Конвенцією Еспо та національним законодавством проводити консультації із зачепленими державами.
Логічне запитання: в який спосіб реагувати на бездіяльність "Енергоатому" та Міненергодовкілля, оскільки подовження терміну експлуатації енергоблоку може і, скоріше за все, відбудеться без ОВД?
На жаль, інститут ОВД не передбачає заходів реагування до початку самої процедури, яка розпочинається суб'єктом господарювання шляхом повідомлення про плановану діяльність.
Власне, це є суттєвою прогалиною. У новому законі відсутній такий етап ОВД, як скринінг. Значення цього етапу полягає у перевірці потреби проведення ОВД. А відповідно, у попередженні ухиляння суб'єкта господарювання від її проведення чи у попередженні витрат його часу та ресурсів на ОВД, яка не потрібна. При цьому врегулювання такого етапу має передбачати покладання прав та обов'язків на його учасників: на орган влади - здійснення контролю, а на суб'єкта господарювання - обов'язок проходження такої перевірки. Що давало б змогу владі здійснювати завчасний контроль і попереджати випадки ухилення від ОВД.
Це убезпечило б середовище нашого існування від можливого недослідженого потенційного впливу господарської діяльності та допомогло б своєчасно визначати його з урахуванням можливих альтернатив.
Слід зазначити, що цей випадок може стати прецедентом. До 2030 р. збігає термін експлуатації ще семи реакторів, подовження терміну експлуатації яких передбачено Енергетичною стратегією до 2035 р. А значить, це може відбутися без гарантій і запобіжників, закладених у законі про ОВД. Однак безперешкодне подовження експлуатації енергоблоків без урахування думки незалежних експертів та об'єктивної критики може призвести до негативних наслідків.
І якщо атомників, які хочуть уникнути перешкод у продовженні комерційної діяльності та отриманні прибутку, можна зрозуміти, то позицію Міністерства енергетики та захисту довкілля - ні. Останнє навіть відмовляється прямо відповідати на питання про необхідність проведення ОВД при подовженні терміну експлуатації ядерного енергоблоку.
Звісно, "Енергоатом" - монополіст і основний постачальник електроенергії в Україні, але Міненергодовкілля та уряд загалом, незалежно від обставин, повинні вимагати дотримання законодавства.