29 березня 2013 р. новий власник Одеського НПЗ - холдинг СЄПЕК заявив про початок пусконалагоджувальних робіт на підприємстві, яке простоює понад два роки. Процедуру провели в урочистій обстановці з натисканням бутафорної червоної кнопки за участі галузевого міністра, губернатора й акціонера. Очікується, що перша продукція з'явиться у травні-червні. І хоча для ринку повернення до роботи Одеського НПЗ не матиме особливого значення, рухи СЄПЕК в "нафтопереробній" лавці викликали вкрай цікаві процеси.
Навіщо було так поспішати сповістити світ про прозаїчні взагалі-то події, залишається черговою загадкою, якими оточена СЄПЕК. Зазвичай для такого роду подій вистачало прес-релізу, а тут міністр, губернатор... Не кажучи вже про лідера СЄПЕК Сергія Курченка, який дебютував на великому екрані. Кому був адресований цей очевидний сигнал, залишається до кінця незрозумілим.
Тим часом подія оголила кілька цікавих моментів. Насамперед стала точно відома схема завантаження. "Поставки нафти здійснюватимуться морським шляхом, ми купуватимемо нафту у різних джерел, у тому числі й у компанії "ЛУКОЙЛ" (попередній власник НПЗ). Основний сорт нафти для нас - Urals", - повідомив призначений буквально за день до цього виконавчий директор СЄПЕК Олександр Каплан. Раніше в пресі озвучували версії про можливу поставку азербайджанської нафти, хоча було зрозуміло, що у великих обсягах її переробка в Одесі неможлива технічно. А з урахуванням мінімальної глибини так званий каспійський ресурс, окрім підвищених збитків, нічого не приніс би.
Це не означає, що прибутковою буде "морська" схема поставки російської Urals. Сучасний литовський НПЗ у Мажейкяї, що закуповує нафту з моря через блокаду трубопровідних поставок з Росії, балансує останні п'ять років на межі беззбитковості. Однак Одеський НПЗ утричі менший за потужністю, а за відбором світлих нафтопродуктів - у півтора разу. У зв'язку з цим посмішку викликають реляції деяких ЗМІ про те, що Одеса дасть багато дешевого нафтопродукту. Збитковий завод завжди намагатиметься продавати свою продукцію за максимально можливими цінами, які можна виручити за відповідну якість нафтопродуктів на ринку. Тому одесити будуть найбільш зацікавленими у високих цінах на внутрішньому ринку, хоча навряд чи зможуть на це вплинути.
Класичних шляхів уникнення збиткової переробки два - зниження логістичних витрат і модернізація. Щодо першого пункту новини прийшли швидко і несподівано. Глава "Укртранснафти" Олександр Лазорко 2 квітня (не 1-го) заявив, що держкомпанія запропонувала СЄПЕК серед іншого трубопровідний маршрут поставки нафти в Одесу - Придніпровськими нафтопроводами. Сенсаційний характер цієї заяви полягає в тому, що з 2009 р. цей трубопровід розвернуто у бік кременчуцької "Укртатнафти", яку контролює Ігор Коломойський, чиєю людиною прийнято вважати самого Лазорка.
Фактично це означає остаточну відмову "Привата" від поставок азербайджанської нафти в Кременчук, хоча 2009-го цю схему підносили як прорив енергетичної блокади Москви. Фактично ж поставки нафти з моря було припинено "Приватом" ще в серпні 2011 р. У світлі останніх подій відмова "Укртранснафти" у 2011–
2012 рр. качати нафту в Одесу "Придніпровкою" на численні прохання "ЛУКОЙЛа", колишнього власника ОНПЗ, змушує погодитися з думкою тих, хто весь це час вважав подібну поведінку трубопровідного оператора блокадою конкурента "Привата" на внутрішньому ринку.
Не виключено, що зараз піти на такий крок приватівців змусила реальна перспектива втратити контроль над "Укртранснафтою", що цілком може влаштувати новий власник Одеського НПЗ. Правда, поки що пан Лазорко ще говорить про якісь певні умови для запуску труби в її історичному напрямку. "Якщо вони (СЄПЕК. - С.К.) погодяться - підпишуть з нами контракт за принципом transport or pay і будемо працювати. Саме за таким принципом працює Кременчуцький НПЗ, він зараз нічого не качає, але щомісяця платить", - заявив глава "Укртранснафти". Якщо нафта піде в Одесу по трубі, це значно поліпшить економіку переробки, дозволивши заощадити на логістиці 30–50 млн дол. - величезні гроші за мірками нафтопереробки як вельми низькомаржинального сегмента в нафтовій галузі.
Тут виникає ще одне цікаве запитання. Якщо "Укртатнафта" готова втратити маршрут поставок азербайджанської нафти, а Одеський завод, як уже зазначалося, переробляти її не може технічно, то про яку переробку говорять азербайджанські й українські чиновники, зокрема Едуард Ставицький?
Якщо повернутися до Одеського НПЗ, то другим варіантом запобігання збиткам є модернізація з метою збільшити глибину переробки (читай - ефективності) та якості нафтопродуктів. Як зазвичай у таких випадках, новий власник на церемонії запуску заявив про наявність певних планів стосовно цього. Однак з обіцянками у власників українських НПЗ ніколи проблем не було, але в результаті маємо руїни на місці колись потужної галузі. Хотілося б дочекатися більш детального плану модернізації Одеси, щоб оцінити його реалістичність і не поспішати поділяти той скепсис, що є з цього поводу в професійних колах. Поки що серйозність намірів СЄПЕК проілюстровано підходом до підбору кадрів. За наявними даними, в обоймі нового власника вже трудиться Леонід Розенберг, колишній віце-президент ТНК-ВР з переробки, а також Віталій Козлов, комерційний директор Рязанського НПЗ, що належить тій-таки ТНК-ВР. Згаданий Олександр Каплан також більш ніж відома особистість у російській нафтовій галузі завдяки багаторічній роботі в ТНК. Це лише найпомітніші постаті, тоді як на ринку подейкують про залучення СЄПЕКом понад десятка російських менеджерів, переважно із поглиненої "Роснефтью" ТНК-ВР. Мільйони доларів зарплат, компенсацій і бонусів, до яких звикли російські фахівці, - перші інвестиції Курченка в ОНПЗ.
Насамкінець про ще одну можливість різко поліпшити якість життя престарілим українських НПЗ. Якщо не можна знизити вартість нафти, треба підвищити вартість нафтопродуктів, які продаються. Правильно, мова о мита на імпортні нафтопродукти. Характерно, що за дивним збігом обставин жваве поновлення розмов на цю тему відбулося разом з урочистим пусконалагодженням в Одесі. Дуже до речі в Мінекономіки лежить скарга "приватівських" НПЗ з вимогою запровадити мито в 180 дол./т на
білоруські нафтопродукти. Рішення про здійснення антисубсидиційного розслідування мають прийняти у квітні. На перший погляд, це було б досить доречно для Курченка. Але, з іншого боку, конфлікт з білорусами, а отже, і з Росією може перекреслити всі починання нового фаворита в нафтопереробці. Спочатку доведеться забути про поставки нафтопродуктів з Білорусі, які на сьогодні становлять основу паливного портфеля СЄПЕК. Але це, як кажуть, таке… Тим більше з переходом на внутрішнє виробництво потреба в імпортному ресурсі теоретично зменшується.
Головна загроза в тому, що Москва насамперед влаштує проблеми з поставками російської нафти для Одеси або з ринковими цінами на цю нафту… Таким чином, простих шляхів до щасливого майбутнього у нових власників Одеського НПЗ немає. На конфлікті з росіянами його тепер точно не побудуєш, треба домовлятися. Але що можна запропонувати партнерам, які витратили явно не останні 60 млрд дол. на поглинання ТНК-ВР? Побачимо.