У квітні виповнилося шість років із часу прийняття Закону «Про ринок природного газу». За цей період Україна пройшла складний, проте, безумовно, прогресивний шлях від планової державної системи з перехресним субсидіюванням до ліберального ринку газу. Десь удало, десь лиха прикупивши було впроваджено імпорт газу (в тому числі віртуальний), добове балансування, «митний склад», short-haul, ліквідовано ПСО і запроваджено ринкові ціни для населення та підприємств теплокомуненерго (поки не остаточно), здійснено анбандлінг Оператора газотранспортної системи, Оператора газових сховищ і багато інших реформ. Проте серед важливих реформ ринку газу на сьогодні поки що залишається нереалізованим перехід обліку природного газу на енергетичні одиниці.
З 1 квітня вступив у дію Закон «Про митний тариф України» №674-IX від 4 червня 2020 року. Він вимагає здійснювати облік природного газу в одиницях енергії. Енергетична митниця Державної митної служби України з 1 квітня 2021-го почала декларувати природний газ, що зберігається в підземних сховищах газу (ПСГ) у режимі «Митний склад», виключно в одиницях енергії (кВт·год).
«Митний склад» — це українське нововведення, яке дає можливість, не розмитнюючи газу, зберігати його в наших сховищах протягом трьох років. Така пропозиція спрацювала, й іноземні компанії торік масово почали закачувати газ до українських сховищ. Але з 1 квітня через правову неузгодженість щодо переходу на енергетичні одиниці обліку газу робота «Митного складу» була заблокована. А це 10 млрд кубометрів газу, який належить іноземним трейдерам. Словом, міжнародний скандал.
І це лише один випадок із багатьох. Потім було звернення Асоціації газодобувних компаній України до уряду щодо критичної ситуації з нарахуванням ренти. Відповідно до вимог податкового законодавства, рента за газовидобуток розраховується від середньої митної вартості імпортного природного газу. А середня вартість імпортного газу визначається Державною митною службою та щомісяця публікується на офіційному вебсайті Міністерства економіки. До квітня митну вартість імпортного газу публікували у доларах США за тисячу кубометрів. Але після переходу на облік газу у тисячах кіловат-годин замість тисяч кубометрів розрахувати обсяг видобутку для сплати ренти в енергетичних одиницях стало неможливо. Питання сплати ренти за квітень вирішили в екстреному порядку. Проте подібна ситуація виникатиме і надалі, оскільки відсутня методологія розрахунку видобутку газу в енергетичних одиницях, на кожному окремому родовищі видобувається газ із різними енергетичними показниками. Але, окрім кількох десятків імпортерів-трейдерів і газодобувних компаній, є ще й споживачі, яких понад 12 мільйонів. І тут ситуація ще гірша.
Законопроєкти є, рішення немає
Нагадаємо, що наміри запровадити в Україні облік газу в енергетичних одиницях періодично виникають з 2016 року. І для цього майже все готове. Але побутові та промислові споживачі продовжують споживати газ, вимірюючи його в кубічних метрах. У цьому питанні Україна перетворилася на клаптикову ковдру: на кордоні і для нерезидентів діють європейські правила, а для резидентів — українські.
У Верховній Раді вже давно лежить законопроєкт №2553, що передбачає запровадження обліку газу в енергетичних одиницях (кВт·год). Але, як зазначив голова парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус на зустрічі з Європейською бізнес-асоціацією, в тексті проєкту було виявлено технічну помилку в частині врахування певних коефіцієнтів закачування/викачування газу з підземних газосховищ. І повторний розгляд можливий лише після виправлення помилки та звірення останньої версії тексту, на що знадобиться деякий час.
На противагу в комітеті ВР є пропозиція впровадити систему обліку газу в енергетичних одиницях (кВт·год) через внесення відповідних поправок до законопроєкту №4578-1.
Остаточно не вирішено, як саме буде долатися ця проблема.
Зволікання з переходом на енергетичні одиниці в питанні обліку газу насправді стримує ринок від розвитку та повноцінної інтеграції, тримаючи споживачів у заручниках радянської системи. Понад те, породжує беззмістовні конфлікти, які спричиняють багаторічні судові тяганини.
Так сталося з обліком газу для побутових клієнтів. Хоча температурні коефіцієнти зникли з платіжок споживачів у січні цього року і їхня історія вже близька до завершення, поставити крапку в резонансній справі може Верховний суд. Можливо, вже на початку червня.
Спірний коефіцієнт
У жовтні 2018 року мільйони домогосподарств отримали квитанції на оплату газу, в яких обсяг газу було помножено на коефіцієнт. Згодом його назвуть у народі «температурний коефіцієнт».
Облгази пояснили його появу фізичними властивостями газу. Адже при нагріванні газ розширюється, а при охолоджені — стискається. Тому залежно від пори року в квитанціях вказувався коригуючий коефіцієнт. З його допомогою встановлювався фактичний обсяг газу, спожитий клієнтом. Газорозподільні компанії приводили газ до стандартних умов: тиск — 760 мм ртутного стовпа і температура — 20 градусів за Цельсієм, виконуючи вимоги законів «Про нафту і газ» і «Про ринок природного газу».
Оскільки у великої кількості споживачів встановлено газові лічильники, які не коригують обсяги газу з урахуванням температури та тиску, то коефіцієнти з’явились і у платіжках. І це прогнозовано викликало обурення споживачів.
Після багатьох років сплати за фактичним показанням лічильників таку новацію сприйняли вкрай негативно. До того ж розмір коефіцієнтів залежав навіть від розташування лічильника. Він був більшим для тих домогосподарств, в яких прилад обліку розміщувався на вулиці і на певній відстані від будинку.
Ситуація ускладнилася після заяви Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), що використання коригуючих коефіцієнтів є начебто неправомірним. На думку регулятора, витрати газу на приведення обсягів до стандартних умов уже враховано в тарифі на розподіл. Однак таке трактування категорично заперечили в газорозподільних компаніях. У відповідь НКРЕКП почала виписувати штрафи газорозподільним компаніям, і все це супроводжувалося широкою підтримкою в медіа.
Спочатку регулятор прийняв постанови про заборону газовикам приводити обсяги газу до стандартних умов, тобто зобов’язав, по суті, ігнорувати закони (!). Згодом, через кілька місяців і впродовж весни 2019 року, Нацкомісія прийняла більш як 60 постанов про накладення штрафів за недотримання попередньої серії постанов. Загалом регулятор наклав на облгази штрафи на суму, що перевищує 88 млн грн. З одного боку, сума не така вже й значна, враховуючи, що штрафи нараховувалися десяткам компаній. З іншого — НКРЕКП досі так і не вдалося стягнути жодної копійки, що дало б підстави говорити про законність позиції регулятора. Що ж сталося?
Судові розклади
Нацкомісія не змогла довести в суді, що витрати на приведення газу до стандартних умов уже враховано в тарифі на розподіл. Станом на середину 2021 року більшість заборон регулятора вже були скасовані судом як протиправні. В окремих випадках постанови НКРЕКП було скасовано Верховним судом. Сьогодні суди продовжують скасовувати накладені відомством штрафи.
Окрім штрафів НКРЕКП, було ще й рішення Антимонопольного комітету України про штраф газорозподільним компаніям на суму 278 млн грн. Судові засідання ще тривають, але, виходячи з проміжних рішень, перспективи АМКУ в судах примарні. Як відомо, сенсаційне рішення ексочільник АМКУ Юрій Терентьєв виносив у грудні 2020 року, саме в той час, коли всерйоз розглядалося питання про його відставку. І гучна справа про накладення штрафів тоді врятувала його від звільнення, але ненадовго.
Очевидно, що гучні штрафи НКРЕКП та АМКУ проти операторів газових мереж мали політичну мотивацію і розвалилися в судах. Все це більше нагадувало медійні атаки та бажання попередніх керівників цих відомств прислужитися владі, а не намагання вирішити проблему по суті.
Кроки за три роки
У листопаді 2019-го було обрано нового голову НКРЕКП. Перед ним було поставлене завдання: зняти суспільну напругу в цьому питанні. Впродовж 2020 року велася робота з розробки нової методики визначення розмірів нормативних і виробничо-технологічних витрат природного газу при його розподілі. Її було затверджено наприкінці року.
З 1 січня 2021 року витрати на приведення обсягів газу до стандартних умов включено до тарифу на розподіл. НКРЕКП затвердила збільшення цих обсягів більш як на 400 млн кубометрів на рік. У результаті коефіцієнти зникли з платіжок споживачів. Таким чином, версію Нацкомісії за попереднього керівництва було спростовано нею ж трьома роками пізніше, а методика нарешті стала відповідати чинному законодавству.
Вердикт не за горами
Разом із тим історія з коефіцієнтами ще не завершилася. Найближчим часом Верховний суд повинен розглянути справу, яка є дотичною до коефіцієнтів. У касаційній інстанції розглянуть позов, який має на меті оскаржити не саму наявність «температурних коефіцієнтів», а їх застосування до побутових споживачів. Тобто це вже не позов проти коефіцієнтів як таких, а про те, що у побутових споживачів є «пільги» порівняно з іншими споживачами газу. Начебто для них облік мав здійснюватися в робочих кубометрах.
Проте така позиція має кілька слабких моментів. По-перше, в Законі України «Про ринок природного газу» чітко зазначено, що природний газ є товарною продукцією у разі, якщо ця суміш вуглеводнів і невуглеводневих компонентів перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск — 760 мм ртутного стовпа і температура — 20 градусів за Цельсієм).
Аналогічно, Закон України «Про нафту і газ» визначає природний газ як корисну копалину, що являє собою суміш вуглеводнів і невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (760 мм і 20 градусів) і є товарною продукцією.
Виходить, що газ, не приведений до стандартних умов, не може бути товаром. А значить, його постачання і розподіл по всій країні не є можливим без приведення обсягів до стандартних умов. І Верховний суд може узаконити «безтоварні» операції для мільйонів споживачів природного газу.
По-друге, в Україні налічується понад мільйон (!) домоволодінь, в яких газ обліковується лічильниками з автоматичним приведенням обсягів спожитого газу до стандартних умов. Якщо більшість отримає можливість сплачувати тільки за ті кубометри, які показує лічильник, то ці близько 5 мільйонів осіб сплачуватимуть більше за інших побутових споживачів. Таким чином, Верховний суд ризикує знову розділити українців на «сорти». Домогосподарства з найпростішими лічильниками вважатимуться першим сортом, а з лічильниками з термокомпенсаторами — другим. Простіше кажучи, Верховний суд одним рішенням може дискримінувати кілька мільйонів споживачів природного газу, стимулюючи використання давно морально застарілих приладів обліку газу.
Водночас промислові споживачі газу не зазнають такої дискримінації, оскільки сплачують за газ із приведенням до стандартних умов — у чіткій відповідності до законодавства.
Тому слід визнати, що перед Верховним судом стоїть справді неординарне завдання. І воно не є легким з огляду на те, хто і звідки вимагає від суддів найвищої судової інстанції «правильного» рішення. Причому «правильність» у цій ситуації може мати досить велику ціну. Адже Верховний суд уже неодноразово виносив рішення, які визнавали правомірність приведення обсягів газу до стандартних умов, і скасовував протиправні заборони регулятора.
***
Кейс «температурних коефіцієнтів» є суто українським. Це чудовий приклад того, як було прийняте рішення вигадати унікальний велосипед. У всьому світі існує практика приведення обсягів газу до стандартних умов. І в усьому світі за ці втрати сплачує споживач, промисловий чи побутовий. Причому, наприклад, у Хорватії з цього приводу споживачі також не відчували особливої радості.
В Україні промислові споживачі сплачують за приведення обсягів до стандартних умов без особливих заперечень. Утім, щодо побутових споживачів загальноєвропейську практику вирішили «поліпшити» і додати «соціального» забарвлення. В результаті отримали три роки судової тяганини, спаплюжений імідж регулятора і кризу неплатежів на газовому ринку. Тому Верховному суду належить прийняти складне і в чомусь соломонове рішення.
Більше статей Геннадія Кобаля читайте за посиланням.