Весна принесла енергетикам черговий подарунок — їх знову почнуть дробити і розділяти. Передусім це торкнеться вугільних регіонів.
Мінпаливенерго створює для обслуговування шахт нову компанію —«Укренерговугілля». Вона постачатиме електроенергію відразу в шести областях. Причому як на Заході (у Львівській і Волинській), так і на Сході (у Кіровоградській, Дніпропетровській, Донецькій і Луганській). Вже заявлено, що це забезпечить шахтарям економію близько 200 млн. грн.
Щоправда, самі обленерго, на території яких з’явиться новий постачальник, подібного ентузіазму не поділяють. Зрозуміти їх можна: створення фактично ще однієї енергокомпанії викликає як мінімум найсильніший головний біль у зв’язку з розподілом майна, межами зон відповідальності тощо.
Крім того, шахт досить багато, а отже, приналежні їм шматки електромереж створять на «споконвічній» території обленерго складну мозаїку, і що кому належить, розбиратимуться довгі роки. Фактично деякі з районів перейдуть на постачання нової організації. Їхній перехід буде стимулюватися й тим, що Мінпаливенерго заздалегідь обіцяє шахтам електроенергію за демпінговими цінами. Кінцева ціна електроенергії для них впаде в 1,5—2 рази. А оскільки із шахтами сусідять багато інших споживачів, ті безсумнівно спробують підключитися до дешевшої енергії. І не варто думати, що їх звідти виганятимуть, — новій організації гарні клієнти теж знадобляться.
Ну і головне — звідки візьметься дешева електроенергія. Обіцяні 200 мільйонів гривень не виникнуть із повітря, а будуть сумлінно (або не дуже) оплачені іншими споживачами. Якщо шахтам почнуть постачати електроенергію дешевше, то, за всіма фізичними й фінансовими канонами, для решти вона стане дорожчою. Особливо постраждають споживачі Донецька та Луганська.
За словами Петра Продана, гендиректора Луганського енергетичного об’єднання, яке постачає електроенергію в області, створення нової структури однозначно призведе до зростання роздрібних тарифів на електроенергію для інших споживачів: «Якщо у нас заберуть ці 30%, то, відповідно, інші споживачі платитимуть дорожче». Радість цих «інших споживачів» легко передбачена...
Існує поки ніким, на жаль, не спростоване правило: де шахти — там проблеми. Ситуацію не змінили навіть практично повні розрахунки за поставлене гірниками вугілля. Просто чіткіше позначився розподіл на ті шахти, що його видобувають і можуть платити, і ті, що просто споживають електроенергію. Це добре видно й у Донбасі, і на Заході України. Торік «Донецькобленерго» відпустило шахтам електроенергії на 550,6 млн. грн., легко і невимушено заробило 91,0 млн. грн. боргу. Ще складніша ситуація в Луганській області. Якщо у донеччан шахти споживають сьому частину електроенергії, то тут — до 30%. При цьому приблизно 40% шахт фактично не видобувають вугілля: його вартості не вистачає навіть на оплату електроенергії. Результат цілком передбачуваний — 71,8 млн. грн. свіжого боргу. Плюс традиційні борги за воду, тепло і комуналку — і рівень розрахунків вугільних обленерго традиційно нижчий від середнього.
Як неважко здогадатися, ні Донецьк, ні Луганськ за такі успіхи ніхто по голівці не погладить. Навпаки, її постійно загрожують відірвати. Проблема в тім, що період, коли погрозами ще можна було вибивати платежі, давно закінчився. Енергопостачальні компанії у вугільних регіонах дійсно дійшли до стелі збору платежів у нинішніх умовах —75—80%. Далі розрахунки практично не йдуть: починається екологічна й аварійна броня, за яку традиційно не платять. І якщо працюючі шахти, які постачають паливо на електростанції, ще більш-менш розраховуються, то лежачі давно перетворилися на суцільну «чорну діру». Таких лише в Луганській області понад два десятки. Вони практично не видобувають вугілля, але відключати там фактично нічого, за винятком водовідливу і вентиляції. Тож все одно із шахт відкачують воду — причому майже безплатно.
Рівень оплати за електроенергію тієї ж луганської ДХК «Донбасантрацит» торік склав усього близько чверті від необхідного. І про борги шахти забудуть тієї ж секунди, коли в них зміниться постачальник. Проте ні «Донецькобленерго», ні ЛЕО забути про ці сотні мільйонів гривень не зможуть, їм будуть, як і раніше, про них нагадувати. А оскільки банкрутити шахти вже заборонили, ситуація ризикує перетворитися на геть тупикову.
До речі, уже нині з Києва приходять дивно-чудові розпорядження, з яких випливає, що ряд «убитих» шахт, які не дають товарного вугілля і, відповідно, не отримують оплати, платитимуть за електроенергію «із власних коштів». Що буде далі, погано уявляють не лише в Луганську, а й у Києві. Приміром, передбачається, що нова компанія буде державною, і створять її на базі внутрішньошахтних мереж. Технічно це загалом можливо, хоча й зажадає величезних ресурсів на відновлення цих мереж.
Проте, як відомо, незабаром у нас очікується приватизація самих шахт. Як поставиться власник до того, що на його території перебуватиме життєво важливе і не приналежне йому устаткування? А головне — хто його обслуговуватиме і модернізуватиме? Хоча якщо потім те ж «Укренерговугілля» виставити на приватизацію, то бажаючі володіти ним знайдуться. Їх буде небагато (навіщо в Донецьку багато?), але достатньо. Однак це проблема майбутнього.
Зате очевидно, що відразу після створення нової енергокомпанії зростання тарифів загострить проблеми з іншим великим боржником — водоканалами. Скрип, із яким ці безумовно потрібні організації розплачуються за поставлену їм електроенергію, давно вже став легендарним. Коли водоканал розплачується за поставлену електроенергію на дві третини, він не без підстав вважає себе хорошим. Цієї зими в ряді областей платили і по 15—20%. З точки зору ринку, таких боржників мали б відключати, але залишати людей без води ніхто не ризикне, тому електроенергію «на воду» мимоволі постачають, накопичуючи колосальні борги. У великих енергокомпаніях вони складають десятки й сотні мільйонів гривень. І обленерго, котрі згадують на всіх кутках, все одно відпускають більше електроенергії, аніж отримують оплати.
Досі цю проблему не вдалося вирішити в жодній області. Адже є ще й жеки, і теплокомуненерго. З цього приводу між енергокомпаніями та Києвом і місцевою владою ведеться активне листування, кінця-краю якому не видно. Рація від написаного дуже умовна — потрібні гроші, реальні тарифи. Однак приступати до комунальної реформи страшно, тому всі вдають, що проблема розсмокчеться сама по собі. Або щось починають ділити. Це у нас люблять. Бо легше, аніж будувати.