За кількістю моторошних пророкувань і чуток Дніпровська гідроелектростанція ім. Леніна цього року вправі претендувати на рекорд. Про один із таких, якщо можна так сказати, прогнозів уже йшлося в одній із недавніх наших публікацій (див. «Гіпотетична сенсація», «ДТ», №12 від 5 квітня 2009 р.). Тоді з подачі однієї громадської організації ЗМІ поширили тривожну інформацію про те, що «гребля Дніпрогесу може впасти в будь-яку мить», оскільки ГЕС споруджена на розламі земної кори, що піддається постійній динаміці.
— Розмови про тектонічний розлам, — укотре пояснює директор Дніпрогесу Віктор Кучер, — не що інше, як примітивне нагнітання пристрастей. Загальновідомо, що всі ріки, які мають скелясті береги, проходять по тектонічних розламах. Цю проблему вивчали вчені-геодезисти, розглядали кілька комісій. Висновки однозначні: загрози руйнації греблі не існує. Це підтверджують і результати обстежень, виконаних після землетрусів у європейській частині континенту. У нашому регіоні сила поштовхів сягала шести балів. Доведено, що жодних змін у тілі греблі це не викликало.
Зате в середині червня з’явилося чергове пророкування про неминучу катастрофу на Дніпрогесі з посиланням на 17-річну запорізьку фіналістку телевізійного реаліті-шоу «Битва екстрасенсів». Як і годиться пророцтву, воно не мало логічного пояснення: просто гребля завалиться, і край. А оскільки надмірний перегляд телевізора часом несприятливо позначається не лише на зорі, а й на свідомості, деякі ЗМІ стали підносити «новину» ледь не у вигляді доконаного факту.
Особливо цікавою видається схожа на маячню «творчість» такого собі Сергія Ільченка, що з’явилася на російському сайті «Свободная пресса» 20 червня о 19 годині 19 хвилин під заголовком «Україна в паніці: от-от прорве Дніпрогес». Автор стверджує: «У Запоріжжі паніка. Багато людей намагаються вибратися з міста, масово відпрошуються з роботи і виїжджають. Машинами забито сімферопольську трасу. Натовпи штурмують міжміські автобуси, розкуплено квитки на поїзди на всі напрямки. Великий індустріальний центр півдня України схвильований чуткою про техногенну катастрофу на дамбі Дніпрогесу... Директори підприємств стверджують, що заводчани залишають цехи. Може зупинитися виробництво «Запоріжсталі» та інших флагманів української індустрії». А все, виявляється, через те, що «дамба дихає на ладан» і «всім відомо, що це дітище першої радянської п’ятирічки перебуває в критичному стані. Залізні конструкції поіржавіли, на бетонних ребрах греблі зяють величезні тріщини»...
У принципі, такого роду сенсації нічим не відрізняються від дурної витівки анонімного «жартівника», котрий 19 листопада 2006 року за телефоном «02» повідомив про мінування Дніпрогесу. Відразу ж по тривозі було піднято підрозділи МНС, міліції, рятувального загону «Кобра», швидкої допомоги, газової служби, експертно-криміналістичного центру (усього близько 70 рятувальників і 20 одиниць спецтехніки). Але, як і передбачалося, ніякої вибухівки на станції не виявили.
— Здійснити на греблі терористичний акт просто неможливо, — запевняє начальник управління Державної інспекції цивільного захисту і техногенної безпеки Головного управління МНС України в Запорізькій області Євген Соловйов. — Будучи режимним об’єктом, вона перебуває під цілодобовою багаторівневою охороною. А як свідчить досвід минулої війни, для пошкодження греблі необхідна дуже велика кількість вибухівки, що вимірюється тоннами.
Ввечері 18 серпня 1941 року греблю Дніпрогесу справді висадили в повітря радянські війська, що відступали. Проте відбулося це зовсім не так, як стверджують деякі сучасні дослідники історії — у результаті поспіху і паніки саперів НКВС, котрі нібито прикинули на око, що двох вантажівок вибухівки буде цілком досить. Вибух під керівництвом інженер-полковника Бориса Епова був спланований заздалегідь і санкціонований Москвою. З 2 по 4 серпня 1941 року штаб тилу Червоної армії забезпечив доставку літаками в Запоріжжя саперів і вибухівки. Контроль за підготовкою здійснював заступник голови Раднаркому Михайло Первухін. І сплановано вибух було в такий спосіб, щоб не дати можливості противнику використати греблю для переправи на лівий берег Дніпра, а після війни відновити гідростанцію в найкоротші строки. До речі, окупанти з цим завданням упоралися, встановивши завезені з Німеччини турбіни. Але запустити гідростанцію вони не змогли через наступ Червоної армії. Таким же невдалим виявився і план другого вибуху. Хоча на Нюрнберзькому процесі радянська сторона для збільшення суми репарації пред’явила фотографії висадженого своїми військами Дніпрогесу як доказ фашистської руйнації.
— Оскільки гребля належить до переліку техногеннонебезпечних об’єктів, — каже Є.Соловйов, — розроблено плани ліквідації надзвичайної ситуації. Та, як свідчать розрахунки, навіть у найнесприятливішому випадку аварія на гідроспоруді не викличе затоплення Запорізької атомної електростанції, розташованої нижче за течією Дніпра. Відповідно до проекту АЕС споруджена на узвишші.
Нову хвилю підвищеної уваги до Дніпрогесу викликала нещодавня аварія на Саяно-Шушенській ГЕС. За версією представника слідчого комітету при прокуратурі РФ, її причиною міг стати вибух масляного трансформатора. З урахуванням того, що на російській станції експлуатують трансформатори, поставлені Запорізьким трансформаторним заводом, у деяких коментарях стали з’являтися версії про український слід причин аварії.
— Справді, там встановлено наші трансформатори, — підтвердив голова Запорізької облдержадміністрації Олександр Старух. — Однак слід урахувати, що останню їхню поставку здійснили 1983 року.
Напрошується висновок: якщо устаткування працювало протягом чверті століття, отже, нема підстав сумніватися в його надійності. Може, слід задуматися над якістю обслуговування?
Однією з найімовірніших причин аварії на Саяно-Шушенській ГЕС фахівці вважають гідравлічний удар, котрий пошкодив два водоводи і стіни машинного відділення. Чи дійсно «Дніпрогес може спіткати доля Саяно-Шушенської ГЕС», як стверджують окремі коментатори?
— Ні, — заявляє директор Дніпрогесу В.Кучер, — у нас зовсім різні технологічні режими і параметри устаткування.
У цьому справді нескладно переконатися, ознайомившись із основними параметрами ГЕС на Дніпрі та Єнисеї. Висота гребель у них становить 60 і 245 метрів, відповідно, обсяг напірних водосховищ — 3,3 і 31,4 кубічного кілометра. До того ж для Дніпровського водосховища не властивий надлишок води, що його періодично зазнає Саяно-Шушенська ГЕС. Саме тому 2005 року на останній було розпочато будівництво додаткового берегового водоскиду (двох паралельних тунелів діаметром 10 і 12 метрів) для запобігання затопленню селищ, розташованих нижче за течією Єнісею.
Залишається уточнити, звідки ж узялися чергові чутки про аварійний стан саме Дніпрогесу, а не решти п’яти ГЕС дніпровського каскаду?
Відповідь виявиться очевидною, якщо ознайомитися, наприклад, із повідомленням УНІАН «Мер Запоріжжя просить визначити рівень аварійності Дніпрогесу» (15.08.2009, 12:22). Зокрема в ньому йдеться про те, що Євген Карташов направив прем’єр-міністру листа з проханням «дати доручення про направлення у Запоріжжя комісії Міністерства з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи для визначення рівня аварійності греблі Дніпрогесу». Аналогічний текст з’явився і на сайті «Оглядач» 17 серпня о 17.23, коли вже стало відомо про аварію на Саяно-Шушенській ГЕС.
Як то кажуть, якщо в слові «хліб» зробити чотири помилки, то справді вийде слово «пиво». Це я до того, що в листі міського голови Запоріжжя, датованому 14 серпня, йдеться про Дніпрогес, але тільки не про греблю, а «про різке погіршення несучих конструкцій проїжджої частини автодорожнього переходу по спорудах греблі Дніпрогесу в м. Запоріжжя». І зміст його прохання теж інший: «Дати відповідне доручення про негайне припинення руху транзитного транспорту через м. Запоріжжя, а також направити комісію МНС для визначення ступеня аварійності проїжджої частини автодорожнього переходу по споруді греблі Дніпрогесу».
Про аварійний стан автодорожнього переходу відомо давно. За словами Євгена Соловйова, у ньому відбуваються необоротні процеси руйнації несучих елементів, викликані зношеністю гумової подушки навісної частини (двох із чотирьох смуг проїзду), що була добудована паралельно з пуском Дніпрогесу-2 1975 року та експлуатувалася відтоді без капітального ремонту.
— Стан греблі не викликає побоювань, — уточнює голова ОДА
О.Старух, — на відміну від проїжджої частини. Уряд прийняв 5 серпня рішення про виділення коштів на її ремонт, але гроші поки що не надійшли. Ситуація, що склалася, ще раз підтверджує, що Запоріжжю вкрай необхідне фінансування будівництва нових мостових переходів, яке зараз заморожене. Це дасть змогу розвантажити проїжджу частину греблі і виконати її капітальний ремонт.
За словами директора Дніпрогесу В.Кучера, гребля гідростанції відповідає всім експлуатаційним вимогам. Рішенням міжвідомчої комісії вона допущена до експлуатації з оцінкою «нормальний стан». Станція працює в проектних режимах, підтримуючи на належному рівні екологічні, технологічні і судноплавні норми.
Загадкою залишається тільки, мабуть, якась чергова надумана версія катастрофи...