UA / RU
Підтримати ZN.ua

«Чорноморсько-Каспійський регіон і європейська енергетична безпека»

Незважаючи на участь у Другому київському безпековому форумі «Чорноморсько-Каспійський регіон і європейська енергетична безпека» шановних дипломатів, погоду на форумі все ж визначали не вони.

Автор: Алла Єрьоменко

Незважаючи на участь у Другому київському безпековому форумі «Чорноморсько-Каспійський регіон і європейська енергетична безпека» шановних дипломатів, погоду на форумі все ж визначали професіонали. Можливо, комусь видасться це дивним, але, у принципі, тон як спікер (не як спікер Верховної Ради, щоправда, уже колишній) задав Арсеній Яценюк. Чому його та очолюваний ним фонд Open Ukraine («Відкрита Україна») зацікавила тема енергобезпеки - зрозуміло: ще 2006 року Арсеній Петрович був одним із небагатьох, хто називав газову угоду від 4 січня 2006 року невигідною і ганебною для України. Нагадаю: в цій угоді йшлося про те, що монопольним експортером газу в Україну стане посередник - компанія «РосУкрЕнерго» (РУЕ).

До початку форуму я запитала Арсенія Яценюка, чи не змінився за два роки його погляд на газову проблему і на те, як мають вирішуватися ці питання для України. Відповідь була однозначна: «Ні». Продовжив цю тему А.Яценюк і під час відкриття роботи форуму.

Далі робота форуму ввійшла, як то кажуть, у свій формат. І якщо абстрагуватися від засилля дипломатичного спілкування на самому початку цього заходу, то взагалі-то було дуже пізнавальною. І повчальною. Сподіваюся, для всіх.

У сфері енергобезпеки усе просто: Європейському Союзу не до України - фінансова криза. І, хоч як дивно, у цій ситуації кожен сам за себе. Тому що єдина енергетична політика в Євросоюзі взагалі-то відсутня. У цьому і полягає дивина. І найбільш газозалежні країни ЄС, такі як Німеччина, Франція, Італія, встиг­ли укласти з російським «Газпромом» контракти на 25-30 років, і в цьому сенсі вони менш залежні від європейської енергополітики. Решта не встигли. У тому числі й Україна, хоча поки що вона не у складі ЄС, зате через її територію щороку до Європи поставляється більша частина експортованого «Газпромом» газу.

Однак довгострокові контракти (на поставки газу в Україну і на транзит газу нашою територією), як завжди, предмет торгу. Сподіваюся - торгу економічного. Тому, попри всі обставини, НАК «Нафтогаз України» продовжує переговори з «Газпромом» про укладання довгострокового контракту (хоча б років на десять). І правильно робить.

«До диктату майбутніх монополістів потрібно готуватися вже сьогодні»

При відкритті Другого київського безпекового форуму Арсеній Яценюк зауважив: незважаючи на те, що сьогодні всі країни стоять перед завданням подолання фінансової кризи, ще до нього у світі існували два не менш серйозні виклики - енергетична і продовольча кризи. Причому на світовому енергоринку всі залежні одне від одного. Хоча розуміння цього приходить не відразу. Так, у 1998 році, коли барель нафти коштував 28 доларів, імпортери цього енергоресурсу не вважали за потрібне враховувати інтереси країн - виробників нафти. Проте коли 2008-го ціна бареля стрімко підвищилася до 147 доларів, імпортери зчинили гвалт і роль експортерів значно зросла.

На думку А.Яценюка, не варто спокушатися нинішнім рівнем цін на нафту (50-60 доларів). Швидше за все, уже в другому півріччі 2009 року барель нафти коштуватиме близько 100 доларів. Тому всім учасникам енергоринку варто спільно шукати шляхи його стабілізації.

Зокрема, на сьогодні практично заморожено всі транспорт­но-енергетичні проекти, що незабаром позначиться на ситуації на енергоринку. Відсутні єдині правила гри при транспортуванні енергоресурсів. Зупинено проекти щодо відновлювальних енергоресурсів. І це при тому, що щороку у світі на 9% скорочується видобуток традиційних енергоносіїв - нафти і газу.

Фрідеманн Мюллер (Німеччина)

Дослідник Німецького інституту міжнародних та безпекових відносин Фрідеманн Мюллер підкреслив сказане президентом РФ Дмитром Медведєвим: «Енергія - це нова валюта». І Росія дуже успішно використовує цю валюту. Тому для більшості країн, зокрема для Німеччини, як ніколи актуальне питання диверсифікації джерел і шляхів доставки енергоносіїв. Правда, пан Мюллер чомусь впевнений, що для тієї ж Німеч­чини існують два джерела і два шляхи диверсифікації, наприклад, газопоставок - це Росія і Північне море. На що представник турецької нафтової корпорації Botas Левент Озгюл, на мій погляд, резонно зауважив: чому ж Німеччина, розуміючи, що дедалі більше потрапляє в енергозалежність від РФ, продовжує брати участь у спільному з «Газпро­мом» проекті «Північний потік»? Тим більше що для тих же Німеч­чини та Австрії альтернативою міг би стати Каспійський регіон, якби там була достатньо розвину­та енерготранспортна інфраструк­тура. Тож чи не ці напрямки варто розвивати Євро­пейсь­кому Союзу і, зокрема, Німеччині?

«Шредеризація» Європи

Михайло Гончар (Україна)

Та, як парирував наведену вище заяву директор енергетичних програм центру «Номос» Ми­хайло Гончар, проблеми, із якими раніше зіштовхувалася в основному Україна, тепер стали проблемами всієї Європи, про що недавно привселюдно говорив і президент Франції Ніколя Саркозі. Іншими словами, Європа вражена «швейцарським синдромом». І от у чому він полягає. Як ви гадаєте, де «купує» газ Україна та деякі європейські країни? У компанії «РосУкрЕнерго». Де розміщується головний офіс компанії, яка займається проектом «Північний потік», родовищем Штокман і багатьма іншими проектами? У швейцарському кантоні Цуг! Тому якщо Україна докладає чимало зусиль для боротьби з цим у буквальному сенсі злом, то Європі, схоже, доведеться ще тільки усвідомити масштаб цього синдрому.

Маргаріта Балмаседа (США)

Про залежність України від «РосУкрЭнерго» на форумі також дуже докладно розповідала професор Гарвардського університету (США) Маргарита Балмаседа.

І як справедливо зауважив М.Гончар, «не така вже й велика різниця між споживачами і транзитерами того ж газу - усі ми в одному човні». І той факт, що багато років ніхто в Європі серйозно не займався проблемою взаємозалежних відносин, - сьогодні очевидний. На думку М.Гончара, енергетичний ланцюжок повинен виглядати приблизно так: виробник-транзитер-споживач + резерви + інтегрована інфраструктура + диверсифікація джерел + прозорість. У цьому можна знайти шлях роз­в’язання проблем європейської енергобезпеки.

Довідка:

Open Ukraine - міжнародний благодійний фонд, заснований з ініціативи Арсенія Яценюка для зміцнення авторитету України у світі і розвитку публічної дипломатії.

Київський безпековий форум - щорічний захід з актуальної тематики з питань європейської безпеки із залученням політиків високого рівня і представників провідних аналітичних центрів Європи, США, Росії і країн Чорноморського регіону.

Мета форуму - поліпшення порозуміння і співробітництва між ЄС і країнами Чорноморського регіону; поглиблення рівня обговорення і внеску незалежних і неурядових учасників Чорноморського регіону в вирішення питань безпеки Європи; розробка нових рішень з проблем безпеки.

Організатор Другого київського безпекового форуму «Чорноморсько-Каспійський регіон і європейська енергетична безпека» (6-7 листопада 2008 року) - Фонд Арсенія Яценюка Open Ukraine за підтримки Фонду Віктора Пінчука та Інституту безпекових досліджень Європейського Союзу (Париж).