або Про приховані енергетичні можливості України
Тема диверсифікації енергоносіїв набула особливої актуальності. Йдеться, зокрема, про забезпечення вітчизняних ТЕС паливом. Перманентний дефіцит енергетичного вугілля, закупівля його в ПАР, його якість і вартість, імпорт з Росії, певна невизначеність із поставками цього виду енергоносіїв із зони АТО тощо вже спричинили низку скандалів на урядовому рівні. Можна констатувати, що за таких обставин вугільна тема, слідом за газовою, й надалі залишатиметься слабкою ланкою енергобалансу та енергосистеми України.
Отже, вирішувати проблему варто комплексно, враховуючи наявні енергетичні потужності України та потенціальні можливості енергогалузі. При цьому не йдеться про структурні реформи в цій галузі. Держава цю тему воліє замовчувати, оскільки це питання величезних капіталовкладень, а також з огляду на можливий конфлікт інтересів з приватними власниками енергогенеруючих компаній.
Проте є сенс говорити про раціональне використання існуючих ресурсів.
Енергетичний баланс
Аби мати чітке уявлення про актуальну вітчизняну структуру виробництва електроенергії, подивімося на дані "Укренерго" (за 20 вересня 2015 р.): АЕС виробляє 55,8%, ТЕС - 26,2, ГЕС і ГАЕС - 13,3, ТЕЦ - 4,5%, решта - 0,2%.
Враховуючи специфіку формування енергоринку та наявних потужностей, а також дефіцитів в енергосистемі, ДП "НЕК "Укренерго" задовольняє попит, виходячи з таких критеріїв. Спочатку в роботу включаються об'єкти генерації з найдешевшим тарифом генерації (АЕС - 42,21 коп./кВт∙год. без ПДВ), далі - ТЕЦ, оскільки вони працюють за тепловим графіком, а отже, виробництво електрики в них прив'язане до режиму споживання тепла. Після цього "Енергоринок" згідно із законодавством змушений викуповувати весь обсяг електроенергії з відновлюваних джерел енергії (тобто СЕС, ВЕС та ін.).
Оце, власне, є константа енергетичного балансу, яка забезпечує щоденні навантаження на енергосистему. Щоправда, є ще так звані пікові та напівпікові режими в енергосистемі, як правило, з 7.00 до 23.00. Ці потреби покривають ГЕС і ГАЕС, а також ТЕС, це так звані маневрові потужності.
День учорашній і день прийдешній
За даними "Укренерго", загальна встановлена потужність вітчизняних електростанцій на кінець 2014 р. становила 55,1 ГВт, з яких 62,2% припадає на теплові електростанції (ТЕС, ТЕЦ, блок-станції), 25,1 - на АЕС, 10,6 - на ГЕС і ГАЕС, 2,1% - на ВЕС, СЕС, енергія біомаси.
На сьогодні основні генеруючі потужності Об'єднаної енергосистеми України зосереджено в такий спосіб:
- на п'яти теплових енергогенеруючих компаніях - "ДТЕК Дніпроенерго", "Донбасенерго", "Центренерго", "ДТЕК Західенерго", "ДТЕК Східенерго", які загалом експлуатують
14 ТЕС із блоками одиничною потужністю 150, 200, 300 і 800 МВт, на трьох великих ТЕЦ (Харківська ТЕЦ-5, Київські ТЕЦ-5, 6) з енергоблоками 100 (120) МВт і 250 (300) МВт інших компаній. Загальна кількість енергоблоків на ТЕС і ТЕЦ становить 106 одиниць, у тому числі потужністю: 100 (120) МВт - 4, 150 МВт - 6, 200 МВт - 42, 250 (300) МВт - 5,
300 МВт - 42, 800 МВт - 7; - "Енергоатом" на чотирьох АЕС, які експлуатують 15 енергоблоків, з яких 13 - з реакторами ВВЕР-1000 потужністю по 1000 МВт і 2 - з реакторами ВВЕР-440 потужністю 415 і 420 МВт. Крім того, на балансі компанії перебуває Ташлицька ГАЕС, яка експлуатує два гідроагрегати потужністю 150 МВт кожний;
- "Укргідроенерго", яке має у своєму складі каскади гідроелектростанцій на річках Дніпро й Дністер із загальною кількістю гідроагрегатів 102 одиниці.
Якщо проаналізувати добовий графік виробництва/споживання електроенергії в ОЕС України, приміром, за 20 вересня 2015 р., то можна дійти такого висновку. ТЕС, які мають загальну встановлену потужність 62,2% від загальних 55,1 ГВт, виробляють за добу лише 25,4% електроенергії. А враховуючи, що більшість їх потужностей перебуває у приватній власності, то, відповідно, зниження виробництва основної продукції у вигляді електроенергії значно збільшує терміни окупності інвестицій і знижує прибутки власників. І це - чи не найголовніший фактор, що стримує розвиток ОЕС і видачу повних потужностей атомних станцій. Так, наші АЕС працюють не на повну потужність.
Здавалося б, тут усе просто. В умовах дефіциту вугілля (та газу) держава повинна була б подбати про раціональне використання наявних ресурсів і запустити АЕС на повну потужність. Тим більше, що це дешевше. Але цього не відбувається.
Тарифна ціна питання
Кіловат-година електроенергії, виробленої АЕС, сьогодні коштує 42 коп. Вартість енергії від ТЕС - 90 коп. Ще додається рентабельність 3–6%, і, власне кажучи, за рахунок цього живуть компанії. Та весь фокус от у чому: що більша собівартість, то більше чистого прибутку отримає компанія-монополіст того чи іншого сегмента ОЕС.
Отже, якщо порівняти тарифи 42 і 90 коп., то, і це очевидно, для монополіста вигідно продавати електрику, вироблену з вугілля.
Як відомо, основні приватні гравці ринку генерації електроенергії мають власні шахти або ж узяті в оренду в держави. Якщо АЕС запрацюють на повну потужність, у когось будуть великі проблеми з тим, куди подіти вугілля, впадуть загальні прибутки.
Дефіцит ліній і пропускної здатності
Головна проблема ОЕС на сьогодні - нерівномірний розподіл енергогенеруючих потужностей по регіонах країни й брак ліній певної потужності електропередачі, аби в разі потреби в пікові моменти безболісно "перекидати" енергію з одного регіону в інший, приміром, з Дніпровської енергосистеми - на Донбаську. Розглянемо потенціал АЕС "поіменно".
Проектна потужність Запорізької АЕС, як відомо, становить 6000 МВт. Наразі обмеження потужності станції становить близько 700 МВт і зумовлене відставанням реалізації проектної схеми видачі потужності. Ця проблема має бути вирішена за рахунок будівництва повітряних ліній (ПЛ) 750 кВ Запорізька АЕС-Каховська та ПС 750/330 кВ "Каховська".
Видача повної потужності енергоблоків Хмельницької АЕС 2000 МВт і Рівненської АЕС 2835 МВт обмежена пропускною здатністю перетину Захід-Вінниця (обсяг обмежень - до 1300 МВт). Вирішення цієї проблеми можливе за рахунок посилення цього перетину (будівництво ПЛ 750 кВ РАЕС-Київська, яке заплановано на найближче майбутнє) та/або переходу на паралельну роботу ОЕС України з європейськими енергосистемами по ПЛ-750 кВ ХАЕС-Жешув (Польща) та ХАЕС-Західноукраїнська енергосистема-Альбертірша (Угорщина) в рамках синхронного об'єднання ОЕС України та європейського енергооб'єднання ENTSO-E, що забезпечить видачу надлишкових потужностей наших західних станцій і підвищить надійність роботи енергосистем України та Європи.
До речі, згідно з нещодавніми заявами міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина, вже до 1 грудня 2015 р. очікується введення в експлуатацію ПЛ 750 кВ РАЕС-Київська, що дасть змогу виробляти потенційно до 1 ГВт потужностями РАЕС і ХАЕС.
Відтак, частка виробництва енергії потужностями АЕС може збільшитися до середньорічного показника 54–55% у загальному балансі річного виробництва енергії (або на 4–5% порівняно, наприклад, з 2014 р.), що може зменшити попит на вугілля в межах держави.
Після виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС вималювалася ще одна проблема. Для вирішення питання "підключення" Центральної енергосистеми (Київська обл.) до цього, умовно кажучи, атомного ланцюжка потрібно зробити от що. По-перше, завершити роботи зі спорудження ПЛ 330 кВ Північна-Новокиївська на підстанції 750 кВ "Київська", що збільшить пропускну здатність перетину Центральна ЕС-м. Київ. По-друге, після цього спорудити заходи ПЛ 330 кВ ЧАЕС-Північна на ПС 750 кВ "Київська" з установленням другого автоматичного трансформатора 750/330 кВ, а також побудувати ПС 330 кВ "Західна"…
В очікуванні змін?..
Якщо подивитися на терміни початку будівництва окремих повітряних ліній, то можна переконатися, що здача їх в експлуатацію постійно переноситься або через недофінансування, або через зриви поставок обладнання. Зведення одних об'єктів розпочато 4–5 років тому, інших - пізніше. В результаті потужності АЕС простоюють, а в країні існує дефіцит електрики. Натомість усі переймаються темою вугілля та питаннями його походження. Але ж якщо запустити в роботу вищеназвані лінії, то відпаде потреба щонайменше в 3–4 млн т вугілля особливо дефіцитних марок.
До речі, є ще одна новина - приємна. Після того, як буде виплачено кредити, взяті державою на спорудження ліній, це дасть змогу знизити тарифи на електрику в середньостроковому періоді. А на сьогодні збільшення частки АЕС у виробництві по країні дасть змогу економити споживачам щонайменше до 5 млрд грн щороку на закупівлі електроенергії порівняно з існуючим станом ринку та знизити тарифи орієнтовно на 3–5 коп. за кіловат-годину.
Чому проблема не вирішується роками? Формування тарифів відбувається за принципом витрати+прибуток. Що вища вартість кіловата, то більший прибуток отримає власник від споживачів. Цілком очевидно, що виробники "дорогої електрики" не зацікавлені в появі дешевшої електрики, власником якої є (буде) держава.
Нині ж можна констатувати неспроможність держави оптимально використовувати наявні інструменти для економії коштів (як громадян, що споживають електроенергію, так і бюджетних, спрямованих на закупівлю енергоносіїв). Якщо ж урахувати ще такі аспекти, як тотальний розпродаж обленерго та останніх генеруючих компаній, то в очі впадає загальна недалекоглядність державної політики у цій сфері, що у майбутньому може призвести до проблем зі стабільністю енергопостачання. Варто зауважити, що розпродаж таких активів призводить до посилення монополій та їхнього впливу на владу, адже в їхніх руках буде зосереджено півринку електроенергетики держави.
Прикметно, що, приміром, у Польщі 91% електроенергії генерують державні компанії. Але порівняння нашої енергосистеми з аналогічними системами Європи - тема окремої розмови.