Під час 3 минулої зими високопосадовці заявляли, що його припинення обернеться крахом для української економіки. Ми вирішили з'ясувати, яка справжня ціна економічних відносин із тимчасово окупованими територіями? Скільки Україна отримує податків та які несе втрати і збитки?
Щоб одержати інформацію від державних органів і приватних компаній, знадобилося чимало часу, проте цифри виявилися більш ніж вражаючими.
Ціна економічних зв'язків з тимчасово окупованими територіями
Зазначимо позитивні та негативні аспекти співробітництва з окупованими районами. Позитивний - це податки та ЄСВ, що сплачуються (сплачувалися) Українській державі. Одну із найяскравіших оцінок таких надходжень надав радник голови СБУ Юрій Тандіт у лютому 2017 р.: "За 2015 р. підприємства, які зареєстровані в Україні та розташовані на території ОРДЛО, заплатили до бюджету Україні майже 20 млрд грн. За 2016 р. - 31,7 млрд грн. У тому числі військовий збір - близько 800 млн - ці підприємства заплатили за те, щоб наші воїни могли захищати цілісність України".
Яка ж реальність? Згідно з даними Державної фіскальної служби, наданими у відповідь на запит, підприємства з окупованих районів Донбасу в 2016 р. заплатили Україні податків та ЄСВ на 6,3 млрд грн. Ще 1,4 млрд грн сплатили підприємства, які розташовані на лінії зіткнення. Проте для них існують більш актуальні загрози, ніж припинення залізничного сполучення та ін. (див. копію запиту та відповідь ДФС на сайті DT.UA).
Запам'ятаємо ці цифри. До плюсів відносин з ОРДЛО також можна зарахувати меншу ціну на енергетичне вугілля. Проте цей плюс умовний: не забуваймо про формулу "Роттердам+", яка діяла та продовжує діяти.
Далі дослідимо мінуси - витрати та втрати, які несла та частково несе Українська держава для збереження економічних взаємозв'язків з окупованими районами.
Наш внесок у "розбудову" "ДНР/ЛНР"
Перший з них - це платежі, які здійснюють державні НЕК "Укренерго" та ПАТ "Укрзалізниця (УЗ) задля функціонування умовно підконтрольних їм підрозділів на окупованих територіях. Згідно з даними, наданими цими компаніями, "Укренерго" в 2016 р. витратила 154,906 млн грн на свій підрозділ, що діє на неконтрольованій території (НКТ), а "Укрзалізниця" - 681,238 млн грн (див. копії запитів і відповіді УЗ та "Укренерго" на сайті DT.UA).
При цьому "Укренерго" вирішила "не помічати" постанови Кабміну №263 від 7 травня 2015 р., якою уряд зобов'язав цю компанію фінансувати свій підрозділ в окупованих районах лише за рахунок внесків від інших енергетичних компаній, які там працюють.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), закладає у тариф "Укренерго" кошти в обсязі, необхідному для фінансування мереж тільки на підконтрольній території, але компанія витрачає кошти нецільовим способом - просто недофінансовує контрольовані райони і за їхній рахунок забезпечує майже безплатну роботу магістральних електромереж у "молодих республіках".
Найцікавіше, що на сьогодні НЕК "Укренерго" вже навіть теоретично не має механізмів для отримання коштів за постановою №263 - всі потенційні компанії-платники "націоналізовано" окупантами. Але НЕК, схоже, і далі продовжує робити вигляд, що "контролює" частину своїх активів на неконтрольованих територіях, і закачувати туди гроші українських платників.
Що стосується "Укрзалізниці", то ця компанія не лише забезпечує безплатне функціонування залізниці на окупованих територіях, а й перевозить вантажі, які вбивають наших солдатів! Про ешелони з боєприпасами, які заходять з боку РФ, не писав тільки лінивий - інфраструктуру для їх доставки до лінії фронту люб'язно оплачує український громадянин.
Ба більше, статистика перевезень, надана УЗ, свідчить, що тільки у 2016 р. з нашого боку на НКТ зайшло понад 2 тис. вагонів лісу. Хто контролював, використовується ця деревина для шахт або ж для бліндажів, з яких стріляють по наших солдатах?
Отже, 836 млн грн витрат і неоціненна допомога у війні проти України - от внесок "Укренерго" та "Укрзалізниці" за 2016 р.
Далі проаналізуємо, що дала нам діяльність інших підприємств в окупованих районах Донбасу.
Вугілля-невидимка від ДТЕК
Найбільший приватний енергохолдинг - ДТЕК Ріната Ахметова - до "націоналізації" оперував Зуївською ТЕС (входить до складу ТОВ "ДТЕК Східенерго"), яка розташована на НКТ та використовує вугілля газової групи. Такий тип вугілля в окупованих районах Донбасу не видобувається і традиційно постачався з Павлограда та Добропілля (з контрольованих Україною територій).
За даними Міненерговугільпрому, в 2016 р. ця станція отримала 1 млн 779,8 тис. т вугілля марки "Г". Якщо обчислювати поточну ціну за формулою "Роттердам+" (72,21 дол./т), то це 128,5 млн дол., або майже 3,4 млрд грн (див. запити та відповіді Міненерговугільпрому на сайті DT.UA).
Ми поцікавилися, за якою ціною та на яких умовах ДТЕК постачала вугілля зі своїх підприємств "ДТЕК Добропіллявугілля" та "ДТЕК Павлоградвугілля" на Зуївську ТЕС? І тут чекала несподіванка. Холдинг Ріната Ахметова заявив: ні "ДТЕК Добропіллявугілля", ні "ДТЕК Павлоградвугілля" в 2016 р. вугілля газової групи на НКТ не постачали (див. документи на сайті DT.UA).
Хто ж постачав? Як розцінювати заяву прес-служби ДТЕК від 14 лютого 2017 р., у розпал блокади залізничного сполучення з окупованими районами: "В связи с блокадой железнодорожных путей остановлены поставки газовой марки угля с предприятий компании на Зуевскую ТЭС, которая расположена на временно неподконтрольной территории. Существующие запасы угля на станции составляют 65 тыс. т, которых хватит на 10–12 дней при текущей нагрузке".
То були чи не були поставки? Чи вони оформлювалися через якихось третіх осіб?
Головне запитання: чи заплатила Зуївська ТЕС за отримане вугілля? Якщо ні, тоді кількамільярдну собівартість видобутку цього вугілля оплатили інші споживачі електроенергії всієї України, завдяки застосуванню відомої формули "Роттердам+". При цьому вугілля спокійнісінько їхало на НКТ, спалювалося там, електроенергія безплатно роздавалася на славу російських окупантів.
Перетоки енергії - витікання грошей
Які ще "сюрпризи" приховує економічна співпраця з окупованими районами Донбасу? На черзі питання перетоків електроенергії з Об'єднаної енергосистеми України на НКТ.
Ми запитали Міненерговугільпром, яким був обсяг таких перетоків у 2016 р. у межах Луганської та Донецької областей, та якою була оплата? (Див. документи на сайті DT.UA.)
За даними міністерства, в межах Луганської області за минулий рік ми поставили в окуповані райони 1,288 млрд кВт·год. загальною вартістю 1,718 млрд грн. Розрахунки становили 24,2%, борг на початок 2017 р. - майже 1,396 млрд грн.
Проте ці цифри не зовсім коректні. Адже, за даними ТОВ "ЛЕО", близько півроку кошти, що надходили підприємству від споживачів контрольованої території, зараховувалися як оплата за перетік на неконтрольовану територію (див. документи на сайті DT.UA).
По Донецькій області, за даними Міненерговугільпрому, показники становлять 275,7 млн кВт·год. і 389,3 млн грн відповідно. Оплачено 68,8% вартості, борг на 1 січня ц.р. - 121,5 млн грн.
Отже, загалом станом на 1 січня 2017 р. ми "подарували" сепаратистам електроенергію вартістю понад 1,517 млрд грн.
Наразі перетік у межах Луганської області припинений, проте в межах Донецької - триває. Враховуючи "націоналізацію" активів обленерго терористами, жодної оплати не буде - лічильник продовжує рахувати наші збитки.
Ще один важливий аспект - це борги за електроенергію водоканалів, обладнання яких може розміщуватися на контрольованій території, проте транспортує воду в інтересах окупованих районів Донбасу.
Так, за інформацією НКРЕКП, "Попаснянський водоканал" станом на 1 січня ц.р. заборгував за електроенергію, спожиту в 2016 р., 174,5 млн грн (з ПДВ), а компанія "Вода Донбасу" - 2 млрд 889,84 млн грн (з ПДВ). Яку частину цих боргів сформовано через неплатежі окупованих районів Донбасу за воду, ще слід з'ясувати. Але сума точно вимірюється сотнями мільйонів або вже й мільярдами (див. копію запиту і відповідь НКРЕКП на сайті DT.UA).
Таким чином, Україна безоплатно надала окупованим районам "світла" на 1,5 млрд грн, а також витратила до 3 млрд грн на водозабезпечення цих територій. Що ж, це більш ніж щедрий подарунок окупантам, які зарахують це собі у плюс. Але така щедрість навряд чи влаштує громадян України, за чий рахунок це зроблено і робиться.
***
Вище проаналізовано позитивні та негативні аспекти співробітництва з окупованими районами Донбасу, хоча далеко не всі. На одній шальці терезів - надходження податків та ЄСВ від підприємств, фізично розташованих в окупованих районах. У 2016 р., за даними ДФС, ця сума становила 6,3 млрд грн.
На іншій шальці терезів - наші витрати, яких могло і не бути. Зокрема, сумнівних витрат "Укрзалізниці" та "Укренерго" у сумі 836 млн грн лише торік на умовно їхні підрозділи в окупованих районах.
Крім того, станом на 1 січня 2017 р. маємо неоплачені перетоки електроенергії на НКТ вартістю 1,517 млрд грн. На ту ж дату борги за електроенергію водоканалів, що займаються постачанням води в окуповані райони, становили 3,64 млрд грн (яка саме частина цієї суми стосується поставок саме на НКТ, ще слід з'ясувати).
Також ДТЕК поки що не бажає відповідати на запитання, скільки заплатили окуповані райони за вугілля марки "Г", яке цей енергохолдинг поставив з Павлограда та Добропілля (контрольовані Україною) в 2016 р. на Зуївську ТЕС (розташована на неконтрольованій Україною території). Вартість цього вугілля в сьогоднішніх цінах може становити 3,4 млрд грн.
Навіть враховуючи, що за двома останніми пунктами бракує остаточної інформації, можна зробити однозначний висновок: у 2016 р. Україна віддавала окупованим районам Донбасу не менше, ніж від них отримувала.
Сьогодні ситуація ще гірша: російські маріонетки "націоналізували" підприємства, і ті припинили платежі до українського бюджету.
Ми ж продовжуємо фінансувати роботу магістральних електромереж і залізниці, що працюють на користь ворога, зберігаємо перетоки електроенергії в межах Донецької області…
Здається, одна з шальок терезів вже пробила підлогу і продовжує рухатися униз, але керівництво країни вперто цього не хоче помічати.