18 серпня в Сочі глави урядів України та Росії Віктор Янукович і Михайло Фрадков у присутності президентів двох країн Леоніда Кучми і Володимира Путіна підписали міжурядову угоду «Про транзит нафти по території України». У цьому документі передбачається, що у разі, коли щорічні поставки нафти в транспортну систему України перевищать заплановані обсяги, ВАТ «Укртранснафта» (Україна) і АК «Транснефть» (Росія) працюватимуть над створенням додаткових потужностей.
Україно-російська міжурядова угода, за задумом її підписантів та ідеологів, охоплює 15-річний період дії і може бути автоматично продовжена на наступні п’ятирічні періоди, якщо сторони не заявлять про її призупинення.
Передбачається, що щорічні обсяги, напрямки й тарифи уточнюватимуть Міністерство палива й енергетики України та міністерство промисловості й енергетики Росії окремими протоколами.
Крім того, документ регламентує, що сторони забезпечать оптимальну роботу нафтопроводу Одеса—Броди, стверджує «Інтерфакс».
У документі підкреслюється, що угоду підписано з метою «розвитку та поглиблення подальшого взаємовигідного співробітництва двох країн в галузі транзиту нафти по території України».
Відповідно до угоди українська сторона забезпечує транзит нафти по системі своїх магістральних нафтопроводів з урахуванням їхньої пропускної спроможності. При цьому Україна щорічно інформує Росію про пропускну спроможність своїх нафтопроводів.
В угоді також підкреслено, що «транспортні тарифи на транзит нафти по території України визначаються на недискримінаційній основі стосовно всіх користувачів системи трубопровідного транспорту України». При цьому українська сторона зобов’язується сповіщати Росію про ймовірні зміни транспортних тарифів на транзит нафти по своїй території за три місяці до введення такої зміни. Право власності на нафту, яку транспортують трубопровідним транспортом по території України, зберігається за вантажовідправниками на період транзиту.
Підписана главами урядів України і РФ угода про транзит нафти по території України створює основу для збільшення транзиту російської нафти через Україну. Таку думку висловив агентству «Інтерфакс-Україна» представник прес-служби «Укртранснафти» того ж дня.
«Це вкрай позитивний крок. Угода створює реальну основу для збільшення транзиту російської нафти», — сказав він, нагадавши, що близько двох років тому аналогічну угоду підписали Росія та Казахстан. Це призвело до розширення їхнього взаємовигідного співробітництва.
Угода «Про транзит нафти по території України» передбачає, що Україна щороку транспортуватиме через свою територію до 85 млн. тонн російської нафти. Фактично це означає, що Україна декларує наявність нафтотранспортних потужностей, які вона готова надати Росії (у тому числі транзитних — 56 млн. тонн), повідомив «Інтерфаксу» експерт.
Леонід Нестер, начальник управління міжнародного співробітництва ВАТ «Укртранснафта», у своєму інтерв’ю уточнив: «Міжурядова угода України та Росії щодо транзиту нафти — це рамкова угода, за якою наші країни закладають принципи співробітництва як мінімум на 15 років уперед. Для України це не лише умови взаємодії двох країн у нафтотранспортній галузі, а й гарантія того, що український маршрут доставки російської нафти в Європу буде затребуваний у довгостроковій перспективі.
В угоді не міститься ніяких конкретних ставок тарифів чи щорічних обсягів транспортування нафти по території України. Річ у тім, що конкретика — це завдання безпосередньо господарюючих суб’єктів: російської «Транснефти» і української «Укртранснафти». У цей момент погоджується проект десятирічного договору між цими нафтотранспортними компаніями, на підставі якого і здійснюватимуть подальше співробітництво між АК «Транснефть» і ВАТ «Укртранснафта».
Предмет цього договору — процесуальна взаємодія між двома компаніями. Зокрема, це щоквартальне інформування російської сторони про технічні можливості транспортування, які можуть змінюватися. У свою чергу, конкретні обсяги нафтових потоків із Росії визначатимуться в щоквартальних маршрутних телеграмах «Транснефти». При цьому до 25 числа кожного місяця, коли буде сформовано обсяг поставок на наступний місяць, «Транснефть» вноситиме передоплату за послуги з транспортування нафти по території України.
Крім того, цим договором ми визначаємо «Транснефть» як єдиного замовника транзитних послуг потоків нафти, що надходять в українські магістральні нафтопроводи з Росії. Тобто, якщо раніше «Укртранснафті» як оператору української нафтотранспортної системи доводилося укладати окремі договори з усіма 150 російськими нафтовими компаніями, то тепер буде єдиний договір між АК «Транснефть» — єдиним оператором російських нафтопроводів і єдиним замовником українських послуг із транзиту нафти — і ВАТ «Укртранснафта», як єдиним оператором українських нафтопроводів.
Така система роботи вже діє з початку нинішнього року. Вона вигідна компанії, оскільки спрощує ряд моментів, пов’язаних із технологічними аспектами і рухом фінансових потоків. Нам значно вигідніше мати справу з однією «Транснефтью», аніж із багатьма компаніями. Крім неминучого виникнення заборгованості з боку останніх, виникали й інші проблеми. Зокрема, нафтоекспортери замовляли «Укртранснафті» послуги з транспортування, вносили за них передоплату, а потім, у зв’язку з оперативним формуванням «Транснефтью» інших графіків прокачування по російській території, якісь обсяги перерозподілялися на інші напрямки, і українська компанія змушена була повертати кошти.
Водночас це не повинно трактуватися як відмова України від співробітництва з іншими країнами. У тексті проекту договору «Укртранснафти» із російською «Транснефтью» передбачається зміна напрямку транспортування нафти Україною, зоркрема і по нафтопроводу Одеса—Броди, в односторонньому порядку зі сповіщенням російської компанії про це за три місяці. Такий же період приділяється і для попередження партнерів про зміну тарифів на транспортування російської нафти по території України.
І уряд, і «Укртранснафта» виходять із того, що Україна не надаватиме будь-кому ексклюзивних прав на користування своєю нафтотранспортною системою і послідовно відстоюватиме принцип рівнодоступності до системи вітчизняних магістральних нафтопроводів.
Зверніть увагу, обидва згадані довгострокові документи не містять положень про напрямки й обсяги транспортування нафти, вони визначають лише принципи взаємодії двох компаній. Ми чітко усвідомлюємо, що українська нафтотранспортна система належить державі і перебуває під її повним контролем. Все інше — плітки та домисли».