На початку липня Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Європейська комісія одержали листа з вимогою відкласти кредитування українських атомних електростанцій. Ініціаторами звернення стали провідні екологічні європейські організації, свої підписи під ним поставили 22 члени Європарламенту.
Призупинити фінансування вимагають доти, доки Україна не запровадить, на думку підписантів, повноцінної транскордонної оцінки впливу на навколишнє середовище атомних блоків, термін експлуатації яких планується подовжувати.
На сьогодні в Україні подовжено термін експлуатації енергоблоків №1 і 2 Рівненської АЕС на 20 років понад проектний. У 2015 р. подовження терміну служби очікують також енергоблок №2 Южно-Української АЕС (проектний термін закінчився у травні 2015-го, блок зупинено) і енергоблок №1 Запорізької АЕС (проектний термін - до грудня 2015 р.). Крім зазначених енергоблоків, у найближчі чотири роки подовжити термін експлуатації потрібно ще семи українським реакторам (із загальної кількості 15 атомних блоків у країні).
Програма подовження терміну експлуатації енергоблоків атомних станцій України фінансується за рахунок кредитних коштів ЄБРР і Євратому. Згідно з домовленостями, ці організації виділять 600 млн євро на Комплексну програму підвищення безпеки українських атомних енергоблоків. І близько половини цієї суми передбачено на подовження термінів їх експлуатації.
Європейські неурядові організації, що ініціювали заклик скасувати кредитування, - CEE Bankwatch, Greenpeace і Nucleartransparencywatch - стурбовані тим, що ці гроші буде витрачено на проекти, які, на їхню думку, несуть у собі загрозу ядерної аварії.
"Подовження роботи ядерних реакторів несе в собі підвищені ризики аварій з потенційними руйнівними впливами на навколишнє середовище та людей в Україні й за її межами", - говориться у зверненні організацій до ЄБРР.
Такі побоювання викликає відсутність оцінки впливу на навколишнє середовище
атомних блоків з подовженим терміном служби. Тобто перш ніж прийняти рішення щодо подовження роботи енергоблоків Рівненської АЕС, енергоблоку №2 Южно-Української АЕС і №1 Запорізької АЕС, їх у цій площині не оцінювали. Принаймні належним чином, як вважають екологи.
Не можна сказати, що в Україні вплив на навколишнє середовище не перевіряється взагалі. Це є частиною комплексного аналізу безпеки блоку, роботу якого мають намір подовжити. Але така оцінка охоплює не всі аспекти, яких вимагають міжнародні норми.
Україна ратифікувала Конвенцію UNFCC про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті, але в українському законодавстві немає обов'язкової вимоги здійснювати таку оцінку. А це тривожить європейських екологів. Також згідно з конвенцією Україна мала попередити сусідні країни про свої плани подовжувати роботу реакторів, що відслужили проектний термін. Але не попередила.
Ці незначні порушення "формальностей" європейці можуть сприйняти (або вже сприймають) як сигнал, що українські атомники ставляться до ядерної безпеки довірених їм об'єктів недостатньо добросовісно. І як наслідок фінансування несумлінного підвищення безпеки атомних об'єктів може стати небезпечним для всієї Європи.
Крім імовірності технічних порушень ядерної безпеки, європейці стурбовані й тим, що найбільша атомна станція Європи - Запорізька АЕС розташована лише в 270 км від територій, де ведуться активні бойові дії. Так, у листі ЄБРР окремим пунктом зазначено ризики, що стосуються терористичних акцій, актів саботажу або загрози прямих воєнних дій.
Побоювання європейців можна зрозуміти - вони вкладають свої гроші, а натомість ризикують одержати атомну аварію, спричинену або низьким рівнем безпеки, або снарядом, що прилетів з Донбасу. Багато хто з європейських експертів висловлюється проти таких фінансових підтримок.
"Витрачати мільйони, одержані від європейських платників податків, на підтримку роботи небезпечної атомної станції з реакторами, що відпрацювали свій проектний термін, - цілковите божевілля. Український атомний регулятор уже помічали в ігноруванні ризиків безпеки, і йому не можна довіряти. 2013-го він подовжив термін служби ректора Южно-Української АЕС до 2023 р., попри незалежні експертизи, які підтверджують, що загрозу безпеці було перевищено більш як удесятеро! Беручи до уваги воєнні дії в Україні, участь Євросоюзу в подовженні терміну служби атомних енергоблоків перетворюється на дамоклів меч, що загрожує головам усіх європейців", - заявив член Європарламенту Даріо Тамбуррано (Італія).
Загалом європейські експерти СЕЕ Bankwatch дотримуються думки, що найліпшим сценарієм для українських "прострочених" енергоблоків є їх закриття. І що фінансування принесло б більше користі, якби воно було спрямоване на виведення з експлуатації реакторів, що відслужили своє, та розвиток відновлюваних джерел енергії.
Український оператор атомних станцій - державна НАЕК "Енергоатом" у цьому питанні більше керується фінансовим аспектом. На виведення енергоблоку з експлуатації потрібні чималі фінансові ресурси, так само, як і на подовження терміну служби, не кажучи вже про будівництво нових потужностей. Але при зупинці експлуатації реактора гроші витрачаються, а генеруючі потужності втрачаються. Подовження ж роботи існуючих реакторів зберігає потужності, а вартість цього процесу в кілька разів менша, ніж будівництва нових блоків. Так, згідно з даними, озвученими президентом НАЕК "Енергоатом" Юрієм Недашковським, подовження терміну служби старих блоків обійдеться в 300 дол., а будівництво нового - в 7 тис. дол. за кожну кіловат-годину потужності енергоблоку.
Враховуючи масштаб дефіциту української енергосистеми, логіка атомників абсолютно зрозуміла - Україна в нинішній ситуації не може собі дозволити відмовитися від потужності навіть одного атомного реактора (1000 МВт), не кажучи вже про закриття кількох блоків.
Згаданий енергодефіцит викликає додаткове занепокоєння екологів, що в українського уряду немає "плану Б", щоб покривати брак потужностей. Так, члени Національного екологічного центру України (НЕЦУ) побоюються, що влада знову запустить старі блоки перед настанням зими, попри потребу їх модернізувати. Аби лише уникнути витрат на імпорт вугілля й електроенергії з Росії.
Водночас в середовищі українських експертів-атомників існує думка, що тривога екологів занадто перебільшена. Ба більше, експерти зазначають, що участь екологів у підігріві паніки заважає Україні скоротити енергозалежність від Російської Федерації.
"В умовах, коли ринок електроенергії перебуває в стані стагнації через неплатежі й тарифи, що не покривають витрат, екологи завалюють ЄБРР і Євратом листами з вимогами, щоб ті не давали кредитів на реалізацію Комплексної програми підвищення безпеки українських АЕС, - коментує ситуацію Вадим Храмов, аналітик Bank of America Merrill Lynch. - Це абсурд: люди, які своєю місією вважають безпеку, просять міжнародні фінансові організації не давати кредитів для того, щоб підвищити цю безпеку!".
Експерт також наголошує, що компетентність Держатомрегулювання України підтверджено й місіями МАГАТЕ, і практично постійною участю українських фахівців у перевірках діяльності регуляторів в інших країнах, навіть таких непростих для роботи міжнародних місій, як Іран, Пакистан та ін.
До слова про співпрацю з іншими країнами. З ініціативи СЕЕ Bankwatch, уряди Словаччини, Угорщини, Словенії й Румунії попросили Україну надати їм програму підвищення безпеки атомних енергоблоків, а також висловили бажання брати участь в її імплементації на транскордонних умовах. У СЕЕ Bankwatch вважають, що таке співробітництво стане майданчиком для оцінки всіляких ризиків, пов'язаних із подовженням терміну експлуатації блоків, і допоможе знайти вигідніші й безпечніші способи покрити енергопотреби країни, включаючи заходи з підвищення енергоефективності й розвитку відновлюваних джерел енергії.
Крім того, це дасть змогу "зблизу" проконтролювати, як і куди було витрачено виділені кошти, що в українських реаліях важливо.
Буде цілком справедливо, якщо Україна спочатку проведе дослідження щодо впливу на навколишнє середовище та надасть план модернізації атомних реакторів, термін експлуатації яких минає, сусідам, і тільки після цього візьме європейські гроші на цю модернізацію.
Якщо для того, аби розвіяти всі сумніви в надійності енергоблоків, термін роботи яких подовжується, треба впровадити на законодавчому рівні оцінку впливу на навколишнє середовище згідно з європейськими нормами, то чому б цього не зробити?
Адже нині атомна енергетика є невіддільною та значущою частиною енергетичного забезпечення України. Так, за останніми даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості, за перше півріччя 2015-го частка атомної генерації на українському ринку електроенергетики перевищила 55%. І відмовлятися від такої частки в енергобалансі країни недоцільно. Як, утім, і користуватися нею, ігноруючи проблеми безпеки.