У середині лютого вартість нафтопродуктів здолала черговий психологічний бар'єр - 20 грн за літр. Але межі ще далеко не досягнуто, адже при доларі по більш як двадцять шість гривень розрахунок малює 24 грн/л. А тут ще й світові ціни на нафту пішли вгору... Абсолютна більшість вважають, що такої ціни ні ринок, ні споживач не потягне. Іншої точки зору дотримується, схоже, тільки український уряд, який подумує про підвищення податків на нафтопродукти.
Лихо не приходить одне. Саме так можна сказати про причини лютневого стрибка цін на паливо. Безумовно, центральним фактором стала відмова НБУ від гри в багато курсів. І хоча трейдери й раніше купували валюту для розрахунків за паливо за реальним ("чорним") курсом, податки все-таки рахувалися за "дутим" офіційним, і це трохи стримувало ціни. Перерахування акцизів і загалом збільшення курсу на міжбанківському ринку дали цінам основний стимул для зростання.
Черговий фокус показав світовий ринок, який, здавалося, надовго занурився нижче позначки 50 дол./бар. У середині лютого котирування перевищили 60 дол./бар. і навіть просунулися трохи далі. За фактом, сировина у світі подорожчала на 30% (у січні було відзначено мінімум близько позначки 45 дол./бар.).
"Ми давно не чули стільки дзвінків від клієнтів", - каже керівник великої мережі заправних станцій, описуючи перші години після подолання цінами рівня 20 грн/л. Імовірно, кількість дзвінків найближчим часом лише зростатиме. При нинішніх параметрах зовнішнього ринку та курсі долара на рівні 28 грн вартість бензину А-95 і дизельного палива вже в лютому перевищить 24 грн/л. З огляду на те, що долар на міжбанку тримається останніми днями стабільно вище та вже здолав позначку 29 грн, досить імовірна й кругла "дата".
Чим загрожує вихід на такі вершини паливних цін? Насамперед загостренням кризи споживання. Останніми місяцями спад роздрібних продажів бензинів перевищує 25% порівняно з періодами річної давності, і це була реакція на ціни, які значно нижчі за нинішні.
Не випливе й бізнес, який прямо залежить від обсягів продажів. Для ринку нафтопродуктів, як і для будь-якого ринку підакцизних товарів, зростання вартості завжди чревате збільшенням тіньового ринку. Тут наявні передумови. З 2013 р. податки в літрі бензину зросли з 3,5 до 10 грн. Останній хіт - 5-відсотковий збір з роздрібного обороту підакцизних товарів, який учасники паливного ринку знайшли "під ялинкою" у поправках до Податкового кодексу, які казна-звідки взялися. У січні склалася дуже показова ситуація: сума податків зрівнялася з закупівельною вартістю нафтопродуктів по імпорту. У зв'язку зі зростанням світових цін пропорція повернулася, але впроваджений по суті диференційований акциз все одно постійно штовхає ціну вгору.
Найцікавіше, що уряд постійно критикує населення за потяг до валюти, хоча сам тримає гроші (акцизи) в євро. У нинішній ситуації, яка загрожує всім - споживачам, бізнесу та, зрештою, бюджету, необхідно серйозно розглядати можливості зниження податкового пресу. Тим паче, що уряд постійно у виграші, майже як казино. Останній приклад - широко анонсовані поправки до бюджету на 2015 р. У них уряд закладає курс 21,7 грн за долар, хоча за фактом уже 28 грн. Що це означає для палива? При розрахунковому курсі акциз на бензин становитиме близько 5000 грн/т, а за фактом його сьогодні сплачують у розмірі 6140 грн/т. А при курсі 17 грн за долар, як раніше запевняв Арсеній Петрович, спростовуючи грудневі чутки про 22, акциз становив би ще менше - близько 3880 грн/т. Для довідки: у "благополучному" 2013-му акциз на бензин дорівнював 2000 грн/т.
То, може, настав час установити акциз у гривні, раз ви так переконані в названому курсі? Виходить, що ляпати язиком чиновникам нічого не вартує, а для споживача такі "погрішності" у прогнозах - до 2 грн на літрі тільки за рахунок девальвації. До речі, згаданий 5-відсотковий податок непомітно додав цінам ще понад 1 грн/л.
Будь-який натяк на зниження податків у Кабміні сприймається у багнети, а нині, кажуть, особливо агресивно. Хоча лихо не в самих податках, а в неспроможності їх збирати. Зниження акцизів могло б підтримати споживання, отже, забезпечити приплив коштів до скарбниці. Але для цього необхідно максимально посилити контроль над оборотом нафтопродуктів, а з цим великі проблеми. Почастішали останнім часом сигнали учасників ринку про контрабандні поставки нафтопродуктів через морські порти в Очакові, Миколаєві, Ізмаїлі та Рені. Але ж це не голки в стозі сіна. Під самим носом фіскальної служби - у Переяславі-Хмельницькому і Василькові Київської області - продовжують працювати найбільші вузли одержання сировини та присадок для випуску моторних палив. І хоч би скільки фіскалів цим "носом" тикали в карти та таблиці, виробництво бодяги цвіте й пахне. Зрозуміло, за таких умов набагато легше задерти податки, ніж заморочуватися пошуком контрабандистів і бодяжників, які до того ж щедро обдаровують руку того, хто бере.
Тим часом ринком пішли розмови про те, що уряд розглядає можливість подальшого збільшення акцизного збору на нафтопродукти, яке необхідне для компенсації... зниження ренти на видобуток нафти (це тієї, яку, за словами Яценюка, Коломойський і Ахметов мали платити із задоволенням). Кажуть, що дніпропетровський губернатор своєю відмовою платити за бюджетними рахунками все-таки переконав прем'єра в неприйнятності ставок ренти. Якщо це відбудеться, то означатиме, що споживачі палива знову заплатять за великий бізнес. А з огляду на те, що дії прем'єра дедалі частіше збігаються з поглядами куратора "Укрнафти", ймовірність такого сценарію не виглядає фантастичною.