Щоб робити гроші в нафтовому бізнесі, треба мати не тільки гроші, а й винятково міцні нерви. Це вкотре підтвердили останні повідомлення з нафтових полів, які, попри вкрай сприятливі погодні умови (термометр нафтового цінника весь перший квартал нинішнього року впевнено тримався на середній позначці в 32 дол. за барель), потішили далеко не всіх. Зате найбільш потішеними виявилися акціонери British Petroleum (BP), другої за величиною у світі нафтовидобувної компанії.
1998 року ця компанія почала період великих злить, і зараз Байрон Гроун, глава її фінансової служби, подякував акціонерам за «виявлене терпіння». Відтепер BP має намір увесь «надлишок» готівки, що утворюється при ціні нафти вище 20 дол. за барель, спрямовувати на викуп своїх акцій. Тим самим фондовий ринок отримав відразу два сигнали: перший — зниження ціни на нафту найближчими роками не передбачається, і другий — ціна на акції BP зростатиме. Відразу ж після повідомлення про майбутній викуп акцій, їх ціна на Лондонській біржі зросла більш ніж на 2%, тоді як за весь минулий рік її зростання становило 8%. Коли врахувати, що ця політика супроводжується виплатою щедрих дивідендів (із 1999 по 2003 рік вони збільшувалися в середньому на 68% щорічно), то рекомендації фінансових аналітиків купувати акції BP не здаватимуться несподіваними.
За словами представників BP, обсяги видобутку компанією нафти й газу зростатимуть у середньому на 5% щорічно з 2003-го по 2008-й, без урахування показників спільного підприємства з російською компанією ТНК. З урахуванням цього СП, в яке BP торік уклала 8 млрд. дол., сукупний приріст може становити 7% на рік. При ціні нафти 20 дол. за барель (а саме цей показник зараз змінив в основних розрахунках компанії попередні 16 дол.) компанія зможе щорічно виділяти 7 млрд. доларів на викуп акцій і виплату дивідендів. А якщо нафта утримається на позначці 30 дол. за барель, то сума «надприбутку» становитиме 11 млрд. дол. на рік. За перший квартал нинішнього року на це вже виділено 1,25 млрд. дол.
Така зворушлива турбота про власних акціонерів на цей момент вигідно відрізняє BP від британсько-голландського концерну Royal Dutch/Shell, що вважається її найближчим конкурентом. Втім, нове керівництво Shell теж робить ставку на досягнення повного порозуміння зі своїми акціонерами. Слідом за відставкою колишнього глави концерну Філіппа Уотса після скандалу з переоцінкою підтверджених резервів було оголошено про запланований на червень вихід на пенсію Хенні де Рюйтера. Його замінить Крістін Морін-Постель, колишній банкір, на якого й буде покладено завдання знайти спільну мову з інвесторами.
Втім, з урахуванням повідомлення про підписання нового, дуже вигідного контракту, це завдання може виявитися не таким і складним. Наприкінці минулого місяця Shell оголосила про своє повернення в Лівію, де концерн візьме участь у розвідці та виробництві скрапленого природного газу. Shell дуже плідно працювала в цій країні з 1950-го по 1974 рік, але змушена була піти звідти. Повернення стало можливим лише після того, як торік, у відповідь на згоду Тріполі виплатити компенсації родичам жертв підірваного над Локкербі літака, з Лівії зняли міжнародні санкції. Фінансових подробиць свого лівійського проекту компанія поки що не розголошує, проте очевидно, що на нього покладаються дуже великі надії.
Однак аналітики не поспішають заспокоюватися, попри зовнішні ознаки удаваного благополуччя. Журналісти британського видання The Economist із властивою їм уїдливістю порівняли стан запасів одного й того ж норвезького родовища, дані про яке їм надали різні нафтові компанії, що володіють його акціями. На графіку ліворуч показано відсоток запасів родовища Ormen Lange, записаних в активи компанії як підтверджені, а праворуч — загальна частка компанії в розробці цього родовища. Особливий акцент журналісти видання роблять на тому, що, при всіх інших однакових умовах одного й того ж родовища (характеристиках нафти, умовах розробки, сейсмічній активності, політичній стабільності і навіть стандартах оцінки), значення Statoil і переглянуті значення Shell отримано після проведення незалежної експертної оцінки. А ось вищі значення інших компаній досягнуто «внутрішніми силами».