UA / RU
Підтримати ZN.ua

…А газ і його транзит — нарізно

ФРН не бентежить, що проект суперечить Третьому енергопакету, збільшує залежність її та Євросоюзу від "Газпрому".

Автор: Алла Єрьоменко

Поки Європа вивчає ризики й переваги російського проекту "Північний потік-2", Берлін зробив вибір на його користь.

ФРН не бентежить, що цей проект суперечить Третьому енергопакету, збільшує залежність її та Євросоюзу від "Газпрому". Німеччина Україні друг і запевняє, що як учасник "нормандської четвірки" на її боці. Проте очевидно, що бізнес на російському газі їй дорожчий. Це ще не третій, останній, дзвінок для активної фази реалізації проекту. Але послідовна обробка росіянами європейців на всіх рівнях дає свої плоди. І відіграти все назад навряд чи буде можливо.

Санкційний, але не конкретний закон США CAATSA, можливі поправки до Третьої енергодирективи ЄС, протести екологів і законодавча заборона Данії на будівництво підводної частини російського газопроводу в її територіальних водах у Балтійському морі, звернення Латвії, Литви, Польщі, Естонії, а також Молдови й України до парламентаріїв ЄС про недопустимість "Північного потоку-2"… Ніщо не завадило. Спочатку влада німецької землі Мекленбург-Передня Померанія дала згоду на будівництво ділянки газопроводу "Північний потік-2" дном Балтійського моря. А тепер уже й Федеральне відомство із судноплавства та гідрографії видало дозвіл на будівництво 30-кілометрової ділянки відповідно до Гірського закону ФРН.

Росіяни тріумфують - "усі необхідні дозволи для німецької ділянки загальною довжиною 85 км отримано". "Шредеризація" російським газом Європи в дії. Путін аплодує. Меркель затято не помічає відмінності комерційного проекту і інструменту політичного тиску РФ. Для Німеччини цей проект - можливість стати основним газовим хабом, що визначає цінову політику і перерозподіляє газові потоки. Якщо, звичайно, не враховувати, що основоположником правил і тенденцій насправді буде Російська Федерація через "Газпром" і зареєстровану у Швейцарії компанію Nord Stream 2 AG, яка й одержала дозвіл на будівництво та експлуатацію газопроводу в німецькій виключній економічній зоні.

Східна Європа, включаючи Україну, країни Балтії намагаються опиратися, б'ють у всі дипломатичні дзвони. Але у ЄС, як і в США, свій інтерес. Враховувати інтереси інших вони будуть тільки в тому разі, якщо ці інтереси хоча б ситуативно збігаються з їхніми власними.

До того ж Європу, енерджайзером якої виступає Німеччина, відверто дратують наміри США стосовно ринку газу ЄС. Як одне з джерел поставок, країни ЄС готові прийняти LNG-танкери з Америки. Але замінити залежність від "Газпрому" (хоча в Європі про це воліють не говорити) на залежність від скрапленого газу зі США не мають наміру. Кожен відстоює свої національні й комерційні інтереси, як може.

Система "Північний потік-2" складається з двох паралельних гілок трубопроводу пропускною здатністю близько 27,5 млрд кубометрів газу на рік. У разі реалізації цього російського проекту українська газотранспортна система може бути завантажена, згідно з розрахунками експертів, на третину своїх можливостей - на 30–40 млрд кубометрів на рік. Та й то до повного введення в експлуатацію всіх російських обхідних газопроводів. Відповідно, щорічні надходження до бюджету України як плата за транспортування газу, а це 2–3 млрд дол., буде зведено до мінімуму.

У цій какофонії голос України ледь чутно. Хоча на всіх рівнях представники говорять про це постійно. Але, як неодноразово зазначав очільник НАК "Нафтогаз України", росіяни зробили Європі досить привабливу пропозицію - побудують "Північний потік-2" і платитимуть державам ЄС, яких це безпосередньо стосується, тільки за те, що вони дадуть дозвіл на прокладання трубопроводу в їхній юрисдикції. Не кажучи про обіцянки поставок газу для цих країн за мінімальною ціною. Встояти перед такою спокусою важко… Як і згадати, що безкоштовний сир, як правило, у мишоловці. Але хто ж признається в такій ситуації навіть собі, що їх зводять до рівня мишей?..

Якщо поправки до газової директиви ЄС не приймуть, в України, Польщі й інших центральноєвропейських держав залишається ще можливість оскаржити рішення Німеччини, що відкрило дорогу російському "Північному потоку-2", у міжнародних судах. Але це буде затяжна й не факт, що виграшна, історія.