Обіцянка Володимира Зеленського до кінця року розжитися мільйоном додаткових кіловатів нової розподіленої генерації просто показала глибину теплої ванни, в якій тримають Банкову загалом і його особисто.
Буде дуже добре, якщо до весни — з урахуванням муніципальної та виробничої — вийдемо на 250–300 МВт нової генерації. Причому для цього потрібно буде добряче постаратися.
Коли майже про це ж розповів цілком компетентний в енергетиці Денис Шмигаль… ну, людина у результаті залишилася прем'єром. А Юлія Свириденко, яка старанно заплющує очі на розкручувану ядерну аферу, так і залишилася перспективним кандидатом.
Мільйон до мільйона не прийдеться
Чесно кажучи, в оригіналі мільйон кіловатів ніхто й не обіцяв. У прийнятій улітку Стратегії розвитку розподіленої генерації на період до 2035 року невиразно написано про «будівництво і/або розміщення максимально можливих обсягів установленої потужності об'єктів розподіленої генерації та досягнення до 1 ГВт додаткових генеруючих потужностей». Дві-трі сотні мегаватів цілком потягнуть як «до мільйона», особливо якщо врахують розпочате будівництво.
До речі, на другому етапі 2025−2026 років з анонсованим обсягом 4 млн кВт розподіленої генерації — теж про «будівництво і/або розміщення об'єктів». Тож або ішак, або падишах.
Розповіді, що розподілена генерація — це привезти два-три контейнери і врубити їх у розетку, надто перебільшені, що два роки й показали. Цикл введення в експлуатацію установки потужністю 6–8 МВт становить близько року. Може, й більше. Іноді не вистачає і двох. Особливо якщо цим доводиться займатися майже з нуля в умовах дефіциту грошей, досвіду й кадрів.
Зате вміння писати плани про висадження яблунь на Марсі 2050-го й перерізати стрічечки на старті чого завгодно наших чиновників учити не треба. А от скільки з них запрацює — це як вийде.
Заодно анонсували, що будуватимуть під чуйним керівництвом чиновників, відомих своєю майже легендарною непідкупністю і вмінням правильно перерозподіляти потоки. От реально, за легендою і такі є.
Однак є маленька проблема — перерозподіляти особливо нічого. У стратегії про джерела її фінансування сказано геть невиразно: «Обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для реалізації Стратегії… здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги та міжнародних організацій». А також «інших джерел, не заборонених законодавством».
Можна впевнено сказати, що грошей на мільйон кіловатів міжнародні організації не дадуть, а вже тим більше на п'ять. Доведеться шукати «інші джерела».
Кошти від підвищення тарифів населенню «Енергоатом» і Міненерго вже урочисто пообіцяли витратити так, щоб на найближчі зими від них не було навіть нульового корисного ефекту — тільки витрати ресурсів.
Залишається бізнес, але йому, крім купи презентацій, необхідні стимули й гарантії, що при пертурбаціях нагорі потім його як зазвичай не кинуть. Вимоги, звичайно, нахабні, але особливого вибору немає. Система сильно розбита орками, і вже зрозуміло, що повного повернення до ситуації, як до великої війни, коли майже всю електроенергію видавали великі енергоустановки, не буде. Потрібні дрібніші потужності, які гнучко реагують на навантаження. Грубо кажучи, замість одного блоку на 300 треба 30 на 10, причому з кінцевою ціною електроенергії «не на всі гроші світу». Завдання реально ще те.
У серпні перші такі кроки зробило «Укренерго», провівши два-три аукціони. У керівництва «Укренерго» була погана репутація на Печерську (і не тільки на Банковій) — воно нахабно не ділилося з потрібними людьми, і хороша у бізнесу — строго з тієї ж причини. В остаточному результаті Володимира Кудрицького таки з'їли, і тепер ринок очікує спроби завести в правління потрібних людей для правильного перерозподілу та розщеплення потоків. Захід, утім, прямим текстом зазначив, що гроші на розпил — навіть правильним людям — даватиме вкрай дозовано та контрольовано.
Однак два аукціони з купівлі балансуючих потужностей встигли провести ще до відставки. Потреба в них дуже велика, тому що після серії ударів по ГЕС, які багато в чому й допомагали регулювати, зі швидкими резервами складно. На першому аукціоні «Укренерго» на п'ять років купило послуги із закупівлі 99 МВт резервів підтримки частоти (РПЧ) для забезпечення стабільної роботи енергосистеми. Його переможцям треба до жовтня наступного року побудувати батарейні системи або електроустановки дуже швидкої реакції (мова про 15 секунд). Аукціон пройшов успішно, пропозиція в кілька разів перевищувала попит, ціну послуги дуже збили від вихідної та майже всі переможці внесли фінансові гарантії.
Другий аукціон з надання автоматичного резерву відновлення частоти (АРВЧ) пройшов помітно складніше. Час реакції там більший, до 15 хвилин, але і обсяги послуг набагато більші. Саме на мільйон кіловатів. На виході охочих на все не вистачило. З мільйона — він ділився ще на два види додаткових послуг — сумарно викупили половину. Усього на виході одержали плани на введення чотирьох десятків нових енергооб’єктів (за сумарної потужності проданих послуг близько 600 МВт). У жовтні спробують провести ще один, виставивши на продаж непродану частину. Заодно перевірять і реакцію ринку на кадрові зміни.
Загалом вийшло непогано, але зайвий раз показало, що черг із тих, хто рветься інвестувати в Україну, не спостерігається. Потрібні гарантії, передбачуваність, і не тільки на рівні «тут не обдурять». Серед переможців в основному українські компанії. Великий західний бізнес цікавився мляво — занадто малі лоти та занадто великі ризики будувати у воюючій країні. Хочуть почекати. А от середні фірми цілком світилися.
Однак майже все основне попереду. Навіть при введенні тих же 5 млн кВт нової генерації всіх проблем не розв’язати. Нагадаємо: пошкоджено близько 9 млн кВт. І атаки тривають.
Кабмін так оцінював ситуацію на середину літа: «Енергетичний сектор став однією з головних цілей у зв'язку із стратегічним значенням для економіки та життєзабезпечення населення. Жодна енергосистема у світі не зазнала таких атак... Доступна нині потужність теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей становить менш як 20% їхньої потужності на початок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, а частка доступної потужності гідроелектростанцій і гідроакумулюючих електростанцій скоротилася на 50%».
«Укренерго» зробило розрахунки того, що слід зробити в найближчі кілька років. Цифри там зовсім інші, ніж у славній Стратегії з розвитку, вирощування лохів і анонсів, вона ж — Енергостратегія-2050. Утім, у реальність завдань цієї мегапрограми ніхто й близько не вірив. Метою було (безуспішно) бажання скачати гроші зі спонсорів і аргументація (частково вдалася) перерозподілу частини фінпотоків на користь своїх структур.
В «Укренерго» десятків мільйонів кіловатів нових потужностей не обіцяють. Гигантоманії там теж немає. Парогазові й газопоршневі установки по 5 МВт, СЕС і біопаливо — 10 МВт, вітер — 50 МВт. Батарейні системи як 8–40 МВт із можливістю працювати до чотирьох годин. Там же прикидки по роботі підприємства власної генерації до 10 МВт. Гигантоманія на війні тільки полегшує роботу ракетникам противника.
Власне кажучи, з п'яти пунктів три: газ, сонце й вітер — це чистий бізнес підприємців. Якесь стимулювання обмежено знадобиться на старті біомасі. Ні, там не буде фантастичних обсягів приросту виробітку. У сумі все це близько 30–35 млрд кВт·год, приблизно третина нинішнього виробітку. А головне, під основну їхню частину можна реально (хоча і з великими зусиллями) знайти гроші. І ні, цим займатимуться не тільки і не стільки наші держструктури. Не дуже багато, але реалістичність (і гнучкість) таких планів на порядок вища. Варто пам’ятати і про те, що нестача 20% в енергосистемі — це відключення населення на 12 годин.
Принципово змінити ситуацію на цю зиму все це не встигне. Коли та ж таки ДТЕК говорить, що розраховувати доведеться багато в чому на себе, це чиста правда. Нині більше ремонт старого й ППО, якої багато не буває.
Улітку знову сплив проєкт установлення в портах Одещини трьох плавучих турецьких енергокораблів. Це приблизно 375–500 МВт. Мільйон кіловатів стане ближчим. Роботи вже йдуть (Кабмін прийняв окрему постанову), тож можна враховувати в мільйон. Чи встигнуть увести в експлуатацію цього року, побачимо. Однак і там іще купа роботи на землі, й розподільність досить умовна. Більше надій на те, що по турках не стрілятимуть. Буде й питання по газу, орки ударами по ПСГ явно намагаються погасити газотранспортну систему. Але тут рашистам варто донести ідею, що прильоти й розбиті станції чи НПЗ із танкерами бувають не лише в Україні.
Загалом роботи купа. На зиму 2025/2026 встигнемо більше, якщо, звичайно, не потонемо в новій хвилі прожектів і спроб прикурити на потоках. Ситуація, коли знімають із мотивацією «ефективний, але не ділиться, з ким треба», оптимізму не додає.
На зараз обіцяють, що «реалізація першого й другого етапів даної Стратегії здійснюватиметься шляхом виконання заходів, визначених операційним планом заходів щодо реалізації в 2024−2026 роках Стратегії розвитку розподіленої генерації. Реалізація третього етапу (з 2027 року) здійснюватиметься шляхом виконання заходів, визначених операційними планами заходів щодо реалізації даної Стратегії».
Стратегія визначається стратегією, отак. Можна ще коротше: «війна план покаже».