Двохсотрічний буковий праліс у Карпатах вирубують не щодня. Але навесні 2025 року через одну з таких ділянок проклали нову дорогу. Загалом зрубали понад 10 гектарів лісу, щоб забезпечити під’їзд техніки до полонини Руна в Закарпатській області.
Нині там уже зведено 10 фундаментів під вітрові енергетичні установки. А 13 лютого Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства видало позитивний висновок з оцінки впливу на довкілля (ОВД) для проєкту ТОВ «Вітряний парк Турянський». Ідеться про будівництво 30 вітроенергетичних установок на полонині Руна.
Понад 500 офіційних звернень громадян, звернення 17 народних депутатів і рішення двох комітетів Верховної Ради проігнорували, коли ухвалювали рішення про дозвіл на це будівництво.
На перший погляд, це черговий крок у розвитку відновлюваної енергетики. Україна потребує нових генеруючих потужностей, а вітрова енергетика справді дає змогу скорочувати викиди парникових газів, зменшувати залежність від викопного палива й ставати менш вразливими до російських атак.
Але питання не лише в тому, що саме будують. Питання — де і як. Попередній аналіз цієї історії показав, як державні механізми дають змогу обходити екологічні процедури. Але сьогодні питання звучить інакше: не лише як це стало можливим, а що саме відбувається з територією, коли ці механізми спрацьовують.
Масштаб втручання
На Руні планують установити вітрові турбіни потужністю 5,2 МВт із висотою башти 100 метрів і діаметром ротора 151 метр. Це великі промислові об’єкти. Кожна установка потребує фундаменту діаметром близько 30 метрів і вирівняного майданчика площею до 60 соток. У межах цієї ділянки повністю знімається ґрунтово-рослинний покрив. У гірських умовах це часто означає ще й розроблення порід і радикальну зміну рельєфу.
Проте саме карпатське високогір’я зберегло найдикішу й найнедоторканнішу природу України — лише тому, що туди важко було дістатися. А вітрова електростанція в горах — це не лише турбіни. Це дороги, розширення лісових шляхів, рух важкої техніки.
Наприклад, навесні 2025 року для доступу до Руни проклали нову лісову дорогу від села Збини. За відкритими даними, вирубали понад 10 гектарів лісу, частково — через ділянки двохсотрічного букового пралісу. Формально замовником стало Свалявське надлісництво ДП «Ліси України», якому згодом призупинили FSC-сертифікат. Це означає, що зрубана в лісах цього надлісництва деревина не може надходити на ринки ЄС через відсутність підтвердження її заготівлі у сталий для довкілля спосіб. Відповідно навіть місцеві деревообробні компанії, які працюють на експорт до країн ЄС, тепер втратили інтерес до закупівлі деревини, і це загрожує Свалявському надслісництву втратою прибутку. Але чомусь інтереси ТОВ «Вітряний парк Турянський» виявилися для лісівників важливішими за власні стабільні прибутки від продажу деревини.
Так було створено постійний транспортний коридор у раніше важкодоступну частину високогір’я.
Вже 2026 року почали вирубати ліс, аби прокласти потужну лінію електропередач, яка має передавати вироблену на Руні електроенергію до найближчої підстанції об’єднаної енергосистеми України. Оскільки ширина просіки для такої ЛЕП — 50 метрів, а протяжність лінії в межах лісового фонду — понад 7 кілометрів, то загалом ідеться про вирубку понад 35 гектарів гірських лісів.
Чи спрацювала процедура оцінки впливу на довкілля
Будівництво фундаментів і під’їзних шляхів розпочалося ще 2025 року до завершення процедури ОВД. Щонайменше 10 фундаментів для вітряків почали зводити без остаточного висновку.
Закон передбачає іншу послідовність: спочатку комплексне дослідження та громадське обговорення, потім — рішення. Інакше сама процедура ОВД втрачає сенс як інструмент превенції.
Державна інспекція архітектури та містобудування дозволила класифікувати фундаменти як окремі споруди та видала дозволи без висновку з ОВД. Фактично це дало змогу почати реалізовувати частину проєкту до оцінки його сукупного впливу.
Міністр економіки Олексій Соболев визнав, що забудовник застосував підхід salami slicing (нарізання салямі) — дроблення великого проєкту на окремі складники у процесі проходження екологічних оцінок, аби приховати його сукупний вплив на довкілля або почати реалізовувати окремі складники до отримання остаточного дозволу.
Чому саме високогір’я має значення
Полонина Руна розташована на висотах від 1100 до 1480 метрів над рівнем моря в зоні субальпійського високогір’я Українських Карпат. Цей тип ландшафту є дуже рідкісним і займає менш як 0,3% площі України.
Уже цей факт свідчить про унікальність території та потребу в її збереженні. Такі екосистеми мають охоронний статус на рівні всієї Європи як вразливі природні оселища відповідно до Резолюції 4 Бернської конвенції, до якої Україна долучилася 1996 року. Тим часом майже 57% території України займають орні землі, будівництво вітроелектростанцій у межах яких не викличе заперечень із боку природоохоронців. Навпаки — його підтримають за умови дотримання всіх екологічних стандартів.
Зокрема за результатами аналізу Spatial input layers for Renewables Acceleration Areas development, який охоплював і Закарпатську область, міжнародна організація Energy Community не рекомендує будувати вітрові електростанції на високогірних територіях, а натомість радить бізнесу надавати перевагу антропогенно трансформованим землям для будівництва нових відновлюваних потужностей.
На жаль, сама полонина Руна не має повноцінного статусу природоохоронної території, однак є кандидатом на включення до Смарагдової мережі з огляду на значну кількість охоронюваних видів та природних оселищ, які було виявлено на ній. Також полонина практично зусібіч оточена об’єктами природно-заповідного фонду, включно з пралісовими пам’ятками природи, що істотно обмежує можливості для логістики будівництва та створює додаткові природоохоронні ризики.
Плани на інші хребти
Представники ТОВ «Вітряні парки України» публічно озвучували наміри реалізувати схожі проєкти на інших високогірних хребтах Закарпаття, зокрема на Свидовці, полонинах Красна та Апецька, Вододільному хребті, горах Гостра та Лютянська Голиця.
Усі ці території характеризуються високим рівнем біорізноманіття, частину з них уже включено або запропоновано до Смарагдової мережі й оточено об’єктами природно-заповідного фонду та пралісами.
Отже, йдеться не про поодинокий випадок, а про потенційно масштабовану модель освоєння високогір’я.
Як вирішити проблему?
У країнах ЄС розвиток відновлюваної енергетики супроводжується системним просторовим зонуванням. Зокрема для швидкого розвитку нових енергетичних проєктів виділяють так звані Renewables Acceleration Areas — території, де будівництво відновлюваних потужностей може відбуватися за спрощеними процедурами та за максимального сприяння держави. Зазвичай це антропогенно змінені території — сільськогосподарські землі, занедбані промислові майданчики або ділянки з уже наявною енергетичною інфраструктурою, зокрема лініями електропередач і підстанціями.
Паралельно визначаються no-go areas — території, де будівництво нових енергетичних об’єктів обмежується або забороняється. До них належать заповідні території, важливі міграційні коридори тварин, а також природні ділянки з високою природоохоронною цінністю.
Ситуація навколо полонини Руна викликає занепокоєння природоохоронців із двох причин.
Перша — створення прецеденту будівництва промислових об’єктів у субальпійському високогір’ї, яке потенційно може бути поширено на інші хребти Карпат.
Друга — практика реалізації частин проєкту до завершення екологічних процедур, що підриває саму логіку ОВД як запобіжного інструменту.
У відповідь на ситуацію навколо забудови високогір’я Карпат активісти протягом останнього місяця подали чотири петиції до президента України із закликом ужити невідкладних заходів для збереження природи та культурної спадщини регіону.
Зокрема запропоновано законодавчо врегулювати умови сталого розвитку Карпат, посилити охорону природних територій, обмежити масштабне будівництво й розміщення інженерної інфраструктури у високогір’ї, а також створити та розширити природоохоронні території у межах високогір’я Карпат.
Однак усі чотири петиції було відхилено — нібито через невідповідність установленим вимогам. Авторам порекомендували звернутись із зазначеними питаннями до Кабміну.
Після місяця ігнорування 20 березня п’яту петицію із закликом до невідкладних дій для збереження природи та культурної спадщини Українських Карпат нарешті було опубліковано на сайті президента України. Підписати її можна за посиланням — це прямий спосіб підтримати збереження Карпат і вплинути на рішення.
Розвиток відновлюваної енергетики стратегічно необхідний для України. Однак без чітких правил просторового планування та неухильного дотримання екологічного законодавства навіть «зелена» генерація може створювати довгострокові природоохоронні ризики. Саме тому питання полягає не лише у створенні нових енергетичних потужностей, а й у визначенні територій, де їх будівництво є екологічно допустимим.
Підтримати петицію щодо збереження культури та природної спадщини Карпат можна тут.