Президент США Дональд Трамп за будь-якого сценарію розвитку геополітичних подій не втрачає своїх фірмових інструментів: торговельних мит, дипломатичного тиску і гучних заяв у соцмережах. У центрі його нової кампанії — Індія. Формально — за купівлю «занадто великої кількості» російської нафти і зброї та високі мита. Реально — за подвійні стандарти та небажання приєднатися до американського фронту тиску на Кремль.
Торгівля США—Індія: 129 мільярдів доларів на кону
Товарообіг між США та Індією 2024 року сягнув понад 129 млрд дол. Із цієї суми 87,4 млрд дол. — індійський експорт до США, з яких понад 5 млрд припадає на перероблені нафтопродукти, сировина для виробництва яких цілком може бути російського походження. У США про це воліють не згадувати і основний акцент роблять на невиправданому перекосі торговельного балансу з Індією, дефіцит якого сягає 45,8 млрд дол. Він і став аргументом для запровадження 25% мит, які набрали чинності з 1 серпня 2025 року. Наступним кроком президента США буде впровадження додаткових 25% мит. Власне, рішення вже прийняте, але вступить у дію воно з 27 серпня, через 21 день із дати прийняття. Часовий проміжок закладено не випадково — це можливість маневру, в тому числі політичного. Багато чого може статися за три тижні у сучасній мінливій геополітиці, раптом зайвий тиск на Індію і не знадобиться. А як ні, то сумарна тарифна ставка для неї зросте до 50%.
Проте звичайними митами Трамп не обмежився: «додаткова кара» оголошена за закупівлю російської нафти й озброєнь. Хоча точну ставку «штрафу» не озвучено, відомо, що йдеться про механізми обмеження доступу на американський ринок — через тарифну та нетарифну політику.
Індія — один із найбільших покупців російської нафти
Згідно з даними EIA та Bloomberg, Індія з початку повномасштабної війни в Україні наростила імпорт російської нафти більш як у десять разів. Якщо 2021 року обсяг становив менш як 100 тис. барелів на добу, то 2023-го — вже 1,8 млн барелів щодня. 2024 року понад 70% індійського морського імпорту нафти прямувало з РФ, у середньому — 1,6 млн барелів на день. Це зробило її головним споживачем після Китаю. Ціна при цьому нижча за 60 дол. за барель, що вписується у межі західного цінового обмеження, але знижки у липні 2025-го скоротилися до близько 3 дол. за барель до Brent, що зробило закупівлю менш привабливою.
Цей фактор, а також пряма погроза Трампа запровадити 100% мита на покупців російської нафти вже змусили державні нафтопереробні заводи Індії (IOC, BPCL, HPCL, MRPL) тимчасово зупинити закупівлі. Варто зауважити, що прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді не давав вказівки про зупинку закупівель, а залишив це на розсуд компаній. Замість цього 4 серпня було оголошено, що Indian Oil придбала 7 млн барелів нафти з США, Канади та ОАЕ — рекордний обсяг для однієї закупівлі. Але цей тренд не поширився на приватні корпорації, які продовжують купувати російські енергоносії.
Факти говорять краще за всі публічні заяви, товарообіг між Індією та Росією зріс шалено: якщо 2021-го він становив близько 13,5 млрд дол., то вже 2024 рок досягнув майже 68 млрд. Таким чином, за чотири роки загальний обсяг торгівлі збільшився приблизно в п’ять-шість разів. При цьому на частку російського експорту до Індії припадає близько 70% від усього обсягу, і переважно це енергоносії: нафта, газ, мінеральні добрива та паливо. Такий дисбаланс торговельних потоків, з одного боку, говорить про стратегічне значення російського енергопостачання для Індії, а з іншого — є ключовим фактором, що привернув увагу США та став рушійним для тарифного тиску Трампа.
Індія не здається
Міністерство закордонних справ Індії одразу ж охарактеризувало тиск із боку США як несправедливий і безпідставний. Речник МЗС Рандхір Джайсвал заявив: «Індія забезпечує свої енергетичні потреби, виходячи з умов ринку та національних інтересів». Інші офіційні особи наголосили: закупівлі у Росії — це довгострокові контракти, які не можна скасувати в один день. А підтримка відносин із Кремлем — це не жест проти США, а частина багатовекторної політики. На додаткові тарифи реакція з боку Індії була аналогічною.
Фактично Індія використовує нафтове питання як розмінну монету у переговорах. Не виключено, що Делі спробує за відведені три тижні домогтися вигідніших умов у торгівлі з США або знижок на американські енергоносії в обмін на скорочення російського імпорту.
Російський контртиск через Казахстан
Інший елемент геополітичної шахівниці — контроль Кремля над експортом казахстанської нафти через порт Новоросійськ. Указ Путіна від 21 липня 2025 року зобов’язав усі іноземні судна, що заходять у російські порти, проходити додатковий дозвіл ФСБ. Формально — задля безпеки. Неформально — це важіль тиску на Chevron та ExxonMobil, які контролюють більшість видобутку в Казахстані.
30 березня Трамп виступив із заявою про запровадження санкцій на покупців російської нафти. 31 березня «Транснефть» закрила два з трьох причалів у Новоросійську. Уже 2 квітня представник Російського фонду прямих інвестицій К.Дмітрієв провів зустріч у Вашингтоні. 3 квітня — риторика Трампа пом’якшилася. Такий темп змін свідчить: Росія використовує нафту як елемент політичного торгу. Але на скільки цього вистачить?
Чи дотисне Трамп Індію?
Ключове питання не лише в тому, чи зупинить Індія закупівлі російської нафти, а в тому, чи зможе Вашингтон нав’язати їй свою енергетичну логіку. На перший погляд, ні. Індія вже заявила, що не визнає односторонніх санкцій і надалі купуватиме російську нафту, якщо це буде вигідно з ринкового погляду.
Однак на практиці тиск може спрацювати. Частка російської нафти знизилася, зупинилися нові закупівлі держкомпаніями, судна перенаправляються, триває закупівля WTI та Murban, США своєю чергою демонструють готовність пожертвувати імпортом нафтопродуктів з Індії заради більшої мети. Попри офіційну риторику, Індія планує сценарії на випадок припинення постачання з РФ. Це вже політична, а не ринкова поступка, хоча в обгортці суверенного вибору. Трамп, безумовно, це розуміє.
Адміністрація Трампа демонструє, що вона готова до торговельної війни навіть із країнами-партнерами. Але за митами і нафтою ховається глибша стратегія: ізолювати Росію та посилити вплив США на ринки Південної Азії. Ця мета значно ширша за поточні тактичні цілі, тож не виключено, що якщо Індія не шукатиме компромісів зі Штатами, на неї чекатимуть нові мита, обмеження на американські інвестиції або навіть тиск на союзників, щоб ті переглянули співпрацю з Делі. Наступні три тижні покажуть, наскільки дієвою є обрана Трампом стратегія та чи загострюватиметься протистояння між Вашингтоном і Делі.