Закон про запровадження мораторію на підвищення тарифів на тепло, гарячу воду та розподіл природного газу на період дії воєнного стану та шести місяців після його скасування, прийнятий у серпні минулого року, дав можливість українцям пережити зиму. Це теж перемога. Але на інфляцію в 25% очей не заплющити, і якщо необхідного підвищення тарифів не оплачують громадяни, його оплачує держбюджет. І це коли війна викачує з держскарбниці астрономічні суми. Упоралися, пережили зиму. Але виникли запитання, тим паче що й тарифи не всі заморозили.
Відповідно до індексу споживчих цін за перший квартал 2023 року, опублікованого Держстатом, комунальні тарифи у загальному підсумку підросли непогано. У цілому на 5% порівняно з аналогічним періодом минулого року. При цьому майже на чверть підскочила вартість утримання та ремонту житла, квартплата в березні — більш як на 12%, а в січні й лютому — майже на 17%. На 17 же відсотків, за підсумками кварталу, зросла вартість вивезення побутових відходів. Тарифи на водопостачання, каналізацію, електроенергію, управління багатоквартирними будинками, гарячу воду й опалення практично не змінилися, — лише тут спрацював мораторій, що заморозив зростання цін.
Виходить, що далеко не на всі житлово-комунальні послуги тарифи були заморожені, понад те, зростати продовжили саме ті суми в платіжках, які цілком могли б узяти на себе місцеві бюджети.
Парадокс очевидний: 2022 року місцеві бюджети, попри війну, було виконано з профіцитом (+71 млрд грн), на відміну від державного бюджету (918,0 млрд грн у дефіциті). Залишки коштів на рахунках місцевих бюджетів і бюджетних установ за загальним і спеціальним фондами за січень—грудень 2022 року збільшилися на 60,2 млрд грн і станом на 01.01.2023 року становили 116,6 млрд. Це дані аналізу виконання місцевих бюджетів, опубліковані інтернет-ресурсом «Децентралізація».
Саме собою постає запитання: то чому при астрономічному бюджетному дефіциті за мораторій платить держбюджет, а місцеві бюджети — у плюсах, але анітрохи не скуті ціновими обмеженнями на такі види послуг ЖКГ, як вивезення твердих відходів, подача води та відведення рідких стоків, прибирання прибудинкових територій і всередині будинків? Чому на ці види послуг тарифи підвищувати можна?
Звісно, постачальники страждають від руйнувань інфраструктури, економічної кризи та інфляції. Але ж усі, а не лише окремі з них. Але от тільки ТЕЦ змушена працювати за старими тарифами, а ЖЕК — за новими.
І це при тому, що точно так само всі громадяни України страждають від російської агресії незалежно від того, далеко чи близько лінія фронту. І страждають не тільки морально та психологічно, а й від елементарного безгрошів'я.
За прогнозами ПРООН, у разі затяжної війни майже третина українців може опинитися за межею бідності, а 62% — у групі ризику впасти в крайню бідність протягом найближчого року. Економічні наслідки цього зрозумілі: скорочення споживчого попиту, що підтримує відновлення нашої економіки, підвищення запиту на різні види соціальної допомоги від держави (субсидії, виплати з безробіття) і криза неплатежів, які ніким не будуть компенсуватися. Це, мабуть, найстрашніше для постачальників. Звичайно, коли тариф заморожений, їх це теж не радує. Чи не жарт за нинішніх ушкоджень в енергетиці та необхідності ремонтів зберігати довоєнний тариф на тепло, наприклад? Але коли процес контрольований, постачальник розраховує на компенсації від контролера — уряду й хоча б на рівні рентабельності тримається. Зовсім інша річ, коли споживачі платять нерегулярно або просто не платять, бо не можуть. Таких втрат не спрогнозувати та не компенсувати.
Так, територіальні громади показали, що здатні вистояти в неймовірно жорстких умовах. Але ціни на послуги ЖКГ невиправдано зростають і б'ють по кишені простих громадян.
У результаті ТЕЦ, сковані мораторієм, змушені працювати в мінус, а місцеві комунальні господарства нарощують плюси. Очевидно, щоб не навантажувати гаманців громадян, саме місцевим підприємствам ЖКГ варто було б заборонити підвищувати тарифи на період війни. А ТЕЦ і котельні вберегти від вимушених боргів, — адже їм до наступного опалювального сезону готуватися потрібно!
Ну, а деякі керуючі компанії одним махом змінюють тарифи при черговому переукладанні договорів. Робиться це за принципом «якщо не подобається, шукайте собі іншого управителя». Інакше вам перекриють газ, світло, воду та інші блага цивілізації. Так зробило, наприклад, ТОВ «ІнвестБудГаличина». Прямо на кшталт домоправителя з «Діамантової руки»: «А якщо не братимуть, відключимо газ» (документ).
Утім, як пояснила адвокат Тетяна Левчук, нічого кримінального в цьому немає. Договори з управителями переукладаються щорічно або автоматично пролонгуються. У цьому разі мешканцям запропонували ознайомитися з новими тарифами та або переукласти договір із керуючою компанією на її умовах, або підшукати собі іншу. Хіба що можна було стиль оголошення підібрати більш тактовний... І врахувати безальтернативність управителів, яка теж не рідкість.
Запитання, що ж буде з тарифами далі, відкрите.
З одного боку, тарифний мораторій, за заявою голови Нацкомісії, що здійснює держрегулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, Костянтина Ущаповського, може до кінця війни й не дожити. В уряді вже створено робочу групу, що розглядає різні моделі того, як, за його словами, «стабілізувати ринок». Можливе підвищення тарифів він пояснює необхідністю збільшити зарплати енергетикам та іншим працівникам критичної інфраструктури, а також потребою в коштах для аварійно-відновлювальних робіт. Справедливо.
З іншого боку, у парламенті буквально днями було зареєстровано законопроєкт №9102, який пропонує поширити дію тарифного мораторію на всі види житлово-комунальних послуг, заморозивши взагалі всі й гарантувавши постачальникам компенсацію не тільки «тарифних» втрат, а й накопичених споживчих боргів.
Чий почин — урядовий чи депутатський — переважить, поки що не зрозуміло. Але якщо подивитися на баланси центрального та місцевих бюджетів, а також зважити всі втрати на навантаження тих або інших постачальників послуг ЖКГ, виходить набагато логічнішим призупинити зростання тих тарифів, які комунальним компаніям може компенсувати місцева влада, для бюджетів яких це не буде таким ударом. Безумовно, це буде половинчасте, компромісне рішення. Але воно набагато краще за шалений популізм депутатів, коли ніхто взагалі нічого платити не зобов'язаний, і за урядове підвищення всього та відразу за умов жорсткого безгрошів'я.