Європейські компанії почали подавати позови про стягнення збитків до «Газпрому». Про це пише The Moscow Times.
«Відключення газу країнам Європи у спробі «заморозити» клієнтів на єдиному великому експортному ринку може дорого обійтися «Газпрому», - пише видання.
Європейські компанії одна за одною подають до російської газової монополії позови про стягнення збитків, загальна сума яких станом на травень 2023 року могла перевищити $17 млрд.
Позови проти Газпрому вже подали близько 10 компаній. Рекордний – на $12,5 млрд – надійшов від німецької Uniper, яка купувала у Росії 20 млрд кубометрів газу щорічно.
Ще близько $1 млрд. від «Газпрому» вимагає RWE — інший німецький імпортер газу, який отримував 1 млрд. кубометрів на рік.
Французька Engie вимагала від "Газпрому" близько $1,3 млрд з урахуванням імпорту на 2 млрд кубометрів на рік.
Італійська Eni подала позов, не розкриваючи його суму. Проте з урахуванням обсягу закупівель — близько 20 млрд. євро — він може обчислюватися мільярдами євро, як і у німецьких імпортерів.
Про початок арбітражного розгляду з "Газпромом" оголосила також польська Europol Gaz. Компанія, що керувала польською ділянкою трубопроводу «Ямал-Європа», який качав газ із Західного Сибіру споживачам у Німеччині, вимагає 6 млрд. злотих, або $1,45 млрд.
Станом на кінець лютого вимоги до «Газпрому» від європейських клієнтів сягали $15 млрд, а після позовів від Eni та Europol Gaz це вже як мінімум $17 млрд.
Нагадаємо, зажадавши оплати газу в рублях і отримавши відмови, минулого року «Газпром» втратив половину експорту газу. Продажі на зовнішні ринки — 100 млрд кубометрів — стали мінімальними з останніх років СРСР.
Цього року, згідно з прогнозом, експорт газу зменшиться ще вдвічі і становитиме лише 50 млрд кубометрів. З них 22 млрд кубів отримає Китай трубопроводом «Сила Сибіру», а експорт до Європи та Туреччини впаде до 28 млрд кубометрів — утричі порівняно з 2022 роком. Його загальний обсяг може стати найнижчим із середини 1970-х років.
Стратегія Кремля полягала в тому, щоб постійно здійснювати тиск на ціноутворення, штучно його контролювати. При цьому не мало значення, що там ще вигадали європейці в сенсі закону. РФ кожного разу здійснювала тиск на кожен підхід до ціноутворення. На контрактне — з допомогою маніпулювання формулами, на біржове — засобами штучного контролю, зрештою, на регульоване — ідіотським путінським «мерзни-мерзни, вовчий хвіст». Чиатйте про це в матеріалі Олександра Кошового - "Газова зброя Кремля. Чи може ЄС захиститися?".