У листопаді 2023 року Європарламент проголосував за те, щоб внести ядерну енергію до переліку 17 «зелених» технологій. А вже за кілька тижнів, під час Конференції COP28, Україна приєдналася до Декларації про збільшення потужностей ядерної енергетики втричі до 2050 року. Цю декларацію загалом підтримали понад 20 країн.
В обох випадках наголошувалося на важливій ролі ядерної енергетики в досягненні кліматичної нейтральності до 2050 року. Тобто йдеться про те, що ядерна енергетика допоможе людству задовольнити потреби в електроенергії, уникнувши значних викидів парникових газів.
Та чи є ядерна енергетика «технологією з нульовим рівнем викидів», як це зазначено в деяких документах Євросоюзу? Нумо розбиратися.
Чи продукують АЕС парникові гази
Насправді і так, і ні. Відомо, що у процесі ядерного поділу CO2 не виробляється. Тобто під час свого технологічного процесу АЕС дійсно є технологією з нульовим (або майже нульовим) рівнем викидів парникових газів. Але якщо ми розглянемо весь життєвий цикл АЕС, то побачимо, що викиди є. Вони виникають на етапах видобутку і транспортування сировини для ядерного палива, будівництва АЕС, виведення АЕС із експлуатації, зберігання відпрацьованого ядерного палива тощо.
Правда полягає в тому, що будь-який вид генерації наразі не має нульових викидів, якщо ми розглянемо весь життєвий цикл. Навіть «найзеленіші» в загальноприйнятому сенсі технології відновлюваної енергетики залишають вуглецевий слід. Питання в тому, наскільки він великий.
Як порівняти вуглецевий слід від АЕС та інших видів генерації
На перший погляд, усе просто. Загальним мірилом є такий показник, як кількість викидів CO2 (у грамах) на кіловат-годину згенерованої енергії (за весь життєвий цикл).
Однак коли справа доходить до обрахунків, то виникає багато можливостей для маніпуляції. Готуючи цей матеріал, ми натрапили на статтю в Deutsche Welle, де автор ставить під сумнів об’єктивність деяких цифр, наданих World Information Service on Energy (WISE), оскільки ця організація має чітку позицію проти ядерної енергетики.
З тих самих причин ми вирішили не покладатися на інформацію від World Nuclear Association — організації, яка поширює точку зору представників індустрії.
Користь метааналізу
Результати кожного дослідження сильно залежать від базових припущень, які покладено в основу розрахунків. Часто саме методологія розрахунків і є джерелом розбіжностей у даних, які можуть різнитися у рази.
І тут нас виручає метааналіз — дослідження, яке узагальнює результати великої кількості окремих публікацій на обрану тему. Причому метааналіз — це не просто підрахунок «середнього статистичного» по всіх публікаціях. Якісний метааналіз також полягає у попередньому «відбраковуванні» досліджень, методологія яких викликає питання (внаслідок такої селекції, як правило, покращується консистентність даних, тобто зменшується різниця у результатах).
Правда знаходиться посередині
У вересні 2021 року результати метааналізу оприлюднила National Renewable Energy Laboratory (NREL), яка є підрозділом Міністерства енергетики США. Було переглянуто близько 3 000 публікацій про викиди різних видів генерації електроенергії протягом життєвого циклу. Лише менш як 15% цих публікацій пройшли три раунди селекції щодо якості, релевантності та прозорості отриманих даних. На основі цих ретельно відібраних даних було зроблено підсумкову оцінку викидів.
Нижче вказані медіанні показники для різних видів генерації (медіана — це значення, яке ділить вибірку на 50% досліджень з меншими значеннями і 50% з більшими) (див. інфографіку). Для атомної енергії наведено значення для легководних реакторів, яких у світі найбільше (цей тип ректорів наразі використовується і в Україні).
Які висновки
З огляду на існуючі дослідження та метааналіз викиди парникових газів від АЕС дійсно є, але вони порівняно невеликі навіть у перспективі життєвого циклу станцій. Тому рішення Європарламенту зрозуміти можна. Ядерна енергетика — це один із можливих варіантів розв’язання проблеми викидів парникових газів енергетичним сектором.
Інша річ, що це не єдине доступне рішення. У нього є альтернативи. А кількість викидів на кіловат-годину електроенергії — це далеко не єдиний критерій, який має враховуватися.
Коли мова йде про розподіл інвестиційних ресурсів, зовсім не безмежних, слід ретельно зважувати й інші фактори, які сьогодні в Україні є дуже вагомими: безпека АЕС і місць зберігання відпрацьованого ядерного палива, вартість будівництва та демонтажу, наявність палива, його зберігання тощо. Кліматичні зміни зробили ще одним фактором час. У нас дуже мало часу на побудову нової енергосистеми. Тому майбутнє ядерної енергетики — це ще й питання конкурентоспроможності цієї галузі щодо швидкості запуску нових генеруючих потужностей.
Також варто усвідомлювати, що Російська Федерація, яка щодня чинить терор українському народові і досі є одним із найсильніших гравців у сфері ядерної енергії, на сьогодні має потужний вплив на формування політики в цьому напрямі, серйозно представлена в МАГАТЕ та диктує свою адженду.
Різні країни розставляють пріоритети по-різному. Іноді у кардинально протилежний спосіб. Подивіться на Францію, яка є лідером за кількістю атомних реакторів в ЄС, і на Німеччину, що повністю відмовляється від ядерної енергії в цьому десятилітті. Це два економічні локомотиви ЄС, які географічно розташовані поруч. Але шлях обирають різний.
Який шлях обрати Україні — питання, що потребує дуже ретельного аналізу та участі бенефіціарів цього питання, тобто громадськості.