Повна заборона експорту природного газу з України під час війни потребує перегляду з урахуванням профіциту газу та необхідності стимулювання інвестицій у видобуток, вважає економіст Олексій Кущ.
За оцінкою експерта, наразі ринок газу в Україні перебуває у стані структурного профіциту через значне скорочення попиту з боку промисловості: споживання в комерційному сегменті знизилось майже вдвічі.
Водночас обсяг приватного видобутку у першому кварталі 2026 року становить 300—330 млн куб. м на місяць і вже трохи перевищує поточний попит у діапазоні 280—330 млн куб. м, що формує надлишок ресурсу навіть без імпорту.
У таких умовах Кущ вважає доцільним запровадження часткового експорту газу приватного видобутку на рівні 10—20%, що становитиме близько 300 млн куб. м на рік і може виступити інструментом балансування ринку без додаткових ризиків для енергетичної безпеки.
«У цих умовах застосування ліміту на експорт природного газу приватного видобутку в розмірі 10—20% не створить додаткових ризиків для енергетичної безпеки», — наголосив економіст.
За його даними, запаси газу у підземних сховищах перевищують минулорічні на 4,3 млрд куб. м (78%), а до початку опалювального сезону 2026/27 можуть досягти 14 млрд куб. м навіть з урахуванням експорту.
Економіст також пропонує прив’язати експортні ліміти до рівня запасів газу за принципом «світлофора».
«Якщо запаси природного газу в підземних сховищах знаходяться в "зеленій зоні" — ліміт на експорт у розмірі 10—20% від приватного видобутку. Якщо запаси газу перейшли в "жовту зону" — призупинення експорту. А якщо запаси в "червоній зоні" — нульові ліміти на експорт газу», — пояснив він.
Водночас тривале збереження повної заборони експорту, за його словами, вже має негативні наслідки для галузі, зокрема через обмеження ринку та стримування інвестицій.
«Кожний додатковий обсяг газу в умовах закритого ринку створює тиск на ціни або генерує витрати на зберігання», — зазначив Кущ.
Він додав, що навіть обмежений експорт у 20—30 млн куб. м на місяць дозволяє балансувати ціни та може забезпечити додаткові рентні надходження на рівні близько 400 млн грн щомісяця.
На думку експерта, в умовах пошкодження інфраструктури та високої капіталомісткості галузі (буріння однієї свердловини коштує близько 10 млн дол.) доходи від експорту можуть стати ключовим джерелом фінансування відновлення та розвитку видобутку, а також забезпечити валютну виручку для зменшення залежності від імпорту енергоносіїв.