Одночасно із запровадженням відповідальності за несвоєчасну оплату або взагалі ігнорування оплати житлово-комунальних послуг — аж до опису і відчуження майна боржників — сумлінні платники починають вимагати послуг якісних і в повному обсязі. Нічого дивуватися — це, врешті, їхнє законне право. І справді, чому виробники елементарних життєвих благ, вимагаючи відповідальності від споживачів, не повинні відповідати самі?
Затверджені постановою Кабінету міністрів від 30 грудня 1997 року Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення чітко визначають допустимі терміни відхилення кількісних і якісних показників послуг. Але у Тернополі періодичне зникнення такого блага цивілізації, як вода (понад шість годин за цілодобового водопостачання та понад 30 відсотків загального часу подачі води за добовим графіком) стає звичним явищем. Приблизно кожних два місяці нагадує про себе коло боргів: споживачі недоплатили за воду, міськводоканал винен гроші обленерго, енергетики припинили подачу електроенергії... Та коли холодної води у квартирі немає упродовж трьох діб, не дивуйтеся, що без наявності лічильника вам можуть нарахувати повну місячну плату. Ніби нічого й не було. Типова відповідь у водоканалі буде такою: «Встановлюйте лічильник — і все о’кей». А якщо з різних причин з крана тектиме рідина, яку важко назвати водою, то знижку тим більше не поспішать застосовувати. В усьому буде винна «необхідність очищати систему».
І все ж загальна сума перерахунків за ненадані-недодані послуги (планові ремонти, зупинки подачі води з інших причин), проведених КП «Тернопільміськводоканал» лише за перший квартал цього року, становила не багато не мало — 85,5 тис. гривень. ОДКП «Тернопільтеплокомуненерго» теж визнає свої гріхи: за перше півріччя цього року за недопостачання населенню теплової енергії воно зробило перерахунок річної плати на ще більшу суму — 318 тис. гривень.
Та багато чого тепловикам сходить з рук. Ніхто не довів чи, вірніше, не встиг довести — ну і слава Богу. У типовому договорі між теплопостачальницькою організацією та споживачем вказано термін прибуття її представника на місце неякісної послуги — до трьох діб. Проте коли температура гарячої води нижча ніж 40 градусів або температура повітря у кімнаті не досягає 18 градусів, споживач традиційно телефонує до тепломережі, і черговий котельні відразу додає тепла. Ніхто особливо не б’є на сполох. Не доходить до складання акта-претензії. Звідси — жодних вам знижок.
Знижки за ненадані послуги ЖЕКів з утримання житла та прибудинкової території теж існують. Держитлокомуненерго наказом від 4 серпня 1997 року встановив терміни і періодичність проведення робіт. Розроблено механізми їх фіксації. Однак досі тернополянам робили перерахунки, тобто знижували квартплату, лише у випадку простою ліфтів понад 24 години на місяць. Виходить, можна було без жодних докорів сумління не робити прибирання, не освітлювати довше двох днів на місяць місця загального користування, не вивозити менше восьми разів на місяць тверді побутові відходи. Знехотя міські ЖЕКи почали застосовувати такі знижки лише зовсім недавно. Скажімо, у вересні за порушення термінів прибирання вони відмовляться від 963 гривень, за не освітлення — аж від 39. Тим самим комунальні організації фактично визнали ненадані послуги, на які раніше мало хто зважав. Але якщо ви навіть тепер станете вимагати проведення поточного ремонту будинку раз на три-п’ять років, вам делікатно скажуть, що тоді квартплату треба підвищувати більш ніж удвічі — до 68—70 копійок за 1 кв.метр загальної площі. От чого захотіли!
До обласного управління у справах захисту прав споживачів надходять нарікання на недодані-неякісні житлово-комунальні послуги. Але загалом в усній формі. Бо громадяни за роки незалежності уже добре засвоїли принцип помсти з боку влади або монополістів: станете скаржитися — вас неодмінно знайдуть. А коли у вас мізерна зарплата і десь щось невчасно заплатили — то й поготів. Пишуть заяви вже у вкрай критичних ситуаціях. У цьому році мешканці Тернополя лише двічі зверталися письмово — коли протікали дахи і на голову капала вода. І хоча, за даними міського житлово-комунального управління, тернополяни фактично сплачують лише 60 відсотків від нарахованих сум квартирної плати (плати за утримання житла), поточний ремонт багатоквартирних будинків можна вважати відносним досягненням у роботі відповідних міських служб. При запланованих 25,7 тис. кв.м. цього року відремонтовано 31 тис., в тому числі 3800 кв. метрів покрівель. Для порівняння — міські теплоенергетики за останні роки ремонтують лише від одного до чотирьох кілометрів із замортизованих понад 50 км тепломереж. Не краще ремонтують і міський водогін.
Відповідальні особи міськради відбивають докори з боку тернополян — мовляв, активніше створюйте об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (кондомінімуми). Тоді, дивись-но, можна буде самостійно розпоряджатися зібраними грішми і платити лише за виконану роботу. Принаймні з утримання житла. Але влада уже добре вивчила психологію пересічного споживача: виявиш ініціативу — саме себе покараєш при першій нагоді. Тому і тих розрекламованих кондомінімумів у місті — не більше двадцяти. І майже всі — у новозбудованих багатоповерхівках, де живуть люди, м’яко кажучи, не бідні. А власне бідні існують у світі старих переконань: захочете знижок — готуйтеся до підвищення тарифів...