Земледілки

Несправедливо, слово честі. Щойно мова заходить про земельні афери, так відразу — або Київ з околицями, або Крим. У крайньому разі — Харків. А Запоріжжя, питається, чим гірше? Тобто ліпше. Ну, хіба що дерибан не супроводжується гучними скандалами. Хоча без винятків не обходиться. Іноді.

Metro не подобається? O’key!

Привід для одного з конфліктів виник 2005 року, коли ТОВ «Metro Cash & Carry Ukraine» побажало спорудити в Запоріжжі центр оптової торгівлі. У принципі, обурення громадськості викликав не так майбутній склад-магазин, як запропонована міською владою ділянка під його будівництво — 5,5 га рекреаційної зони в центрі міста на березі Дніпра.

І хоча в міськвиконкомі завзято доводили, що лише це місце підходить для Metro, громадськості все ж удалося наполягти на своєму. Зрештою торговий центр побудували на околиці міста. З особливостями його розміщення ми ще маємо познайомитися, а поки що зауважимо, що торжество справедливості та здорового глузду тривало недовго.

У лютому наступного року Запорізький міськвиконком провів земельний аукціон, переможцем якого стало київське ТОВ «Призма-Альфа». Під будівництво торговельно-розважального центру за 34 млн. 30 тис. грн. фірмі дісталися 5,5 га... у рекреаційній зоні на Набережній. Будівництво розпочалося з вирубування 3 тис. дерев: кримських сосен, в’язів і тополь. І лише через півтора місяця після аукціону міськвиконком спромігся видати розпорядження про вилучення ділянки зі складу 66-гектарної території, переданої «Запоріжлісгоспу» ще 1958 року.

Що й казати, негарно вийшло. Це зазначила й обласна прокуратура, яка опротестувала дії виконкому. Сесія міськради підтримала протест, після чого безглузда ситуація стала й зовсім казна-якою. За ідеєю, визнання угоди незаконною спричиняє скасування її результату. Та оскільки на той час магазин уже побудували, депутати обмежилися лише заявою, що треба покарати винних.

Проте, як кажуть, відплата переслідує кожного, але мало кого наздоганяє. Користь від скандалу полягала лише в тому, що потенційні інвестори почали ставитися до перспектив співпраці з міською владою більш делікатно і насторожено.

За формою — вилучення, а по суті...

Ідучи назустріч бажанню Metro Group відкрити другий торговель­ний центр, міськрада за 40 млн. грн. надала компанії в оренду ще одну ділянку. Проте німецькі інвестори заявили: вони вес­тимуть там будівництво лише після одержання гарантії Мініс­тер­ства юстиції, що землі не відбе­руть. Певне, ще свіжими були спо­гади, як дісталася перша ділянка.

Річ у тім, що магазин Metro розташували на території комунального сільгосппідприємства обласної ради «Запоріжзеленгосп», котрий мав у постійному користуванні 343,3 га землі. У листі міському голові Запоріжжя Євгенові Карташову від 20 листопада 2006 року генеральний директор «Запоріжзеленгоспу» Федір Книрик погодився з вилученням ділянки площею 6,1 га для розміщення об’єкта громадського призначення на конкурсних умовах. На цій підставі сесія міськради 6 грудня прийняла рішення про узгодження ТОВ «Metro Cash & Carry Ukraine» місця розміщення об’єкта громадського призначення. А через три місяці — про передачу в оренду земельної ділянки площею 6,04 га терміном на 49 років для будівництва й експлуатації торговельного центру.

Начебто потрібних формальностей дотрималися. Правда, за винятком однієї істотної: процедура вилучення земельної ділянки відбулася без згоди власника підприємства, тобто обласної ради.

Чому так вийшло, я спробував дізнатися в гендиректора «Запоріж­зеленгоспу».

— Навіщо? — поцікавився він у відповідь на пропозицію зустрітися.

— Із приводу земельної історії.

— А хіба вона була?

— От я і хочу з’ясувати, була чи ні.

— Гадаю, це зайве. Вже вода сплила.

— Зайве — що?

— Ну, загалом, це не телефонна розмова.

— Так я й пропоную...

— Та ні, дякую. Все, до побачення.

Дзвінок в управління з питань спільної власності територіальних громад Запорізької обласної ради теж не додав ясності.

— По телефону нічого не скажу, — заявила виконувач обов’язків начальника управління Галина Артеменко. — По-перше, зараз мене викликає керівництво, я не можу з вами говорити. І кореспондентам по телефону... А які у вас запитання? Може, я на них і відповісти не зможу.

— Запитання стосується земельних ділянок, вилучених у «Запоріжзеленгоспу».

— У нас є відділ по землі, який займається питаннями землі. А те, що в компетенції нашого управління, там справді частину земель віддали під будівництво. Адже земля міська, не наша. Ми управляємо тільки майном.

— А ці землі були на балансі підприємства?

— Земля не ставиться — це вона тільки тепер почала. Не була вона на балансі. Був акт на землекористування.

Це ж треба, як цікаво! Вихо­дить, передані «Запоріж­зелен­госпу» ще 1999 року сотні гектарів землі, яка належить до основних фондів сільгосппідприємства, залишаються позабалансовими. І майже за десять років так ніхто і не спромігся поцікавитися, а чому, власне... Це не те що попахкує, а просто смердить криміналом. Але ж які надає можливості для всіх охочих...

Будь-яка забаганка

У вересні 2005-го керівництво ТОВ «Укравтозапчастина» звертається до тодішнього голови Запорізької облдержадміністрації Юрія Артеменка з проханням «допомогти у виділенні земельної ділянки площею два гектари, розташованої поблизу магістралі Моск­ва—Сімферополь». Свою чолобитну фірма обгрунтовує тим, що ділянка, яка є власністю «За­поріж­зеленгоспу», перебуває в дуже поганому стані — засипана сміттям, заросла бур’яном і кущами. Тоді як новоявлені претенденти мають намір облагородити її спорудженням виробничо-постачальницького комплексу, якого потребують селянські, фермерські та інші господарства області. Мовляв, це так гармонійно вписується в урядову програму підтримки національного товаровиробника, не кажучи вже про створення нових робочих місць і додаткові надходження до місцевого бюджету.

І хто ж устоїть перед такими аргументами?! От і потягнулася керівна рука… до ручки, прикрасивши листа лаконічною резолюцією: «Буцанов (це колишній заступник голови ОДА. — В.П.). Прошу підготувати пропозиції. До 15.09. Доповісти особисто (виділено в оригіналі. — В.П.)».

Оперативність вирішення питання здатна вразити уяву. Судіть самі: 26 вересня київське ТОВ «Салон-магазин «Алеко» (це — засновник ТОВ «Укравтозапчастина») звертається з проханням, а наступного дня гендиректор «Запоріжзеленгоспу» рапортує міському голові про згоду передати земельну ділянку в оренду. І йдеться вже не про два, а про три гектари — мабуть, добрі люди порадили не бути дріб’язковими. Та й керівництво комунального сільгосппідприємства не жалкуватиме, адже воно вважає, що земля «не може бути використана у виробництві».

Ну а коли так, то через три місяці салон-магазин захотів збільшити ділянку ще на 0,7358 га. І знову — без проблем.

До речі, це зовсім не поодинокий приклад щедрості. У червні 2006 року Ф.Книрик задовольняє прохання виділити 1 га приватному підприємству «Компанія «Тера», котре побажало побудувати складські приміщення. А через рік ПП інформує про плани, що змінилися, і про потребу вже в 1,7 га. І що ви думаєте? Гендиректор «Запоріжзеленгоспу» повідомляє, що, на додаток до листа від 21 червня 2006 року, «не заперечує». Тільки чомусь його депешу датовано 8 серпня 2006-го.

Утім, це просто дрібниці порівняно зі справжніми дивами.

Не можу відмовити собі в задоволенні відтворити в оригіналі лист генерального директора «Запоріжзеленгоспу» міському голові від 14 серпня 2007 року, в якому він «не возражает против ризирвирования земельного участка площадью 1,2 га, из земель ранее отведенных КСП «Запорожзелен­хоз» ЗОС, по трасе Харь­ков—Симферополь, ТОВ «Кей 2 Капітал», в святи с викупом здания и прилигающей к ниму территории». Та в тому-то і весь фокус, що будівля й територія розташовані в різних частинах міста. Про що й свідчить зміст ще однієї депеші Ф.Книрика від 3 червня ц.р.: «Кому­нальне сільськогосподарське підприємство «Запоріж­зеленгосп» Запорізької обласної ради дає згоду на вилучення земельної ділянки площею 1,2 га по Оріхівському шосе, 9 / трасі Харь­ків—Семферополь із земель раніше відведених КСП «Запоріж­зеленгосп» ЗОР рішенням міськвиконкому від 28.01.99 р. №40/29, ТОВ «Кей 2 Капітал», в зв’язку з придбанням ними будинку по вул. Космічній, 1 що знаходиться в комунальній власності Запорізької міської ради».

Цілком можливо, що в міськ­виконкомі просто не надали значення вишуканості стилю, з огляду на статус власника фірми. Як не прислужитися заступникові голови обласної держадміністрації (правда, тепер уже колишньому). Не виключено, що на тій же підставі дісталась в оренду на 19 років земельна ділянка площею 6,7618 га ТОВ «Регіон Капітал».

Легкість, з якою тринькали землі «Запоріжзеленгоспу», дає можливість припустити, що це потягло за собою чималий прибуток. Та якщо про розміри персональних баришів можна тільки здогадуватися, то про істотне поліпшення фінансового стану комунального сільгосппідприєм­ства, на жаль, говорити не доводиться. Переконатися в цьому зовсім нескладно, ознайомившись із проханням ТОВ «Донпостач» уступити права власності на земельну ділянку, площа якої в листі не уточнюється. Зате фірма «гарантує оплату фронтального навантажувача ТО-18-Б3 або ПК-220300 як безоплатну допомогу». А у відповідь: «Запоріжзеленгосп» не заперечує проти вилучення земельної ділянки площею 1,43 га». Мабуть, порівняно з цим умови бартеру, запропоновані середньовічними колонізаторами папуасам, — просто еталон щедрості.

Гаразд, дамо спокій грошовій темі. Зрештою, може, ці ділянки і справді непридатні для сільгоспвиробництва. Чим розводити там бур’яни й накопичувати сміття, краще спорудити на них щось корисне. От, наприклад, 21 грудня 2006 року такому собі ТОВ «Вісма» (смію сподіватися, керівник однієї з постійних депутатських комісій облради не образиться, що я так всує й непоштиво згадую про його сімейний бізнес) знадобився 1 га під будівельний супермаркет і центр з надання послуг. Так гендиректор «Запоріжзеленгоспу» вже наступного дня доповідає про свою згоду на вилучення земельної ділянки, оскільки вона «не може використовуватися під орні землі й не задіяна у виробництві».

А от недавнє рішення міськ­виконкому, яким затверджено акт відшкодування збитків «Запо­ріжзеленгоспу» від вилучення землі на користь ТОВ «Вісма». Відповідно до розрахунків, наданих генеральним директором
Ф.Книриком і начальником планово-економічного відділу О.Чмихал, ця ділянка вже визначається як рілля, 0,12 га з яких зайняті під вирощування дерев, зокрема 71 тополі. У результаті сума неодержаного комунальним підприємством прибутку становила
190 тис. грн.

Хазяї з тіні

У переліку ділянок комунального сільгосппідприємства, розданих кому завгодно, є й інші, не менш цікаві факти, що наочно свідчать про масштаби дерибану.

Бажання приватного підприємства «Ола-компані» отримати на території «Запоріжзеленгоспу» 2 га під будівництво складських приміщень задовольнили наступного дня після реєстрації фірми в міськвиконкомі. Таку само ділянку під торговельно-виставковий комплекс надано спорідненому «Ола-компані» ПП «Орель компані» через місяць після офіційної реєстрації підприємства. Примітно, що, за обліковими податковими даними, директорові останнього на той час не виповнилося й 14 років.

От і виходить, що запитання, які імена криються за цими угодами, аж ніяк не порожнє. Однак варто лише заговорити про це з чиновниками, які з обов’язку служби просто не можуть цих імен не знати, як одразу ж стикаєшся зі зніяковілістю, непевною усмішкою та партизанським мовчанням. Чи то на знак згоди, чи то з метою удати необізнаних.

Виглядає це щонайменше дивно, оскільки прізвища новоявлених латифундистів у місті відомі, напевно, навіть пенсіонерам біля під’їздів. Деякі з них, можливо, досі вважають, що гасло «Бандитам — тюрми» (пам’ятаєте, було таке?) безпосередньо стосується шахраїв. От тільки, кажуть, закони в нас небездоганні. Проте ступінь їхньої недосконалості виявляється особливо чітко, коли немає відповіді на основне запитання: «А що я з цього матиму?»

Як знати, чи не тому керівництво облради лише нинішнього року спромоглося поцікавитися, з якого дива так вільно розбазарюються основні фонди комунального підприємства? За результатами перевірки, проведеної обласним КРУ, нібито навіть порушено три кримінальні справи. Правда, не за фактом вилучення земельних ділянок, а за вирубування дерев без погодження з екологічними службами. Покарання наздогнало й керівника «Запоріжзеленгоспу»: він тепер не гендиректор, а... перший заступник.

З урахуванням такої «суворості» якось не дуже віриться, що земельний дерибан — це всього лише самодіяльність генерального директора, який не повідомив про свої дії власника. Тим більше що за аналогічною схемою вилучили земельну ділянку і в іншого комунального підприємства.

Наказано потіснитися

Ця історія набула публічного розголосу ще в січні 2005-го, коли запорізька газета «МИГ» розповіла своїм читачам, що в Запорізькому міськвиконкомі планують на 0,4205 га урізати територію обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Горького, яка є комунальною установою облради. На цій ділянці київське ICN Steel Ukraine Ltd. вирішило побудувати два 16-поверхові житлові будинки з торговим комплексом і підземними гаражами.

— Коли мені показали проект, я мало не знепритомніла, — повідомила газеті директор бібліотеки Інна Степаненко. — Виходить, що впритул до нашої будівлі, об’єкта першої категорії пожежонебезпеки, в центрі Запоріжжя будуватимуть дві висотки, а між ними — вмонтований магазин і підземні гаражі. Прямо під нашим дев’ятиярусним книгосховищем! Фактично не буде вільного доступу до будівлі й пожежних гідрантів: пожежні машини не зможуть під’їхати в разі потреби. Я на себе таку відповідальність узяти не можу. Не хочу вішати зашморг на шию бібліотеки.

Про ці побоювання директор бібліотеки письмово повідомила обласне управління культури. Свою думку висловило й правління обласної організації Національної спілки архітекторів України, яке вважає «недоцільним розміщення житлового комплексу на території бібліотеки», тому що це «суперечить багатьом положенням і вимогам містобудівних норм».

Порушену проблему помітили. Офіційна відповідь головного архітектора Запоріжжя Віктора Трубіна така: «Головне управління архітектури та містобудування міської ради, ознайомившись зі статтею… «Непрошенные соседи», доводить до відома, що дійсно міськ­виконкомом в свій час були розглянуті архітектурні проробки підвищення щільності забудови Старого міста (як надзвичайно цінних земель), а саме — розміщення по вул. Дзержинського (за будовою обл. бібліотеки) двох багатоповерхових житлових будинків. Але на підставі вимог Земельного кодексу України, саме у зв’язку з відсутністю згоди на це землекористувача (адміністрації бібліотеки ім. Горького), проект рішення відкладено».

Та всього через два тижні з’являється ще одна публікація під красномовним заголовком «К чему склоняют Трубин и Черкаска Инну Степаненко?» Виявляється: «Позавчора в кабінеті директора бібліотеки Інни Степаненко заступник міського голови Запоріжжя Валерій Черкаска, головний архітектор (Віктор Трубін. — В.П.) та інші офіційні особи переконували директора, «як хорошо буде бібліотеці, якщо в її дворі побудують висотки». Говорили як про доконаний факт, мовляв, проект розроблений, схвалений, але з грудня минулого року реалізація його застопорилася через незгоду власника (бібліотеки) віддати землю під будівництво». І далі: «Позиція директора… залишилася непохитною — долю бібліотечної землі має вирішувати обласна рада: візьме вона на себе всю відповідальність і дозволить землю, що належить територіальній громаді області, віддати під будівництво, отже, так і буде. Не дозволить — тож, не судилося в бібліотечному дворі рости висот­кам». На тому начебто й порішили, взявши до уваги обіцянку В.Черкаски внести це питання в облраду.

Тож який, питається, можна зробити висновок, якщо в листі від 26 грудня 2006 року директор бібліотеки І.Степаненко повідомляє міському голові Є.Карташову про те, що «дає згоду на вилучення земельної ділянки», а через три дні рішенням сесії міськради вона передається в оренду на 10 років ICN Steel Ukraine Ltd? Одне з двох: або відчуження у бібліотеки ділянки не обійшлося без усної згоди обласної ради, або ж колишній заступник міського голови, а з цього тижня — вже й не заступник голови ОДА В.Черкаска не виконав обіцянки, а непокірливого директора бібліотеки чиновники переконали вагомими аргументами.

Повернути бажано, але...

За словами голови Запорізької облради Олександра Нефьодова, жодних домовленостей із міською владою про вилучення ділянок у комунальних підприємств не було. Він переконаний, що стосовно відчуження землі в «Запоріжзеленгоспу» факт у наявності: «Там усе це робилося неправильно».

— Отже, землю повернуть підприємству?

— Повернути неможливо однозначно, тому що генеральний директор відмовився від імені власника.

— Тож він перевищив повноваження.

— Перевищив, тому вже не гендиректор.

— А хіба це не підстава для визнання угод нелегітимними?

— Наші правники все опрацювали. Природно, мені хотілося б повернути землю. Але те, на чому стоїть Metro, вже не повернеш, а ділянки, що пустують... Там окремі фірми належать високопоставленим особам. Вони — власники цих ділянок, їх уже через міськраду провели. Ці ділянки бажано б повернути, та в нас немає жодних юридичних підстав це зробити. Це, розумієте, дуже важко. Що стосується землі за бібліотекою, ми ще поборемося. Я сказав: там, де ми маємо хоча б найменшу можливість, будуть позови.

— І по «Запоріжзеленгоспу» теж?

— Тепер прокуратура займається, вона дасть оцінку. Я не думаю, що ці кримінальні справи припинять. Тому що вони дуже серйозні. І наша юридична служба займається цим питанням. У нас претензій до фірм немає, у нас претензія до міської влади, щоб вона повернула землі, які нам було виділено. Природно, за цю землю ми боротимемося.

Далі буде?

Чим завершаться земельні розгляди і чи будуть вони взагалі, з’ясується згодом. Поки ж землевпорядна діяльність набирає обертів.

Максимально швидко вирішити всі організаційні питання й провести перші земельні аукціони вже у вересні — таке зав­дання поставили керівникам територій на недавній нараді в ОДА. Причому голів райдержадміністрацій попередили про персональну відповідальність за її організацію.

Не меншу активність виявляє і міська влада, з подачі якої структура виконкому поповнилася управлінням земельних ресурсів із 28 штатними фахівцями. Створено його з метою розблокування земельних аукціонів. Для чого вирішено виділити з міського бюджету 1 млн. грн. Більшу частину з цієї суми до кінця року витратять на підготовку землевпорядної документації, а решту 100 тис. — на рекламно-маркетингові заходи.

— Нині центр хоче вирішувати за регіони, містам пропонують «ручне управління», звужуючи їхні повноваження на місцях, — так обгрунтував потребу створити управління заступник міського голови Запоріжжя Сергій Гладченко. — У результаті місцеві органи самоврядування втрачають контроль над землею міста. Більш того, в останній рік роботу паралізовано.

Ну, щодо паралічу — це, мабуть, перебір. У цьому випадку логічніше посилатися на те, що назріла потреба від самодіяльності в розпорядженні землею перейти до серйозних організаційних засад. Тим більше що досвід накопичено, та й кадри навичок набули. Не даремно ж кажуть: єдиний спосіб позбутися спокуси — піддатися їй.