Хвиля чергового зростання цін на хліб і хлібобулочні вироби, що прокотилася регіонами України на початку червня, уже пішла на спад. Хіба не слушний момент зробити висновки з цінових ударів, яких українські споживачі зазнають із сумною періодичністю — кожних півроку?
Як могло залихоманити ціни на продукт першої необхідності в маленькій, одномільйонній Тернопільській області, де сільгоспвиробники торік зібрали майже 300 тис. тонн продовольчої пшениці, і її по зав’язку вистачає для споживчих потреб, на насіння, ба, навіть для реалізації в інші регіони? Якщо піти найпростішим шляхом, то надлишки пшениці можна обміняти на 12—13 тис. тонн жита, яких не вистачає в регіоні і їх завозять із Житомирської, Рівненської та Волинської областей. І проблему вичерпано. Натомість її ще більше ускладнили.
Коротко нагадаємо хронологію подорожчання. За даними моніторингу цін, проведеного Державною інспекцією з контролю за цінами в області, у першій декаді червня ціни на хліб пшеничний з борошна першого гатунку зросли на Тернопіллі на 5,9% (або 16 коп.), на житньо-пшеничний — 4,9% (10 коп.) за кілограм.
Якщо вірити державним органам, то оптово-відпускні ціни на Тернопільщині підняли 17 хлібопекарських підприємств. І отут — смачна родзинка. Як поінформували у територіальному відділенні Антимонопольного комітету України, пекарі зробили це в один день — 7 червня. Однак борці за розвиток конкурентного середовища узгоджених (антиконкурентних) дій підприємців чомусь не побачили. Просто направили їм листи з рекомендаціями переглянути ціни.
Поштовх до сплеску цін місцеві чиновники спробували знайти деінде. Всю цінову колотнечу вони вважають... наслідком інформаційної напруги, що її нагнітали ЗМІ.
— Навіщо було пресі, особливо телебаченню, здіймати галас, що через травневу засуху в південних областях Україна втратить багато врожаю, що є загроза продовольчій безпеці держави? — риторично запитує начальник Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Андрій Хома. — Україні вистачить зібраного в цьому році врожаю для забезпечення власних потреб. Очевидно, з пресою добре хтось попрацював. Панікою скористалися зернотрейдери, які в області підняли ціни на продовольче зерно до 1100—1150 грн. за тонну, відтак бізнесмени стали продавати борошно по 1800—2000 грн. за тонну і збільшили свої прибутки. А втрат, як завжди, зазнало населення.
На одній з нарад в облдержадміністрації представники хлібопекарських підприємств заявляли регіональній владі: поверніть нам старі ціни на борошно і ми знизимо ціни на продукт першої необхідності. Влада взагалі-то погодилася з таким підходом. Відповідальні особи поїхали в Київ випрошувати дві партії по 1,5 тис. тонн пшениці з Держрезерву і 1,2 тис. тонн — від ДАК «Хліб України», щоб отримати дешеве борошно. У такий спосіб вони прагнули вбити двох зайців — взяти в лещата ціни на хліб і зберегти конкуренцію між хлібопекарнями, яких в області аж 52.
Конкуренція підвищує якість виробів і веде до зниження цін — це правило є в будь-якому підручнику з економіки. Але стосовно переробної галузі Тернопільщини воно звучить із сарказмом. Хто сумнівається, що масова поява середніх і дрібних хлібопекарень в області за останніх п’ять років стимулювала конкуренцію між ними? Але мимоволі вона призвела до того, що найбільший виробник хліба — товариство «Тернопільхлібпром» (колишній хлібозавод №2 в обласному центрі) зменшив свою частку на цьому ринку вдвічі — з 70 до менш як 35%. Він перестав бути монополістом, а місцева влада втратила важелі впливу на ціноутворення і ринок хліба в масштабах області.
Перший заступник голови облдержадміністрації Петро Вовчук намалював омріяну для регіональної влади картину:
— Якби товариство «Тернопільхлібпром» випускало щодоби на п’ять-шість тонн хліба більше, ніж тепер, воно не підвищувало б ціни. І його цінова політика вплинула б на інших виробників.
Як на мене, не перебільшує начальник Державної інспекції з контролю за цінами в області Галина Христофорова, темними барвами змалювавши діяльність значної частини хлібопекарень:
—До третини з отих півсотні виробників хліба, особливо дрібних, працюють із порушенням різних вимог: санітарних, пожежних, не застосовують енергозберігаючих технологій. У них високі виробничі витрати та ще й борошно від посередників, придбане за готівку, без документів. На мою думку, виробництво хліба має бути ліцензованою діяльністю. А просто конкуренція у цій сфері — явище нездорове...
Поки що цінова інспекція в рамках своїх повноважень проводить перевірки обгрунтованості оптово-відпускних цін на хліб і хлібобулочні вироби у пекарів. І що ж цікавого вона віднайшла? А от що. Згадане товариство «Тернопільхлібпром» порушило порядок формування собівартості на соціально значущі види хліба. Було завищено витрати на паливо та електроенергію (так називається ця стаття витрат) на 45,77 грн. на кожну тонну продукції, загальновиробничі витрати на соціально значущі види хліба — більш як на 9% та витрати на збут — на 9,3%. Отож, ціни цей виробник підвищив ще й з інших причин, на які не вказав заступник губернатора.
Другий за обсягами виробник — товариство «Надзбруччя-хліб», що в Підволочиському районі, — дозволив собі працювати з рентабельністю до 10%. Тому держінспекція цін рекомендувала йому знизити рентабельність виробництва двох соціально значущих видів хліба — на 3 і 9%. Це дасть змогу зафіксувати ціни на попередньому рівні, тобто до підвищення.
Пожити на широку ногу не проти й торгівля. За результатами перевірок інспекції, у першому півріччі цього року 131 із 190 суб’єктів підприємництва накручував на хлібові, як міг, — від 14 до 25% до ціни виробника. А граничний рівень торговельних надбавок — 10% у містах та 13% у сільській місцевості, встановлений розпорядженням голови облдержадміністрації, пропускав повз вуха. Але найхарактерніше явище — порушення серед фізичних осіб-підприємців. І управи на них немає, бо Закон «Про ціни та ціноутворення» не поширюється на дії фізосіб. А оплатить державну безпорадність відомо хто — споживач.
Перші особи області заспокоюють населення: підстав для подорожчання хліба та хлібобулочних виробів немає.
— Борошно вищого гатунку за ціною 1350 грн. на підприємстві Держрезерву — Чортківському комбінаті хлібопродуктів — є в достатній кількості. Його вистачить аж до середини вересня, а до того буде зібрано врожай 2007 року. Цими днями підписано Меморандум між облдержадміністрацією і великими хлібопекарнями, щоб остаточно стабілізувати ситуацію на ринку хліба, — переконує кореспондента перший заступник голови облдержадміністрації Петро Вовчук.
Виходить, влада вкотре починає хреститися, коли вже вдарив грім. Тільки-но цінове небо просвітліло, Кабмін народив постанову №845 від 20 червня, яка дозволяє місцевим адміністраціям регулювати (встановлювати) рентабельність виробництва пшеничного борошна першого та другого гатунку, хліба з нього, а також оптово-відпускні ціни на це борошно. А про борошно вищого ґатунку чомусь промовчали. Уявляєте, як майстерно залишили одну велику дірку для нових подорожчань духмяної хлібини, засипавши кілька дрібних! Так і надалі для видимості гаситимемо цінові пожежі, щоб потім хтось знов і знов грів на них руки?