За темпами залучення іноземних інвестицій Тернопільська область просувається черепаховими кроками. Щороку в економіку регіону «прибуває» не більш як 2—3 млн. доларів вкладеного зарубіжного капіталу, і тільки інвестиція на суму менше ніж 500 тис. дол. вважається дрібною, тож про неї рідко коли згадують. Упродовж років незалежності України в усі об’єкти області вкладено всього-на-всього 26 млн. доларів іноземних інвестицій. Цифра, що не вписується в жодні порівняння з іншими областями.
Проте водночас Тернопільщина нагромадила особливий досвід співпраці з іноземними інвесторами. Різні місцеві посадовці навчилися непрямо говорити їм: «Ми вас любимо, шануємо, але — бувайте здорові». Відносини тернопільської влади і турецької та нідерландської фірм, які прийшли в область за сприяння агентства міжнародної співпраці «Караван» у Тернополі (а створено воно для впровадження перспективних інвестиційних проектів), є прикладом отакого взаєморозуміння з перспективою розлучення.
Чого бажали іноземці
Компанія «Караван» мала намір упродовж кількох років залучити в економіку області майже 20 млн. доларів, а це для регіону приріст таки значний. Іноземні інвестори дуже хочуть збудувати в Тернополі готель на 100 місць з конференц-залом, басейном, бізнес-центром, двома ресторанами. Передбачається, що загальна сума інвестицій досягне 4 млн. дол.
Для Тернополя такий готель був би зовсім не зайвим. Бо нема де в обласному центрі зупинитися вимогливому мандрівникові. Іноземні туристи, відомі українські політики, бізнесмени, культурні діячі, які прибувають у Тернопіль, їдуть ночувати у Львів чи Івано-Франківськ. Стривайте, а скільки тих туристів, що нині відвідують місто над Серетом? В агентстві міжнародної співпраці розповідають, що у застійні часи і перші роки незалежності у Тернополі щороку зупинялося понад три тисячі представників української діаспори, які навідуються сюди до родичів, а тепер із зарубіжних гостей прибувають одиниці. Довше одного дня вони в Тернополі не затримуються. Виходить парадокс: коли існувала «залізна завіса», туристи приїжджали. А впала вона, то й дядька з Канади забрала. Однак справа не тільки в туристах: із відкриттям пристойного готелю мало б з’явитися понад сто нових робочих місць, та міській казні була б додаткова копійка.
Інші проекти теж можна вважати стратегічно важливими для економіки області. Турецькі та нідерландські інвестори обстежили гіпсовий кар’єр у селі Сков’ятин Борщівського району і виявили бажання у недалекій перспективі збудувати завод із виробництва гіпсових матеріалів. Маєте ще понад 10 млн. доларів іноземних інвестицій плюс робочі місця, не зайві для однієї з найбезробітніших областей, бюджетні надходження тощо. А будівництво та організація парникового господарства за новітньою технологією, телекомунікації — галузі, знову ж таки, не менш потрібні. Перший заступник голови облдержадміністрації Володимир Гладун наміри іноземців узагальнює коротко:
— Такі інвестори нам вкрай потрібні. Вони хочуть вкладати гроші в сферу послуг, туризм, переробну сферу, виробництво будівельних матеріалів із власної сировини, а це — пріоритетні напрямки...
Якщо поглянути на ситуацію під іншим кутом зору, то «готельний» проект у Тернополі є своєрідним лакмусовим папірцем інвестиційної привабливості регіону. І вбивство в зародку цієї бізнесової ініціативи може стати доволі гучним сигналом для потенційних інвесторів: панове, обминайте Тернопільщину десятою дорогою...
Сумнівів стільки, що аж думки розбігаються…
Представники турецької та нідерландської фірм довго просили попереднє керівництво міської ради внести на розгляд депутатів питання про виділення земельної ділянки під будівництво згаданого готелю. Спочатку отримали відмову: новій будівлі поблизу Тернопільського ставу можуть загрожувати зсуви. На будівництво в іншому місці — у парку імені Т.Шевченка — теж згоди не отримали. Інвестори зобов’язувалися впорядкувати парк, відремонтувати ігрові споруди, та влада була незворушною: будівництво готелю порушить планування парку і створить незручності для жителів прилеглих будинків.
Проте після виснажливих переговорів усе-таки вдалося переконати батьків міста, аби ті запропонували сесії міськради вирішити питання про надання земельної ділянки під будівництво готелю — але уже в гідропарку «Топільче». Здавалося б, у цій історії поставлено крапку. Готель буде розташований у центральній частині міста, це повністю відповідає законодавству, яке дозволяє будувати в парках будинки відпочинку, готелі, ресторани, дитячі атракціони. Турецька фірма, яка мала бути замовником будівельних робіт, навіть погоджувалася виконати додаткові вимоги колишнього міського голови Анатолія Кучеренка — подарувати мерії автобус та мікроавтобус.
Та хід відносин «інвестор—влада» змінили березневі вибори. До влади в Тернополі прийшов міський голова Богдан Левків, а з ним — і новий апарат ради. Ні, офіційно у виділенні земельної ділянки під будівництво готелю ніхто не відмовляє, але розгляд питання на сесії переносився двічі.
Міський голова Богдан Левків запропонував скласти протокол намірів. Гаразд! Агентство міжнародної співпраці «Караван» навіть заклало в ньому пункт, що у випадку використання земельної ділянки не за призначенням міська рада має право в односторонньому порядку анулювати своє попереднє рішення. Але керівник міста не підписав протокол. «Схема розташування готелів та мотелів у місті лише вивчається, — письмово повідомили фірмі «Караван». — І звернення цієї компанії про виділення їй земельної ділянки буде розглянуто лише після прийняття сесією міськради відповідного рішення». Більше — жодних коментарів… Натомість відповідальні за залучення іноземних інвестицій міські чиновники ретельно перевіряли, чи турецька фірма легально діє у себе на батьківщині, чи не «засвічена» у відмиванні брудних грошей за кордоном, чи має досвід будівельної діяльності. Торгово-промислова палата українського посольства в Туреччині дала позитивні відповіді. Фірма та агенція, що її патронує, окрім усього іншого, включені до складу постійно діючої міжурядової україно-турецької комісії. Однак керівників міста не перестали тривожити інші сумніви: а чи є в інвестора оті мільйони на рахунку? Ну а якщо дамо йому земельну ділянку, збудують готель, а потім місцеві бізнесмени й собі захочуть споруджувати готель? Як тоді?
На сесії міськради, що відбулася наприкінці грудня минулого року, взагалі не йшлося про виділення земельної ділянки під отой нещасливий готель. Натомість депутати затвердили план-схему розміщення невеличких готелів та мотелів на 20—30 місць. Облюбована інвестором ділянка так господаря й не отримала…
Тим часом мери сусідніх обласних центрів — Львова, Івано-Франківська, Рівного — запропонували фірмі «Караван» зводити готелі в себе. От і спробуй зрозуміти: чи то там люди інші, чи клімат такий, що всілякі «тернопільські» сумніви відступають.
А багато тернопільських чиновників голосно заявляють про бажання України та її регіонів інтегруватися в європейські структури. Та от біда — складно рухатися в напрямку Європи…