Передвиборний стан набуває в Україні перманентного характеру. Президентські пристрасті ще до свого завершення почали плавно перетікати в парламентські-2006. Оскільки вибори — задоволення не з дешевих, фінансовий фундамент для наступної кампанії починають закладати вже в ході поточної. При цьому «донорами» для окремих політичних сил в деяких випадках можуть бути навіть цілі міста…
Тільки-но надійшла субвенція, кошторис
на реконструкцію об’єктів зріс у рази
Розмови про серйозні фінансові вливання в обласний центр Закарпаття велися вже на початку минулого року. Першим, хто повідомив журналістам новину, яку, без перебільшення, можна назвати сенсаційною, став губернатор області. На одній зі своїх прес-конференцій І.Різак заявив: парламентська фракція СДПУ(о) прийняла рішення спрямувати свою фінансову квоту на реконструкцію і ремонт стратегічних об’єктів Ужгорода.
У цьому питанні слова есдеків таки не розійшлися з ділом. У травні 2004 року 57 мільйонів 19 тисяч гривень (а це більш як половина річного бюджету обласного центру) у вигляді субвенції з державного бюджету стали надходити на рахунки ужгородського держказначейства. Багатьом же іншим містам України не пощастило — вони, на думку уряду, мали «неправильних» депутатів і тому жодної копійки травневих субвенцій не одержали.
Згідно з постановами Кабміну, гроші, що надійшли до Ужгорода, були поділені на дві частини — субвенцію на інвестиційні проекти (15 мільйонів 219 тисяч гривень) та субвенцію на виконання заходів із запобігання аваріям, техногенним катастрофам у житлово-комунальному господарстві та на інших аварійних об’єктах (41 мільйон 800 тисяч). Перерахунок грошей супроводжували трохи дивні фінансові операції. Так, кошторис на реконструкцію та ремонт стратегічних об’єктів міста (каналізаційного колектора, очисних споруд, підземного водозабору, будівлі ратуші) був складений і затверджений ще наприкінці 2003 року, однак після надходження субвенції він несподівано зріс удвічі-втричі. При цьому міським депутатам, які на позачерговій сесії розподіляли кошти по конкретних об’єктах, причину такого різкого стрибка вартості робіт ніхто не пояснив.
Це одразу породило чутки, що значну частину державних грошей шляхом маніпуляцій із дуже завищеними цінами та «вдало» підібраними підрядниками буде вкрадено. Деякі обласні газети відверто писали, що кілька десятків мільйонів гривень із субвенції з допомогою фірм-підрядників, наближених до Г.Суркіса та Н.Шуфрича, планує привласнити СДПУ(о) для виборчої кампанії-2006. Однак подальші події показали, що ніякі хитромудрі маніпуляції навіть не планувалися — схема привласнення державних коштів виявилася набагато банальнішою.
На початку липня без будь-якого оголошення у ЗМІ відбулося засідання тендерного комітету Ужгородської міськради, який мав відібрати підрядників для виконання робіт на конкретних об’єктах. На подив більшості членів комітету, до тендеру було допущено лише одну фірму — ЗАТ «Західхімпроммонтаж» із Івано-Франківська. Участь у тендері лише одного потенційного підрядника не передбачена законодавством, однак цю невідповідність міська влада зуміла усунути. Незадовго до засідання комітету один із заступників мера Ужгорода надіслав листа до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції з проханням допустити до виконання робіт на очисних спорудах, каналізаційному колекторі, водопровідній мережі та міському стадіоні лише одного заявника — ЗАТ «Західхімпроммонтаж». І міністерство підписом одного із заступників міністра дало «добро».
— Те, що до тендеру було допущено лише одну фірму, не могло не викликати занепокоєння, — розповідає член тендерного комітету, депутат Ужгородської міської ради Володимир Химинець. — Підозрілим було й те, що більшість членів комітету (а це працівники виконкому та бюджетних організацій) дуже переконували, можна навіть сказати — пресингували тих, хто вагався, віддати субвенцію «Західхімпроммонтажу». Із сімнадцяти членів комітету в засіданні взяли участь дванадцятеро, двоє з котрих — депутати міськради. У мого колеги по депкорпусу, який займається будівництвом, було багато запитань до потенційного підрядника, зокрема — яке саме обладнання він збирається використати, чи має досвід такої роботи і т.ін. Крім того, нас цікавило, чому хоча б невелику частку роботи (наприклад, спорудження огорожі довкола стадіону) не передати якійсь із місцевих фірм, аби дати роботу кільком десяткам ужгородців. Однак на розгляд комітету не було надано жодного документа щодо «Західхімпроммонтажу», а на запитання, чому на тендері немає представника цієї фірми, хтось відповів: «Він у губернатора чекає нашого рішення». У результаті під час голосування я та ще мій колега утрималися, а десятеро інших членів комітету віддали голоси «Західхімпроммонтажу»…
24 мільйони втрачені для Ужгорода безповоротно?
У липні відділ капітального будівництва Ужгородської міськради став перераховувати кошти на рахунок івано-франківської фірми. Згідно із законодавством, авансом можна проплатити до 30% від вартості запланованих робіт та 100% вартості обладнання. У грошовому еквіваленті ця сума становила 24 млн. грн., що їх і перерахували «Західхімпроммонтажу». Та минув тиждень, другий, третій (для проживання численних фахівців з Івано-Франківська навіть забронювали місця в готелях), а починати заплановані й профінансовані роботи ніхто й не думав.
Такий поворот викликав у мерії справжній переполох. Важко повірити, ніби тут не знали, що частину субвенції планують «освоїти» не за прямим призначенням, але щоб так нахабно і в такій кількості… Керівництво міста почало наводити довідки про «Західхімпроммонтаж» і посилено цікавитися, чому не виконується хоч би частина із запланованих робіт.
Реакція не забарилася: у мерію нагрянула комплексна перевірка Контрольно-ревізійного управління. Якихось особливих порушень виявлено не було (як стверджують обізнані люди, контролери не там копали), однак навіть знайденого (фінансові оборудки, що призвели до півмільйонних збитків) виявилося достатньо, щоб мер Ужгорода В.Погорєлов зрозумів: цікавитися івано-франківською фірмою небезпечно для кар’єри. Попри те, деякі косметичні роботи на стратегічних об’єктах міста все-таки розпочалися. Зокрема, «Західхімпроммонтаж» перерахував 200 тис. грн. своєму ужгородському субпідряднику, які той добросовісно освоїв.
Левова ж частка перерахованих у Івано-Франківськ грошей так і залишилася невикористаною (принаймні за прямим призначенням). І на це одразу ж відреагував Київ. У вересні Кабмін, здійснивши фінансові перерахунки, відкликав із Ужгорода майже 5 млн. грн. невикористаних коштів, а «Західхімпроммонтажем» зацікавилися вже в самому Івано-Франківську. Податкова інспекція цього міста направила в Ужгородську мерію листа, яким повідомила, зокрема, таке. Позаплановою перевіркою встановлено, що «Західхімпроммонтаж», отримавши 24 млн. грн. передоплати за будівельні роботи в Ужгороді, перерахував гроші субпідрядникові ПП «ЗВМ-сервіс» в Одесі. Актів виконаних робіт на фірмі немає. У зв’язку з цим податкова інспекція просить надати інформацію, чи проводилися якісь роботи на водопровідних мережах, стадіоні, підземному водозаборі та каналізаційно-очисних спорудах Ужгорода, хто саме їх виконував, чи є бухгалтерські документи, які б це підтверджували, а також чи були повернуті авансові кошти, якщо роботи не проводилися.
Як відповіла мерія на запит податківців, і чи відповіла взагалі, з’ясувати не вдалося. Тема державної субвенції виявилася таємницею за сімома печатками.
— Незрозумілі речі навколо субвенції почали коїтися одразу після її надходження, — розповідає депутат Ужгородської міськради Юрій Чижмар. — Подив насамперед викликали необґрунтовано завищені кошториси на ремонт і реконструкцію об’єктів. Лише коли я побачив, що фантастична сума майже в 10 млн. грн. виділена на облаштування стадіону «Авангард» (де виступає футбольний клуб, почесним президентом якого є Н.Шуфрич), стало зрозуміло, куди насправді заплановано витратити ці гроші. Що ж до «Західхімпроммонтажу», то абсолютна більшість депутатів дізналася про цю фірму вже після перерахування 24 мільйонів. І я особисто, і деякі інші депутати неодноразово порушували питання про субвенцію на сесіях міськради, вимагали від мера звіту щодо отриманих грошей. На що той постійно відповідав: це цільові кошти і їхній розподіл не є предметом для обговорення. Але ж термін «цільові» не означає, що ціль — бути украденими. Не дочекавшись усної відповіді, я подав міському голові депутатський запит, на який також не було реагування (при тому, що в законодавстві про статус депутата чітко зазначено: відповідь на запит має бути дано у термін до 14, а в окремих випадках — до 30 днів). Візит до прокурора міста Ю.Тацюна теж був безрезультатним, ми поговорили, і на цьому все закінчилося. Питання субвенції виявилося якоюсь забороненою зоною.
До тендерних документів депутатів просто не допускають, хоча серед нас є чимало спеціалістів, які добре розуміються на будівництві, продовжує пан Чижмар. Наскільки вдалося з’ясувати неофіційним шляхом, жодних актів виконаних робіт по перерахованих коштах немає. Як на мене, це явний кримінал, чомусь повністю ігнорований правоохоронними органами.
Спроби автора цього матеріалу прояснити ситуацію навколо субвенції також не мали особливого успіху. Один із високопоставлених посадовців мерії згодився прийняти журналіста «ДТ», однак без диктофона і за умови анонімності. Всю отриману від нього інформацію можна звести до кількох пунктів:
1. Щоб розібратися в цьому питанні, треба бути як мінімум економістом екстра-класу.
2. Навіть за умови, що більшу частину грошей буде вкрадено, Ужгороду не варто було відмовлятися від субвенції чи зчиняти навколо неї галас, бо інакше місто не отримало б узагалі нічого. Тоді як окремі комунальні об’єкти перебувають у катастрофічному стані й потребують термінового ремонту.
3. Керівництво мерії не спостерігало мовчки, як розкрадаються кошти, а адекватно реагувало на це. Воно навіть написало відповідну заяву до прокуратури.
4. Вкрасти таку величезну суму бюджетних коштів безкарно не вдасться, підрядникові доведеться повернути гроші або взятися за виконання робіт.
Показати тендерні документи журналісту «ДТ» в мерії категорично відмовилися.
Інший високопоставлений посадовець, який також побажав залишитися інкогніто, питання субвенції прокоментував так: про перераховані в Івано-Франківськ 24 млн. грн. Ужгород може забути, вони втрачені для нього назавжди. Про якусь компенсацію може йтися хіба в тому сенсі, що гроші або частину їх можна спробувати примусити повернути не конкретну фірму, а людей, котрі стоять за всією цією аферою.
Що ж до «адекватної реакції» керівництва мерії на розкрадання грошей, то вона аж занадто нагадує відому спробу пробігтися під дощем без парасольки і залишитися при цьому сухим. Протягом останніх шести місяців не лише міські депутати, а й журналісти неодноразово намагалися довідатися в мера Ужгорода про долю злощасних мільйонів. Це питання незмінно дратувало В.Погорєлова. Одна з прес-конференцій ледь не закінчилася скандалом: мер дозволив собі накричати на старшого за віком журналіста.
В.Погорєлов неодноразово повторював: субвенцію ніхто не збирається розкрадати, а затримка з використанням коштів пояснюється тим, що місто просто не в змозі у стислі терміни освоїти таку величезну суму. Більш затятого апологета правильності схеми використання субвенції, ніж мер, в Ужгороді не було. Така поведінка В.Погорєлова (очевидно, нав’язана йому губернатором) не може не викликати подиву.
Не може не дивувати й позиція правоохоронних органів. Ніби і обласна прокуратура нарешті звільнилася від впливу СДПУ(о), і обласний прокурор уже на кількох прес-конференціях заявляв, що головне для нього — верховенство закону, а жодних зрушень у цій справі як не було раніше, так немає й тепер. Складається враження, що безслідне зникнення кількох десятків мільйонів бюджетних коштів для окремої області чи навіть цілої держави — буденна річ. Чи, можливо, це не лише враження?..
P.S. Коли вже верстався номер, стало відомо, що прокуратура Закарпатської області таки зайнялася пошуками зниклих мільйонів. За фактом службового підроблення (ст.366 Кримінального кодексу України) та зловживання владою або службовим становищем (ст.364 Кримінального кодексу) посадовими особами відділу капітального будівництва Ужгородської міськради порушено кримінальну справу. Знайшли стрілочників?