Без корови або хоча б свині галицький селянин життя собі не уявляє. Не тримають живності хіба що повні ледарі або зовсім немічні. Дарма що «інвестиція» у свиню окупиться так, як заробив Заблоцький на милі. Але м’ясо і сало своє — як кажуть у народі, власного ж виробництва. А це душу таки потішає. Ще дужче радіє перекупник. Закупив живу свиню — і має стільки ж навару, скільки заплатив. А він той кувікаючий товар возить фурами.
Чому худоба йде під ніж
Коли в середині минулого року Росія підвищила ввізне мито на деякі види м’ясної продукції, український м’ясо-молочний ринок став перенасиченим. Сировини з’явилося під саму зав’язку, м’ясопереробників — також: навіть у невеликій Тернопільській області їх налічується майже 90. І хоча готові м’ясні та молочні вироби до осені минулого року майже не дорожчали, закупівельні ціни в області знижувалися по далі нікуди. У травні-червні закупівельні ціни на молоко впали аж до 28 копійок за літр, тоді як ціна того ж таки літра упакованого молока залишалася в середньому на рівні 1 грн. 20 коп. Кілограм м’яса свинини у живій вазі знецінився майже удвічі — з 8—9 до 4,5 грн. Тоді як вартість варених ковбас, що їх споживає більшість населення, на тенденції в закупівлі відреагувала якнайслабше: вони подешевшали лише на 4—5% і нині коштують 8,80—10 грн. за кілограм.
Вирощувати худобу для багатьох сільгоспвиробників стало невигідно. Удару зазнали навіть економічно сильні господарства.
Товариство «Україна» — одне з найпотужніших сільгосппідприємств області. Майже дві тисяч голів ВРХ тут вигляд мають нівроку — наче терикони шахт. Але тримати їх — означає працювати дідькові на булаву. Торік, як розповів директор товариства Олег Крижовачук, рентабельність виробництва яловичини в господарстві знизилася аж на 40%. Це та межа, за якою стартують прямі збитки.
І сільгоспвиробники почали позбуватися рогатого стада. Цей процес чітко зафіксував Держкомстат. Якщо на 1 грудня 2001 року в усіх категоріях господарств Тернопільщини налічувалося 386,3 тис. голів ВРХ, то вже через рік ця цифра знизилася до 362,8 тис. А спад поголів’я корів у сільгосппідприємствах усіх форм власності на Тернопільщині став найбільшим по Україні. Впродовж минулого року корів тут поменшало на 37%.
Худоба, яка масово йде під ніж, дає сигнал, що вартість основних продуктів харчування не стоятиме на місці... По кому це вдарить найболючіше — не секрет. Понад 80% м’яса і молока на Тернопіллі виробляється в індивідуальних господарствах населення, менше одного відсотка — у фермерських. Решту м’ясної і молочної сировини поставляють на переробку зреформовані сільгосппідприємства.
Влада знову сідає за кермо
На таку «ганебну» поведінку закупівельних цін влада не відреагувати просто не змогла. Спочатку облдержадміністрація зробила пробний постріл. Щоб явно не порушувати Закон України «Про ціни та ціноутворення», який передбачає запровадження державного регулювання лише у разі надмірного зростання кінцевих цін (стаття 8), вона доручила територіальному відділенню Антимонопольного комітету до 1 січня 2003 року визначити монопольні утворення в межах районів із заготівлі, виробництва та реалізації молочних і деяких м’ясних виробів. Позиція обласної влади видавалася принаймні безпрограшною. Бо для приструнення монополістів важелів більш ніж достатньо. Це і обмеження рівня рентабельності, заготівельних та торговельних надбавок...
Та стало ясно, як білий день: доки фахівці-антимонополісти вивчать ситуацію і офіційно визнають молочні та м’ясні монополії, закупівельні ціни можуть перетворитися просто на символічні. А селяни, тобто, вважай, половина населення, остаточно перетворять молоко на основний корм для поросят, будуть прискорено позбуватися поголів’я корів, свиней та ще більше — проклинатимуть місцевих чиновників. Тому у вересні минулого року розпорядженням голови облдержадміністрації було запроваджено тимчасове регулювання цін на окремі соціально значущі продукти харчування.
Мету вгадати неважко: намагання навести лад в усіх трьох ланках циклу «заготівля — переробка — торгівля». Директивний документ обмежує апетити у заготівлі молока, а також яловичини та свинини для промислової переробки 15 відсотками від вартості закупленої сировини. Для виробництва молока, кефіру, сметани, а також ковбас варених (у тому числі сосисок та сардельок), кров’яних та ліверних теж встановлену планку — 15% рентабельності. Як випливає з розпорядження, не повинна розкошувати й торгівля цими продуктами. Тому «обрізано» торговельні надбавки на молоко, кефір — до 15%, а сметану — до 10% від ціни виробника.
Ефект тимчасового регулювання цін заступник начальника управління економіки облдержадміністрації Василь Гоць пояснює просто:
— Хоча в області серед заготівельників м’ясної і молочної сировини переважають фізичні особи, на яких неможливо поширити цінове розпорядження, обмеження вартості заготівлі стримало юридичних осіб: молокопереробні заводи та м’ясокомбінати. Вже у вересні закупівельні ціни на молоко зросли до 50—55 коп. за літр. А всі заходи в комплексі зупинили подорожчання готових молочних виробів та стабілізували ціни на варені ковбаси...
Однак стримування напівдобровільне видавалося б не зовсім повноцінним без стримування примусового. Пряника доповнили батогом. Обласна державна інспекція з контролю за цінами перевірила понад 200 суб’єктів господарювання, які виробляють та реалізовують основні продукти харчування. Більшість перевірок, за колишньою звичкою, припала на торгівлю продовольчими товарами. Проте порушення все-таки було виявлено і у виробників, де формується основна ціна товару. Наприклад, встановлено, що ЗАТ «Молоко» (Кременецький молзавод) перевищило 15-відсотковий рівень рентабельності на виробництво сметани. Незаконно отриманої виручки…161 гривня. На підприємство та його посадових осіб накладено штрафи. На час підготовки статті решта перевірок ще не були завершені…
Монополістів не виявлено
А тепер запитання: скількох же «клятих» монополістів вивело на чисту воду Тернопільське територіальне відділення Антимонопольного комітету України? Змушений розчарувати читача. Монопольних утворень поки що не виявлено ні у сфері заготівлі, ні у сфері переробки та реалізації молочних і м’ясних виробів на конкретних товарних ринках в області. Більшість заготівельників — це малі підприємці та фізичні особи, до яких важко застосувати положення антимонопольного законодавства, а з другого боку — на обстежених працівниками територіального відділення АКУ товарних ринках є молочна і м’ясна продукція різних виробників, і частка кожного з них не дозволяє визнати його таким, що посідає домінуюче (монопольне) становище. Як з’ясувалося, борцям з монополізмом невідомі і факти антиконкурентних узгоджених дій між заготівельниками-заводами. Не відстежено у цій сфері жодної цінової змови! Логіці заступника голови Тернопільського територіального відділення АКУ Івана Кузика можна лише позаздрити: «Неможливо довести наявність усних домовленостей між заготівельниками, коли немає письмових угод».
Натомість істотну причину помітного зниження закупівельних цін на молоко навесні-влітку і ще більшого обвалу закупівельних цін на яловичину та свинину у другій половині 2002-го місцеві фахівці Антимонопольного комітету небезпідставно вбачають у нерозвиненості ринків заготівлі. Бо якби, на думку пана Кузика, до сільгосппідприємств та індивідуальних виробників м’яса і молока часто приїжджали заготівельники з дальших країв і навіть з-за кордону, то це підштовхнуло б конкуренцію, і як наслідок закупівельні ціни зросли б. Деталь більш ніж промовиста: підприємці з сусідніх областей — Волинської та Івано-Франківської —уже в жовтні закуповували в деяких районах Тернопільщини молоко по 60—70 коп. за літр. І їм було вигідно це робити.
А поки що виробляти м’ясо-молочну сировину не стимулює навіть встановлений державою механізм дотацій. На сьогодні дотації за здане молоко безпосередньо пов’язані із закупівельними цінами. А знижуються останні — то й дотація стає сміховинно малою. Коли, наприклад, закупівельна ціна молока встановлюється на рівні 50 коп. за літр, то держава доплачує виробникові 10—11 коп. А падає закупівельна ціна до 30 коп. — дотація ледве сягає 5—6 коп.
З надбавками за вирощену і здану на м’ясопереробний комбінат високовагову худобу виходить не менш цікавий казус. Коли ще у 2001 році держава стимулювала продаж корів чи бичків вгодованістю понад 375 кілограмів, то торік відлік дотування уже починався від 400 кілограмів. Зменшився і сам розмір дотацій. 2001 рік — за комбіновану м’ясо-молочну худобу дотація 77 коп. за кілограм живої ваги, рік 2002-й — уже 45 коп… Мінфін намагався зекономити, де тільки можна. Наприклад, торік для виплати надбавок за високовагову худобу виробники в області мали отримати 2,2 млн гривень, але на початок грудня надійшло лише 1,2 млн. Наслідки такої підтримки тваринництва гармонійно вписуються у логіку Остапа Бендера: «Фінансова яма дуже глибока. В неї можна падати все життя»…
В управлінні сільського господарства облдержадміністрації вихід вбачають у встановленні такого розміру бюджетних дотацій, які забезпечують принаймні мінімальну рентабельність у різні періоди року. Бо саме виробництво молока та м’яса рятує від голодного існування переважну більшість селян-одноосібників та приносить живу копійку багатьом сільгосппідприємствам області.
Селяни все ще сподіваються, що тваринництво стане вигідною справою. А свинська конституція закупівельних цін, розрахована, за висловом Івана Франка, на свиней, а не на людей, — явище тимчасове…