UA / RU
Підтримати ZN.ua

Що риє техніка на березі морському?

Порівняно з Києвом, де вирують земельні пристрасті, в Одесі та її околицях спостерігаються лише короткочасні спалахи громадського обурення, викликані виділенням і забудовою прибережних територій...

Автор: Ніна Перстньова

Порівняно з Києвом, де вирують земельні пристрасті, в Одесі та її околицях спостерігаються лише короткочасні спалахи громадського обурення, викликані виділенням і забудовою прибережних територій. А от у сесійних залах усе спокійно. Трапляється, звичайно, що з депутатських вуст зривається критика. Але це швидше виняток, ніж правило, скажімо, для нинішнього складу Одеської міськ­ради. За багатьма проектами стоять самі народні обранці, тому вони вирішують за городян, що і де будувати. У результаті, громадське невдоволення виливається в протести прокуратури і затяжні судові розгляди, кінцякраю котрим не видно.

Нинішній рік почався з продовження судового процесу стосовно передачі 20 гектарів прибережних схилів під висотну забудову в районі міських пляжів. Прокуратура, нагадаємо, от уже більше півроку вимагає визнати недійсним рішення Одеської міськради про виділення землі підприємству з іноземними інвестиціями «Механіки Україна». І справа тут не тільки в тому, що на момент його прийняття не було висновку Держкомзему України. Якщо дивитися в корінь, то причиною стало невдоволення громадськості й окремих громадян тим, як влада міста розпоряджається прибережними територіями. Іншими словами, при ухваленні рішення не були враховані суспільні і приватні інтереси.

З цієї ж причини нині назріває чергова судова супереч­ка і навколо забудови 10ї станції Великого Фонтана. Йдеться про 13,5 гектара прибережної території, включно з пляжною зоною. 29 вересня 2006 року Одеська міськрада затвердила містобудівне обгрунтування розміщення нової забудови в цьому районі на догоду окремим особам. Без урахування суспільних інтересів. А точніше, узаконила вже розпочате будівництво, проти якого громадськість виступала ще півтора року тому, намагаючись скинути завісу таємничості.

Про це «ДТ» докладно писало в публікації «Морська симфонія» (№39 від 8.10.2005 р.) Зазначу, цей номер газети до одеських кіосків не дійшов. Весь роздрібний тираж було скуплено невідомими особами, які не хотіли, щоб викладені факти стали надбанням гласності.

На той час було таємницею, що риє техніка на березі моря, біля самого краю води. Та й зараз ця інформація не для більшості. Хоча влада вважає, що городяни ознайомлені з містобудівним обгрунтуванням і громадське обговорення цього документа відбулося.

Справді, якась частина городян могла ознайомитися з вищезгаданим обгрунтуванням у момент затвердження його на сесії. У цей день його опублікувала місцева газета «Правое дело». На зло владі, з обвинуваченнями і критикою на її адресу. То був спецвипуск із позначкою «негайно», в якому були надруковані і два звернення, підписані однією з активних представниць громадськості Зоєю Ковальовою. Одне — до одеситів, із закликом вважати оприлюднений документ початком громадського обговорення. Інше — до секретаря міськради, з проханням не виносити містобудівного обгрунтування на затвердження сесії, поки не будуть відомі результати самого обговорення. При цьому пані Ковальова заявила, що має місце приховування чиновниками істинної інформації про плановані об’єкти і навмисне обмеження її подачі.

Треба сказати, текстова частина містобудівного обгрунтування (яка була оприлюднена), теж не дає повного уявлення про зведені на березі об’єкти. Там написано одне, а фактично будується зовсім інше. Приміром, візьмемо об’єкт, іменований «Центр відпочинку і спорту», що розшифровується як «розширення реабілітаційного центру «INTO-SANA». Мабуть, розробники документа не зважилися назвати речі своїми іменами. Насправді це житловий будинок, із залами, терасами, басейном. Замовник — Анжеліка Крук, дружина власника медичної клініки «INTO-SANA», депутата міськради В’ячеслава Крука, котрий і лобіював прийняття нової забудови 10-ї станції Великого Фонтана.

Що ж стосується реабілітаційного центру, а точніше, його розширення, то такого проекту, очевидно, не існує. Принаймні у додатках до містобудівного обгрунтування про нього — ані слова. Нічого не могли сказати з цього приводу й у міському управлінні архітектури і містобудування. Справа в тому, що об’єкт під такою назвою було здано ще в 2001 році. Але насправді реабілітаційного центру як такого немає. Як пояснив автору цих рядків сам В.Крук (півтора року тому), у ньому тимчасово живе його сім’я. Водночас для розширення центру земля виділялася і в 2003 році, і в 2005-му. Загалом отримано десь близько гектара.

Приватні володіння В.Крука височіють над міським пляжем «Чайка». А поруч із цим піщаним пляжем, точніше, впритул до нього (теж на пляжі, тільки з щебеню) будується «Багатофункціональний комплекс із рятувальною станцією і туристично-дайвінговим центром». (Замовник — ТОВ «Томатекс».) Що це таке? Виявляється, це величезний п’яти-восьмиповерховий комплекс із номерами для відпочинку, рестораном, конференц-залом із кінотеатром, зимовим садом, більярдною, сауною, басейном і навіть паркінгом на 30 машин.

Питається, навіщо на пляжі все це городити, якщо на прилеглій до моря території запроектовані готелі і центри відпочинку і спорту, як каже містобудівне обгрунтування? Навіщо відбирати у городян і відпочиваючих берег моря? До речі, решту берегової смуги — від 10-ї до 8-ї станції Великого Фонтана — буде віддано під стоянку яхт. Проект одержав назву «Реконструкція аварійних берегозахисних споруд і створення багатофункціонального берегозахисного комплексу, придатного для стоянки плавзасобів». (Замовник той самий — ТОВ «Томатекс».)

Назви такі закручені, що про справжнє призначення об’єктів доводиться лише здогадуватися. Загалом, тисячі квадратних метрів пляжу, яким можна було б надати божого вигляду, буде втрачено насамперед для одеситів. У цьому районі залишається тільки один невеличкий пляж «Чайка». До речі, у центрі самого пляжу запроектовано кафе. Очевидно, уся сусідня територія буде так забудована приватними закладами, до яких масовий доступ буде обмежений, що для кафе загального користування іншого місця не знайшлося.

Пам’ятається, ще зовсім нещодавно влада журилися з приводу того, що з парку Шевченка після зведення в Одеському порту нового контейнерного термінала не буде видно моря. І це був один із голов­них аргументів проти будівництва. Після забудови 10-ї станції море не можна буде побачити, навіть стоячи на березі. Проте ця обставина зовсім не турбує можновладців.

До слова сказати, у розпал конфлікту між містом і портом влада неодноразово згадувала про права городян, докоряючи керівництву підприємства в тому, що перед тим, як розширюватися, треба було б поцікавитися думкою одеситів. У ситуації із забудовою 10-ї станції Великого Фонтана вийшло усе навпаки. Громадянам довелося нагадувати владі про свої права. Спочатку це робили представники громадськості. Громадський рух «Форум порятунку Одеси» навіть опублікував відкрите звернення до мера міста і губернатора області. А потім — прокуратура Одеської області, куди громадяни звернулися зі скаргами. У результаті 6 грудня 2006 року вона винесла протест на рішення міськради про затвердження містобудівного обгрунтування. Головний аргумент — порушення ст. 18 Закону України «Про планування і забудову території».

Що цікаво, поки документ йшов до адресата, Приморський районний суд м. Одеси 26 грудня стосовно цього рішення уже виніс вердикт: усе законно. Виявляється, якийсь громадянин Олейніков випередив прокуратуру і подав позов до суду на міськвиконком, за бездіяльність. Вона полягає в ігноруванні вимог ст. 18 вищезгаданого закону і ряду інших норм, на які посилається прокуратура у своєму протесті. Загалом, позивач зажадав, аби суд зобов’язав виконком винести на сесію міськради питання про скасування рішення про забудову 10-ї станції Великого Фонтана. Але суд відмовив у задоволенні його безпідставних вимог. І громадянин Олейніков із постановою суду погодився.

За словами співробітників прокуратури, це відомий хід, який випереджає кроки опонента. Адже вимоги прокуратури і якогось громадянина Олейнікова написані, наче під копірку. Проте прокуратура не має наміру відступати. І домагатиметься задоволення вимог через суд.

Стаття 18 не вперше стає предметом спору. І не востаннє. Влада трактує її так, як їй вигідно в тій чи іншій ситуації. Повторюся, ця стаття вимагає від виконавчих органів місцевої ради враховувати при плануванні і забудові територій суспільні і приватні інтереси. Тобто влада через ЗМІ зобов’язана повідомити спочатку про ухвалення рішення про розробку містобудівної документації, потім — про її завершення, а потім — про затвердження, щоб громадяни могли подати свої пропозиції. При цьому громадян необхідно сповістити про форму, місце, терміни їхньої подачі і порядок обговорення. А також поінформувати про правові, економічні й екологічні наслідки планування території і про порядок урахування законних інтересів і вимог власників і користувачів земельних ділянок, розташованих по сусідству.

Що ж зробила влада?

Перше повідомлення вона розмістила в газеті 31 серпня 2006 року — про початок розробки містобудівного обгрунтування. Друге — про завершення розробки — через півтора тижні, 12 вересня. При цьому ні слова про зміст документа. І поки громадськість намагалася одержати інформацію, 18 вересня містообгрунтування затвердили на виконкомі, а 29 вересня — на сесії міськради.

Звичайно, це імітація виконання закону. Містобудівна документація за тиждень не готується. Що стосується приватних інтересів забудовників, то свої пропозиції громадяни у вигляді інвестиційних проектів подали давним-давно: хто рік тому, а хто і раніше. Без жодних оголошень. А от що стосується суспільних інтересів або, точніше, потреб територіальної громади в тих або інших територіях, то тут у наявності цілковите їх ігнорування.

Додам, що після протесту прокуратури чиновники опублікували інформацію про правові, економічні й екологічні наслідки забудови 10-ї станції Великого Фонтана. Вона з’явилася в газеті міськради 21 грудня 2006 року. Але й тут не обійшлося без імітації. Це було не інформування, а повідомлення про те, що такі дані будь-яка зацікавлена особа може одержати в управлінні архітектури і містобудування та інших міських управліннях. Все.

Проте і з одержанням інформації не так усе просто. Приміром, щоб одержати містообгрунтування, громадській активістці З.Ковальовій (котра не має потреби представлятися чиновникам) довелося довго і наполегливо оббивати пороги вищезгаданого управління. Автору цих рядків (після відсилання офіційного запиту) теж довелося не один раз ходити в управління архітектури і містобудування, щоб, нарешті, ознайомитися з документацією.

На завершення хочеться підкреслити, що містобудівне обгрунтування забудови 10-ї станції Великого Фонтана — це усього лиш ілюстрація до освоєння одеського берега. Але вона показує сформовані тенденції і підходи. Справа в тому, що це обгрунтування вважається внесеною зміною до чинного генплану Одеси. І буде враховане в новому генеральному плані, завершення якого переноситься з року в рік. У бюджеті на 2007-й Одеса запланувала лише частину від необхідних коштів на його доопрацювання. Тому є сумніви, що він буде готовий і до кінця нинішнього року.

Загалом, місту і далі світять локальні підходи в забудові узбережжя. Оскільки переважають інтереси не городян, а окремих осіб або комерційних структур, які прагнуть якнайшвидше реалізувати свої проекти. А новому генплану, який громадськість чекає з нетерпінням, щоб ознайомитися та обговорити, очевидно, судилося перетворитися на документ, який просто узаконює хаотичну забудову.