Що стосується зовнішнього вигляду наших міст, то так званий ринок залишив у кожному з них два сильних і обгрунтованих сліди. Перший — це маса базарів, коли добра третина площ перетворюється на торжища. Ну а другий слід прямо випливає з першого, бо — який ринок, така й реклама. Все вертикальне — дерева, тумби, стовпи тощо — перетворилося на рекламоносії з усілякою інформацією, від повідомлень солідних фірм до безграмотних рукотворних записок про купівлю-продаж.
Характерно, що в більшості міст, особливо великих, помітна тенденція заганяти вуличні торжища в більш-менш оформлені ринки з чітко окресленими межами. У всякому разі, в Миколаєві останнім часом з’явилося таких із десяток. Грунтовно взялися й за рекламу, у тому числі за таку її складову, як зовнішня. Надходжень за цією статтею, звісно ж, не порівняти з платою за землю, оренду приміщень. Однак за правильної постановки питання доходи міської казни можуть різко зрости.
Всюдисущі журналісти, повз увагу яких, наприклад, не пройшла, м’яко кажучи, одностороння зовнішня реклама, що бореться, в тому числі, і за тютюнові вироби, дуже зацікавилися питанням, а що приносить така «пропаганда» у бюджет міста? Бо коли про виховний ефект тут явно не йдеться, то, може, на цьому можна заробити деякі гроші? Та коли в міської влади Миколаєва нарешті дійшли руки до того, щоб розібратися з проблемою, з’ясувалося, що чутки про наддоходи від «шкідливої» реклами, м’яко кажучи, перебільшені. Так, 2000 року, коли розгул стихійної рекламної діяльності сягнув апогею, доходи в міську казну від усієї цієї вакханалії становили аж...13 тис. грн.
Втім, це зовсім не означає, що сама по собі зовнішня реклама — справа неприбуткова. Варто було Миколаївському міськвиконкому конкретно зайнятися питанням, як доходи від реклами на порядок зросли. Торік надходження до бюджету від зовнішньої реклами становили вже близько 100 тис. грн., а в найближчому майбутньому, очевидно, зможуть вимірюватися не тисячами навіть, а мільйонами — надто вже безглуздо велася ця справа колись. «Торік ми довели, що реклама може слугувати реальним джерелом поповнення бюджету. І в нас вистачить адмінресурсу, щоб забезпечити гідний рівень наочної агітації в місті. Реклама буде кращою і... чистішою», — сказав авторові цих рядків міський голова Миколаєва Володимир Чайка.
На підтвердження жорсткості намірів створені бригади муніципалів очистили все навколо від незаконно встановленої реклами, від аркушів із зошитів, приклеєних на деревах і палісадниках, та інших незаконних оголошень. В обласному центрі, в основному на міських зупинках, визначено щити для розміщення спеціальних стендів з оголошеннями. Ясна річ, що, віддані в руки підприємців, ці спеціальні місця для оголошень стануть платними, а вже підприємці частину свого прибутку перераховуватимуть у міську казну. Одне слово, система роботи з перетворення зовнішньої реклами на дохідну галузь цілком проглядається. А такі популярні серед «диких» рекламодавців стовпи міські комунальні служби погрожують обробити спеціальною рідиною, на яку неможливо нічого наклеїти.
І ще новинка. Мабуть, уперше в Миколаєві міська влада і рекламісти спробували зрозуміти одне одного. Перші публічно заявили, що нещадно штрафуватимуть порушників. Але якщо з тими, хто наклеїть аркуш із зошита, все просто, то як бути, наприклад, із підприємцями, чий бізнес повністю побудований на рекламі? Найпопулярніший приклад у цьому плані — гастролі якоїсь заїжджої «зірки», перед приїздом якої усі «лобні» місця заклеєно відповідними афішами. Робиться це, як правило, без будь-яких дозволів та погоджень, а тим більше — без плати в міський бюджет. Кого в такому разі карати: «зірку», продюсера, рекламне агентство?
Виявляється, якщо всерйоз підійти до справи, то кінці знайти все ж таки можна. Скажімо, якщо відтепер без відповідного дозволу розклеїти такі афіші, відповідальність нестиме зазначений у плакаті інформаційний спонсор. Цікаво, що карати мають намір за кожне задокументоване порушення (тобто скільки зафіксують незаконних афіш, стільки й порушень). А штраф за одне, між іншим, становить 102 грн.
З огляду на все, самими намірами в цій галузі влада не обмежиться. Адже за півроку з гаком (час, відколи почалося наведення порядку), оштрафовано сотні порушників. Втім, у тих, хто займається розміщенням реклами, теж нагромадилося чимало претензій до влади. Скажімо, встановлення рекламних щитів необхідно узгодити... у 10 інстанціях. Серед них є прямо-таки непрохідні.
Цілком зрозуміло, що пік рекламної діяльності припаде на початок агітаційної кампанії. Вже заготовлено тисячі тонн паперу, значну частину якого передбачається розклеювати все на тих-таки багатостраждальних стовпах і деревах, які й без того ледве витримують «інформаційне» навантаження. І якщо місцева влада не доведе на ділі жорсткості своїх намірів щодо несанкціонованих наклейок, не поставить економічних бар’єрів на шляху їх появи, то вітер, як уже траплялося не раз, і надалі весело ганятиме шматки передвиборних плакатів вулицями наших міст. Причому геть безплатно...
Один місцевий бізнесмен, який багато років займається рекламною діяльністю, сказав авторові цих рядків:
— Реклама — це той-таки базар. І там, і тут — анархія...