Ще недавно гірше за прокльон «Щоб ти жив на саму зарплату» сприймалося лише зле побажання забезпечувати свої потреби винятково за рахунок пенсії. І хоча з уведенням пенсійної реформи в третини запорізьких ветеранів доходи зросли, кардинального поліпшення добробуту, на жаль, не сталося. За розрахунковими даними, прожитковий мінімум для непрацездатних запорожців (а це практично кожний четвертий житель області) визначений на нинішній рік у розмірі 281 грн. Та й на ці, як на нинішній час, зовсім не шалені гроші, могли розраховувати лише півтора відсотка пенсіонерів регіону.
Чотири масові перерахунки пенсій, що відбулися потім, трохи поповнили гаманці ветеранів. Проте й це принципово не вирішило проблеми. Виплати переважно не дотягали і до 200 грн., зате окремі пенсіонери стали отримувати по тисячі й більше гривень. Щоправда, влада вважала за краще не загострювати на цьому публічну увагу, пояснюючи: збільшення пенсій відбувається не штучно, а, як висловився на одній із нарад голова Запорізької ОДА Володимир Березовський, «завдяки послідовному зростанню темпів економічного розвитку нашої держави».
Наскільки оптимістичними щодо цього були оцінки працівників Пенсійного фонду (ПФ), достеменно невідомо. Хоча, коли припустити, що серед них є економічно грамотні фахівці, можна дійти цілком однозначного висновку. Досить лише проаналізувати кілька цифр, які характеризують результати роботи Фонду в першому півріччі.
Те, що за шість місяців з усіх джерел фінансування в бюджет ПФ країни надійшло 15,2 млрд. грн. доходу, тобто на 36,5 відсотка більше, ніж за відповідний період минулого року, безсумнівно, великий плюс. Та на цьому ніби благополучному тлі не можна не помітити інший показник, який зовсім не радує. Загальна сума витрат на виплату пенсій і грошової допомоги за ті самі шість місяців перевищила 15,8 млрд. грн., чітко позначивши негативне сальдо в 600 млн. грн. Тому, хоч як крути, але планувати подальше підвищення пенсій було, щонайменше, недоречно, оскільки хороші побажання мають дистанціюватися від економічних розрахунків, як мухи від котлет.
Не виключено, що коли б не було загальної чиновницької мобілізації напередодні президентських виборів, на цю обставину все-таки звернули б увагу. Проте надто вже великою виявилася спокуса привернути електоральні симпатії, і уряд вирішив одним помахом розрубати гордіїв вузол соціальної проблеми. Узявши за точку відліку мінімальний прожитковий рівень, що становить 284,69 грн., було вирішено підвищити розмір мінімальної пенсії до цієї суми, підмінивши державну турботу про людей банальним економічним авантюризмом.
Проте хоч якими привабливими були б декларації, грошей від них не додасться. Забезпечити виплати нових пенсій за рахунок власних ресурсів ПФ просто не в змозі. Навіть якщо обмежитися масштабами зовсім не найбіднішої в країні Запорізької області, де впродовж останніх років регіональний пенсійний бюджет формувався з незмінним профіцитом, ситуація все одно гнітюча.
Розв’язати проблему мав механізм дотування з коштів держбюджету з дуже своєрідним принципом дії. Сенс його звівся до того, що з жовтня Пенсійний фонд із повноцінної фінансової установи, по суті, перетворився на рядову обліково-архівну контору, втративши можливості розпоряджатися акумульованими коштами. Зібрані відділеннями фонду внески відразу переводять на спецрахунок Держказначейства, а потім виділяють на місця строго в межах необхідних виплат.
Напевно, немає особливої потреби пояснювати, що така схема роботи в режимі ручного управління не має нічого спільного з принципами ринкової економіки. Понад те, ПФ геть-чисто позбавився можливості поповнювати свій бюджет за рахунок прибутку від розміщення тимчасово вільних капіталів на банківських депозитах. А це, до речі, значною мірою дозволяло уникати дефіциту коштів, обумовленого циклічністю надходжень внесків платників. І немає нічого надзвичайного в тому, що результати роботи в листопаді для Запорізького обласного управління фонду далеко не оптимістичні. Мобілізація пенсійних коштів у регіоні становила за минулий місяць близько 152 млн. грн., тоді як сума виплат у грудні — на 30 млн. більша.
Щоправда, за словами керівництва, у запорізьких ветеранів немає приводу для тривоги. Відповідно до затверджених графіків, гроші зі столиці виділяються справно, навіть із дво-триденним запасом. Проте бажаючих прогнозувати, як довго зберігатиметься ця стабільність, чомусь немає.