Нинішня влада Одеси, котра прийшла рік тому, настільки міцно сидить у кріслі, що напередодні виборів зовсім не піклується про свій імідж. За три тижні до всенародного волевиявлення раптом у нагальному порядку взялася «протягувати» через сесію спірний і непопулярний проект забудови прибережних зелених схилів у центральній частині міста. Нагадаємо, це одне з тих рішень, за які нинішня влада критикувала своїх попередників, і воно відразу ж після прийняття було оскаржене прокуратурою.
Ідеться про виділення 20 гектарів зелених схилів над морем уздовж Французького бульвару компанії «Механіки Україна» під будівництво готелів і облаштування парку. Про цей проект «ДТ» згадувало в №7 за нинішній рік у матеріалі «Одеська земля повільно йде з молотка...».
Не вір своїм вухам
і чужим обіцянкам
На жаль, забудова прибережних територій ще довго буде темою номер один із гірким присмаком втрати. Дані про те, що колишній мер Одеси Руслан Боделан продав усе, виявилися перебільшеними. Вистачить, з’ясувалося, і для команди нинішнього міського голови Едуарда Гурвіца. Спочатку в хід підуть зелені схили, потім, треба думати, парки та сквери. Бо, як каже влада, ніхто безплатно впорядковувати наші зелені «гадючники» не стане. А тому іншого виходу, як віддавати їх у комерційні руки, немає. Такий сьогодні головний аргумент знищення зелених територій.
Причому влада своїх звичок не змінює — працює, як і попередня, так само нишком-тишком і поспіхом. Надання прибережної землі підприємству з іноземними інвестиціями «Механіки Україна» по другому колу мало чим відрізняється від кола першого. Не встигла шокуюча новина про можливу забудову схилів долетіти до городян, як проект уже розглянули на виконкомі й відразу винесли на затвердження сесії.
На засіданні міськвиконкому скульптор Михайло Рева намагався напоумити своїх колег — членів виконкому, що з ухваленням рішення поспішати не слід, що питання треба б розглядати публічно, показати й розповісти городянам, що за проект, яка архітектура. Але його слова були гласом волаючого в пустелі. Навіщо обговорювати з городянами те, що влада давно вирішила сама?
Депутати також вникати в проект не стали. Хоча коли вникнути в їхні передвиборні обіцянки, то можна побачити: вони клянуться (коли їх оберуть) «заборонити забудову зелених зон міста й розширити площі зелених насаджень». Вони запевняють: «Кожне принципове рішення прийматиметься за участі громадян, голос кожного одесита буде почуто». Це, до речі, обіцяє не хтось, а виборчий блок Едуарда Гурвіца «Наша Одеса». Так записано в його програмі. І водночас команда Е.Гурвіца просуває забудову вцілілих за колишньої влади зелених схилів над морем.
Цікаво, чи читав Едуард Йосипович програму свого блоку? І чи пам’ятають кандидати в депутати від «Нашої Одеси», тобто частина нинішніх народних обранців, що обіцяють і що роблять? Що заважає свої «киселеві береги» наповнити змістом уже сьогодні?
Ясна річ, цинізм людей у владі й тих, хто прагне будь-що знову туди потрапити, не знає меж. Але не шанувати виборця під час виборів — цинізм подвійний. Зрозуміло, це стосується не лише провладного блоку. Приміром, місцеві зелені на чолі зі своїм лідером не сходять з екранів телевізорів, захищаючи природу. А на сесії міськради, на якій ухвалювалося питання про забудову схилів, глава обласної організації Партії зелених, депутат міськради Юрій Крук слова не зронив. Але того ж таки дня у теленовинах разом із своїми соратниками захищав із прапорами в руках трасу здоров’я й обурювався будівельним парканом, який поспішили встановити на схилах «Механіки Україна»...
За передачу схилів компанії «Механіки Україна» депутати вже голосували влітку 2004 року. Не обговорюючи. Тоді влада сказала «треба», вони відповіли «єсть». Точнісінько так само депутати зробили й зараз — безпринципно та байдуже. Вони погодилися, не обговорюючи, не маючи на руках навіть проекту рішення, а лише повідомлення про передачу 20 гектарів в оренду на 50 і 10 років компанії «Механіки Україна».
Узагалі, питання про виділення їй землі окремим рядком на порядку денному не значилося. І перед засіданням журналісти намагалися з’ясувати, чи буде воно слухатися взагалі? З’ясувалося, «Механіків...» включили до загального списку, разом із сотнями інших юридичних і фізичних осіб, котрим сесія узгоджувала надання земельних ділянок. За цей загальний список депутати й голосували. Багато хто навіть не знає, а точніше, знати не хоче, що вони затвердили договори оренди й розмір орендної плати. Їх не цікавить, прогадала при цьому Одеса чи, скажімо, виграла.
Сторгувалися
Треба сказати, що, крім містобудівного, інших обгрунтувань забудови схилів немає. Влада прикинула собі в умі й вирішила: вигідно. Місто при цьому одержить 7% від загальної корисної площі об’єктів, які буде зведено, і на додачу сучасний, гарний парк із концертним залом на 750 місць. Що ще треба!
Ці цифри фігурують у договорі на право забудови, до речі, підписаному чиновниками міськвиконкому та представниками компанії «Механіки Україна» ще чотири місяці тому. Тож коли вирішувалося питання про плату за землю, влада була поступлива, мила й поблажлива. Усе відбувалося прямо на засіданні виконкому. І скидалося на недоречний торг.
За законодавством, максимальна ставка за оренду рекреаційних земель — 8% від нормативної грошової оцінки землі. Виходячи з цієї норми, міське управління земельних ресурсів і розрахувало орендну плату за 20 гектарів схилів — 5,2 млн. грн. на рік. Але компанія «Механіки Україна» сприйняла цю суму як невиправдано завищену та просила скостити її до 2% за ділянку в 10,1 га під забудову та до 1% за ділянку в 10,09 га під облаштування парку, де вони побудують концертний зал і все це передадуть місту. Крім цього, компанія буде змушена за свій рахунок провести берегоукріплювальні роботи, а це 170 млн. грн., скаржилися грецькі інвестори.
Тим часом, укріплення берега — не благодійність, а необхідність, викликана навантаженням на схили, зауважили їм. А запропонована орендна плата в 5,2 млн. грн. на рік для такої компанії, як «Механіки Україна», цілком підйомна. Іншими словами, не можете заплатити — відмовляйтеся від проекту, інші знайдуться.
Така була думка фахівців, присутніх у залі. Але відкрито висловити її ніхто не наважився. Тим паче що влада у відповідь заходилася із забудовниками торгуватися.
Заступник мера міста Михайло Кучук, котрий патронує проект, запропонував встановити орендну плату в розмірі 4%. Мер Одеси Едуард Гурвіц — 8% під забудову і 1% за ділянку під парк. Греки, мовляв, для міста його будують, а ми з них таку суму деремо.
Представники компанії вислухали поступки влади й попросили тайм-аут для переговорів із керівництвом. Після оголошеної перерви вони з’явилися в залі та повідомили, що умови мера приймають.
Отже, за оренду землі на період будівництва компанія платитиме близько 3 млн. грн. на рік. Багато це чи мало? Відповідь міг би дати тендер. Але ніхто не збирався його проводити.
До речі, за початковим договором, підписаним попередньою владою в жовтні 2004 року, орендну плату за 20 га було встановлено в розмірі 612,6 тис. грн. на рік. Копійки, звісно, але команда Р.Боделана дозволила будувати пансіонати в п’ять-сім поверхів і один шістнадцятиповерховий готель, а команда Е.Гурвіца —будівлі від 12 до 22 поверхів. Чи не надто високо?
Ясна річ, коли йдеться про гроші, всі інші почуття відходять на задній план. І все-таки... Київський інститут «Діпроград», котрий розробляє генплан Одеси, висловив зауваження стосовно високої поверховості будинків і щільності забудови схилів. Але, запевняють у міському управлінні архітектури та містобудування, їх уже враховано...
Викликають питання й терміни будівництва. Компанія «Механіки Україна» збирається розбивати парк чомусь протягом довгих десяти років. Судячи з договору оренди, на стільки розраховано й будівництво готелів. Якщо рухатися такими темпами, то чи варто взагалі город городити? Замість зелених схилів протягом десяти років одеситам доведеться милуватися будмайданчиком. Але влада оцінила цей проект як супервигідний для міста.
Цікаво, яким буде висновок Держкомзему України, якому відправили на експертизу проект відведення земельної ділянки? Чи є частина споруджуваних будівель об’єктами рекреації? Із пояснень до ескізного проекту випливає, що плануються готелі з апартаментами, каплиця, медичний центр, дитячий центр мистецтв, два паркінги, концертний зал, а ще вулиці й під’їзні дороги.
Треба сказати, місцеві «земельники» жодних порушень не угледіли. Бо цілковитої ясності про споруджувані об’єкти немає. Достеменно відома лише архітектурна ідея забудови, що спирається на грецьку легенду про Одіссея. І на запитання, що там буде зведено, чиновники відповідають: багатосекційні висотні будинки, які символізують хвилі, вітрильники, ураган і маяк.
Але що там буде насправді? Курортні готелі, котрі сім місяців на рік порожні? Чи звичайні готельні апартаменти, хоча це вже не рекреація? Чи звичайне житло у вигляді апартаментів? Робочого проекту наразі немає. Та коли подивитися висновки, видані контролюючими органами за ескізним проектом, то з деяких випливає: на схилах розмістять і бізнес-центр.
На останній сесії міськради розглядався протест прокуратури міста, котра зажадала скасувати зонування території прибережних схилів за типом рекреаційно-житлова, рекреаційно-ділова, рекреаційно-ландшафтна. Відповідно до Земельного кодексу, землі бувають або рекреаційного, або оздоровчого призначення, або житлової та громадської забудови. А все впереміш не буває — це суто одеський винахід. Його придумала попередня влада ще в 2001-му. І він знайшов своє відображення в правилах використання та розробки прибережних територій, що дали змогу забудовувати берег, як хочеться.
До речі, на це порушення неодноразово вказували різноманітні перевіряльники й під час перебування мером Боделана. А ось тепер — і прокуратура врешті-решт прокинулася. Але, на жаль, нинішня влада вирішила не відмовлятися від «цінних» напрацювань попередників. Вона заявила: закон дозволяє проводити зонування земель.
Що стосується депутатів, то вони з цього приводу в полеміку не вступали. Вислухавши промову прокурора й нагадування про те, до якого масштабного розбазарювання землі призвело згадане зонування, протест дружно відхилили.
Що тут скажеш? Лише одне — колишні. Бо живуть учорашнім днем, сповідують учорашню філософію й ідеологію. Нині, коли всю країну, її ефірний, газетний і вуличний простір накрила щільна хвиля кандидатських обіцянок, байдужість цих людей помітна як ніколи. Хоча вони й намагаються за всіма красивостями сховатися. І сподіваються, що це їм вдасться...