Наша газета вже звертала увагу громадськості на скандал навколо Миколаївського морського порту — на те, як чиновники Міністерства транспорту напередодні парламентських виборів затіяли кадрові перестановки. Понад сім місяців тому досвідченого портовика Валерія Хабарова наказом тодішнього міністра транспорту Валерія Пустовойтенка було знято з посади. Замість нього призначили Володимира Ємельянова, який очолював обласну організацію НДП і за сумісництвом був фінансовим директором партії. Таке рішення міністерства в Миколаєві зустріли в багнети. З ним не погодилися депутати міськради попереднього скликання, у якій Валерій Хабаров очолював бюджетну комісію. А в березні жителі мікрорайону, прилеглого до морського порту, обрали усунутого начальника порту депутатом міськради нового скликання.
Незаконність міністерського наказу про звільнення не раз підтверджувалася судовими рішеннями. Проте чиновники стояли на своєму. Нині ситуація змінилася. Наказом міністра транспорту України Георгія Кирпи Валерій Хабаров відновлений на посаді начальника Миколаївського морського порту. Міністр звільнив з посади Володимира Ємельянова, достроково розірвавши з ним контракт. І кореспондент «ДТ» зміг цього разу зустрітися з В.Хабаровим у його службовому кабінеті.
— Валерію Оскаровичу, судові інстанції не раз визнавали наказ про ваше звільнення незаконним і приймали рішення про відновлення на посаді. Та, на жаль, на робоче місце вас жодного разу так і не допустили. Цього разу все інакше?
— Печерський районний суд міста Києва своїм рішенням від 10 червня ц.р. укотре визнав незаконність мого звільнення. Міністр Георгій Кирпа 13 червня видав наказ про моє відновлення на посаді і проконтролював його виконання. З першого ж дня я зміг виконувати свої обов’язки в повному обсязі.
Своє повернення на посаду розцінюю як торжество закону і справедливості. На моєму прикладі видно, що підтримка трудового колективу і громадськості — не порожній звук. Коли в країні на чолі відомств стають професіонали, справедливості домогтися можна. У цьому я переконався, пройшовши через необ’єктивні обвинувачення, суди, принизливі перевірки, наклеп недоброзичливців та кар’єристів. Особливо приємно, що колектив, у якому я пропрацював 34 роки, де виріс, весь цей час підтримував мене. Я вдячний багатьом людям, у тому числі з правоохоронних органів, які, попри тиск, давали в центр об’єктивну інформацію про те, що відбувалося в морпорті при мені і після мене.
— У якому стані ви застали підприємство?
— Наведу лише один приклад. За п’ять місяців із початку року тільки відрахування податку на прибуток зменшилися на 6 млн. 350 тис. грн. порівняно з аналогічним періодом минулого року. Ці чималі гроші не надійшли до скарбниці держави.
У нашій портовій справі дуже багато важить оперативність у вирішенні поточних питань. Керівники ж, які прийшли на капітанський місток, виявляли цілком зрозумілу нерішучість. На укладання елементарного договору з клієнтами замість кількох днів витрачався місяць-півтора. Іноді, щоб вирішити те чи інше оперативне питання, «спеціалісти» телефонували в Київ і просили консультацій. А тим часом вантажі йшли в інші порти. Ну, а якщо не йшли, то траплялося ще гірше. Скажімо, організатори переробки вантажів примудрилися допустити змішання експортного чавуну з фосфоритами, чим завдали шкоди клієнтові (чавун після цього для переплавки вже не годився). У результаті порту пред’явлено претензії на 500 тис. дол.
Не вивчивши й не пропрацювавши питань, команда, що прийшла до керівництва, взялася за переорієнтування діяльності підприємства. Через морський порт пішло транзитне (з Росії) вугілля, його перероблено близько 100 тис. тонн. Та оскільки наші потужності не пристосовані для такого специфічного вантажу, виконувати ці роботи було вкрай невигідно. Більше того, переробка вугілля в неспеціалізованому порту екологічно небезпечна. Підприємство не мало і не має дозволу на його переробку. Тепер на наших спеціалістів звалилися додаткові клопоти. По-перше, доведеться сплатити екологічні штрафи за переробку вугілля в непристосованому порту, по-друге, щоб не підвести вантажовласників, треба домовитися зі спеціалізованими портами і передати їм замовлення. Ну, і головне, треба повернути майже повністю втрачені вантажопотоки з переробки металобрухту, залучити також втрачений білоруський транзит.
На останньому слід зупинитися особливо. Наша команда дуже багато працювала, аби залучити до співробітництва ВО «Бєларуськалій». Вимальовувалася чітка перспектива щорічного пропуску через порт понад мільйона тонн хлористого калію. Для вирішення цього завдання було проведено відповідні підготовчі роботи, модернізацію устаткування. Однак кадрові перестановки не могли не позначитися і на цьому проекті. Замовники (і не лише з Білорусі) уважно відстежують ситуацію на підприємствах, із якими працюють, і будують свої плани у прямій залежності від професіоналізму партнерів, їхньої надійності.
— Як би ви прокоментували те, що під час вашої відсутності морпорт втратив два судна? Вони були зайвими?
— Без жодних на те підстав у нашого порту забрали два судна — «Порт Миколаїв» і «Святий Миколай». І вони аж ніяк не були зайвими. Останній, до речі, щойно відремонтований за гроші порту. Це коштувало не один десяток тисяч доларів. Наскільки мені відомо, у лютому 2002 року Міністерство транспорту запропонувало Миколаївському, Одеському, Іллічівському портам передати у власність створюваному об’єднанню «Український комерційний флот» сім вантажних суден. Всі порти, окрім нашого, очолюваного тоді паном Ємельяновим, не погодилися з такою сваволею, відстояли своє право на власність. А «Порт Миколаїв» і «Святий Миколай» були виведені з державної власності і передані новостворюваній комерційній компанії.
Зараз ці судна оформлені на ліберійську судноплавну компанію і перебувають в офшорній зоні, обидва українські екіпажі звільнені та змушені укладати контракти з іноземними судновласниками. Через таку маніпуляцію, яка, поза всяким сумнівом, матиме наслідки, балансова вартість нашого підприємства знизилася більш як на 24 млн. грн.
— Ви, можна сказати, у буквальному сенсі, потрапили «з корабля на бал». Час вашого відновлення в посаді майже збігся з ювілеєм підприємства — Миколаївському морському порту виповнилося 140 років...
— Свято, поза всяким сумнівом, відбудеться. Щоправда, не за таким марнотратним сценарієм, який було підготовлено попередньою командою. Необдумані витрати просто вражають. На ознаменування ювілею передбачалося витратити 3,5 млн. грн.
А ми постараємося дотриматися давніх морських традицій. А це означає, що буде нагородження тих, хто своєю працею створює матеріальні цінності. Усі робітники, а також пенсіонери, про яких на нашому підприємстві ніколи не забувають, одержать грошові премії, коштовні подарунки. А місто потішимо святом на головній його вулиці.