Спроби навести лад у використанні надр нагадують товчіння води в ступі. У цьому разі йдеться не про газ, нафту чи золото, а про звичайну будівельну сировину — пісок і камінь. Вакханалія у видобутку цих корисних копалин завдає територіям більше шкоди, ніж користі. Попри, здавалося б, жорстку дозвільну систему та армію контролюючих служб, багатства землі видобувають за принципом «усе навколо народне, все навколо моє».
Добувачі риють, де хочуть і як хочуть, варварським способом, залишаючи після себе понівечені землі, розбиті дороги й навіть змілілі лимани. І винна в цьому не тільки місцева влада, а й Київ. Створивши громіздку дозвільну систему для одержання ліцензій, він тим самим розплодив несумлінних добувачів, котрі ні за що не відповідають.
Кабінет міністрів щороку затверджує порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, змінюючи умови. Усе було б нічого, але документ з’являється на світ із запізненням на два-три місяці. А нинішній рік б’є всі рекорди: довгоочікуваної постанови все ще немає. І на місцях навіть не бачили її проекту.
З огляду на те, що для збирання документів і одержання всіх погоджень потрібен не один місяць,
одержання дозволу на видобуток корисних копалин розтягується, як стверджують фахівці, на роки. А пісок, камінь, глина потрібні будівельному ринку сьогодні. Тому навіть ті, хто прагне працювати в межах закону і намагається одержати дозвіл, починають видобуток, не чекаючи благословення згори, заручившись лише підтримкою місцевої влади. Ну а той, хто її не має, риє, де доведеться, знаючи, що нічого за це йому не буде.
За підсумками нещодавно проведеної інвентаризації, на території Одещини перевіряльники нарахували 332 кар’єри. Вони займають площу майже
2 тис. гектарів. З них приблизно 1,5 тис. уже відпрацьовані несумлінними користувачами й покинуті.
Тільки в одному Іванівському районі, що відзначився незаконним видобутком піску й каменю, втрати сільськогосподарського виробництва від розробки кар’єрів, за найскромнішими підрахунками, перевищують 2 млн. грн. Тут вилучено з обороту понад сто гектарів землі.
Ніхто з користувачів не збирається відшкодовувати збитки сільським громадам за розбиті дороги й компенсувати шкоду, завдану навколишньому середовищу. Один із підприємців розгорнув у Іванівському районі такий масштабний видобуток піску, не маючи на те дозволу, що для його вивезення навіть спорудив дамбу через річку Великий Куяльник. Це призвело до обміління Куяльницького лиману, цінного своїми лікувальними грязями. І нічого...
За даними, озвученими обласною прокуратурою, тільки третина всіх користувачів займаються видобутком корисних копалин легально. У частини користувачів немає не тільки дозволу на видобуток тих чи інших корисних копалин, а й узагалі якогось права користуватися земельною ділянкою. Загалом по області забезпеченість документацією на право користування землею, що знаходиться під кар’єрами, перебуває на рівні 13%. У десяти районах області, де вівся видобуток корисних копалин, земельних ділянок під кар’єри взагалі не виділяли.
Про масштаби незаконного використання надр стало зрозуміло після того, як Одеська облрада впритул зайнялася цією проблемою. Ще влітку минулого року питання розглянули на засіданні координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові облради. Заговорили про втрати бюджету. Про варварські методи видобутку корисних копалин, який не передбачає ні відшкодування вартості зрізаного родючого шару грунту, ні подальшої рекультивації, ні відшкодування збитків. Тоді ж було доручено провести інвентаризацію всіх кар’єрів і навести елементарний лад.
Після цього обстежили три найбільш неблагополучні щодо використання надр райони Одещини: Іванівський, Роздільнянський і Біляєвський. Найбільше незаконних кар’єрів було в Іванівському районі — 36. Тут виявили 19 користувачів. А хазяїв двох кар’єрів, площею 7,5 гектара, встановити взагалі не вдалося.
Та навести лад виявилося не так просто. Прокуратура області взяла на контроль знесення злощасної дамби, яка призвела до обміління Куяльницького лиману. Проте віз і нині там. Коли в лютому поточного року координаційна рада знову повернулася до розгляду проблеми незаконного видобутку корисних копалин, то заступник обласного прокурора констатував, що злощасну дамбу побудували знову. Тільки тепер порушники встановили труби для протікання води. І продовжують возити через неї незаконно видобутий пісок, добиваючи самоскидами й без того розбиті сільські дороги.
Та як з’ясувалося згодом, більшість добувачів вели свій промисел не зовсім злодійським засобом. А на основі наявних договорів оренди землі, підписаних райадміністраціями. І навіть сплачували за оренду 1—1,5 тис. грн. на місяць. Це тоді, коли машина піску коштувала 500 грн. (нині доходить до 1,5 тис.). А за день вивозили 40—50 автомашин.
Після перевірки всіх їх оштрафували: кого на 85, кого на 340 грн. Правда, порушили кілька кримінальних справ. А одну навіть направили до суду. Але судового покарання так ніхто й не поніс.
Не дивно, що після того, як обурена облрада через три з половиною місяці знову повернулася до того ж питання, знову довелося констатувати: незаконний видобуток піску триває. Цього разу ті ж самі порушники — підприємці Барановський, Петросян і Паносян (їхні імена найчастіше фігурують у звітах перевірки), сплативши копійчані штрафи, взялися видобувати пісок на ділянках, які їм виділили для ведення особистого селянського господарства. Це в заплаві річки Великий Кучурган. Після риття тут утворилося озеро, з якого вони з допомогою потужного земснаряда цілодобово качали пісок.
Цей новий кар’єр два тижні тому виявили не контролюючі служби, які керівництво облради звинувачує в бездіяльності. А рейдова група загону з боротьби з браконьєрством Чорноморського гайдамацького об’єднання.
Зрозуміло, що до кожного добувача контролера не приставиш. Та водночас державна екологічна інспекція в Одеській області чомусь палець об палець не вдарить для виконання своїх прямих функцій. Лише після звернення голови облради безпосередньо до міністра охорони навколишнього природного середовища вона провела позапланову перевірку використання надр у Іванівському районі. Чомусь, коли закон дозволяє накладати штрафи від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і конфісковувати знаряддя виробництва разом із накраденим, цієї норми Кодексу про адміністративні правопорушення ніхто не застосовує.
Чомусь районна прокуратура в направлених їй матеріалах про незаконний видобуток корисних копалин звертає увагу не на факти, а на те, як їх викладено. Прокурор Іванівського району двічі повертав матеріали про незаконний видобуток каменю-ракушняку райраді, бо за формою вони не відповідали «акту перевірки».
І нарешті, чомусь районна влада, приймаючи рішення про надання земельних ділянок, ставить віз попереду коня, а потім шукає винних у тому, що він рухається задом наперед. Адже виділення землі — це останній етап. Спочатку надається спеціальний дозвіл на користування надрами, який видає Мінприроди. Потім — акт гірничого відведення (це вже компетенція облради). І тільки після цього настає черга районної влади.
На своє виправдання кожна зі сторін нині наводить безліч доказів, з яких зрозуміло, що самими тільки каральними методами й заборонами проблеми не розв’язати. І бюджету не наповнити. На сьогодні Іванівська й Роздільнянська райадміністрації скасували розпорядження про виділення земельних ділянок. І що в результаті?
За словами районної влади, ці розпорядження з’явилися після того, як підприємці почали самовільно видобувати пісок і камінь. І завдяки укладеним на їхній основі договорам оренди до бюджету щомісяця надходило приблизно 60 тис. грн. Тепер — нуль. А пісок, хоч і наскоками, по-злодійськи, як видобували, так і видобувають.
Координаційна рада дала контролюючим службам і місцевим адміністраціям ще три місяці для роботи над помилками. Та, схоже, хоч би скільки засідали в обласних кабінетах, результат буде приблизно той же.
Якщо підсумувати всі намагання й бажання навести лад у використанні надр, стане ясно, що саме чинне законодавство змушує чиновників (у межах своїх повноважень) діяти за принципом «з поганої вівці хоч вовни жмут». А сумлінних підприємців воно змушує працювати нелегально. Бо за всього бажання дуже складно вписатися в законні рамки, з огляду на громіздкий процес одержання дозволу. Їх Мінприроди продає з аукціону.
Раніше це не стосувалося родовищ корисних копалин місцевого значення, до яких належить той же пісок. Та в лютому минулого року Кабмін своєю постановою вніс корективи. Ну, а ті підприємці, в яких було та є право одержати дозвіл без аукціону (наявність комплексу з переробки сировини або видобуток із родовищ із малими запасами), чекають документів роками.
Одеська облрада неодноразово зверталася з листами в Кабмін і Мінприроди з проханням спростити процедуру одержання спеціальних дозволів на використання надр, зокрема будівельної сировини: піску, глинозему, ракушняку. Відповідно до Кодексу про надра, питання розробки й видобутку корисних копалин місцевого значення — це компетенція обласних рад. Тому Одеса вкотре просить Київ поділитися владою. І нарешті прийняти методику нарахування та відшкодування збитків від незаконного видобутку корисних копалин, аби було що стягувати до бюджету.