Ще одна європейська компанія припинила нещодавно свою діяльність на Кубі. Причина цього кроку для західного світу досить екзотична, проте дуже зрозуміла нам, хто ще добре пам’ятає період торжества соціалістичної економіки. Згадана компанія була партнером кубинського уряду й вела будівельні роботи на острові Свободи. На жаль, вельми швидко стало зрозуміло: кубинці дещо вільно поводилися з коштами, які належать компанії, а місцеві робітники з дивовижною наполегливістю тягли з будівництва дефіцитні будматеріали та продавали їх на чорному ринку.
Ще одна європейська фірма згорнула свою діяльність на Кубі через абсолютно незрозумілі обмеження, висунуті місцевою владою. Компанія надавала транспортні автомобільні послуги іноземним туристам, причому гарантувала їх протягом 24 годин сім днів на тиждень. Проте кубинський уряд дозволяє пересування автомобілів, які належать закордонним власникам, лише в певний час (ці транспортні засоби мають особливі номери, отож органам правопорядку легко їх вирахувати). Такими «особливостями» ведення справ можуть поділитися багато зарубіжних інвесторів, які спробували робити бізнес на Кубі. І немає нічого дивного, що дехто з них припинив свої спроби закріпитися на острові й заприсягся ніколи не вкладати свої капітали в тамтешню економіку.
Кубинське керівництво дозволяє деякі елементи ринку в соціалістичній плановій системі виключно за необхідності. І, напевно, тому місцеві чиновники намагаються максимально принизити капіталізм, вказуючи йому те місце, яке він повинен займати в країні, де переміг соціалізм. Досягається це, як правило, запровадженням для зарубіжного бізнесу надзвичайно складних, а іноді й суперечливих норм і правил. Щойно іноземні інвестори пристосовуються до кубинських особливостей і вимог, їх негайно змінюють, причому кардинальним чином.
Закордонні бізнесмени, ясна річ, знають, заради чого терплять такі муки. Усе-таки йдеться про плацдарм на віддаленому лише на 145 кілометрів від кордону Сполучених Штатів ринку, куди дороги американським компаніям немає. Проте поки що негативні аспекти економічної діяльності на Кубі все-таки перевищують гіпотетичну вигоду, яка коли й буде, то лише в перспективі. Аби якось допомогти бізнесменам, Європейський Союз надіслав кубинському уряду офіційну доповідь, де виклав усі скарги фірм і власні пропозиції щодо поліпшення інвестиційного клімату на Кубі.
У цьому документі зазначається: кубинські урядові декрети, які регулюють економічну сферу, вводяться в дію довільним і випадковим чином. А банківські комісійні платежі і ставки митних зборів надзвичайно й невиправдано високі. І на завершення робиться висновок — порівняльні переваги кубинської економіки нівелюються «надмірними накладними витратами та зайвими труднощами». Щонайменше, дивно для держави, яка має потребу в іноземному капіталі.
У відповідь на згаданий документ міністерство закордонних інвестицій Куби організувало низку зустрічей своїх представників із європейськими бізнесменами, намагаючись у такий спосіб загладити непорозуміння, що виникли у відносинах із Євросоюзом. Проте глава цього відомства Марта Ломас чітко дала зрозуміти: її країна не збирається кардинально змінювати свій підхід до проблеми. Вона нагадала іноземцям, що ті чудово знали, на що йшли, вкладаючи гроші в кубинську економіку. Президент країни Фідель Кастро також завжди чітко давав зрозуміти, що ніколи не дозволить, аби такий «незначний предмет, як питання економічного зростання» опоганив чистоту його революції. Що вже казати про співпрацю острова Свободи зі Світовим банком або Міжнародним валютним фондом!
Тим часом корабель кубинської економіки дедалі більше крениться набік. Навіть не маючи правдивих даних про стан справ (це привілей обраних), неважко зробити правильні висновки з огляду на те, що кубинський туризм (основне джерело надходження твердої валюти для Гавани) відчуває зараз серйозний спад, а цукрова промисловість, яка забезпечує місцеве населення найбільшою кількістю робочих місць, переживає період постійного зниження цін на свою продукцію. Майже половину застарілих зношених кубинських цукрових заводів найближчим часом закриють. На цьому тлі магазини, які торгують за місцеву валюту — песо, дивують порожнечею своїх полиць. Немає навіть найнеобхідніших товарів — їх нині можна купити виключно за американські долари.
Але якщо навіть уряд стурбований сформованою ситуацією, він цього не показує. Куба демонструє непорушність шляху свого розвитку.
Цього літа з ініціативи президента країни Національна асамблея Куби після трьох днів промов і виступів проголосувала за поправки до Конституції країни, законодавчо закріпивши недоторканність соціалістичного ладу. До цього протягом двох тижнів дев’ять мільйонів кубинців з одинадцяти демонстрували свою підтримку на вулицях країни. Напередодні засідання Національної асамблеї 99% відсотків (понад вісім мільйонів) виборців підписали звернення за ухвалення поправок.
Протягом усіх трьох днів сесії парламенту школи, фабрики й установи були закриті, отож їхні працівники могли стежити за подіями по національному телебаченню. Підсумкові цифри голосування мають на меті засвідчити цілковиту підтримку Фіделя Кастро й соціалістичного ладу.
Вирішальне слово, як і належить, залишилося за президентом Куби. У двох довгих виступах Кастро розповів про досягнення країни в галузі охорони здоров’я, освіти та спорту за 43 роки його правління й затаврував усі пороки ненависного йому капіталізму. Він заявив: кубинці захищатимуть себе й готові навіть віддати власні життя, але ніколи не поступляться своєю гідністю й суверенітетом.
Чи до петицій Європейського Союзу в таких умовах?..