Навіть якщо ціною неймовірних зусиль удасться забути про спеку, вона все одно нагадає про себе спрагою. У такому разі медики й здоровий глузд не рекомендують уживати солодкі газовані напої. Крім того, що після них пити хочеться ще більше, вуглекислота згубно впливає на шлунково-кишковий тракт, а есенції, на основі яких ці напої приготовлені, м’яко кажучи, несприятливі для організму. І все ж це зовсім не означає, що поєднати турботу про здоров’я із угамуванням спраги можна лише негазованою мінералкою. Адже існує ще квас — підбадьорливий і смачний «живий» напій. Торгівля ним у самому розпалі. Принаймні дефіциту знайомих із дитинства жовтих бочок не спостерігається. От тільки…
Зрозуміло, наївно було сподіватися, що стакан напою обійдеться, як раніше, у три копійки. Але щоб так: «Маленький — 0,75, великий — 1,60, 1 літр — 2,80 грн.» — сюрприз, признатися, не з приємних. Ситуація явно несусвітна. Оптовики скуповують у селян молоко по 80 коп. за літр, а 200 грамів напою нехитрої технології виробництва коштують приблизно стільки ж. Та й чому, власне, за одноразовий пластиковий стаканчик, якому на опті красна ціна п’ятак, треба викласти двадцять копійок? Чим, питається, не привід для розмови з професіоналами в питаннях ціноутворення?
Звичайно, цей намір може викликати здивування: мовляв, подумаєш, проблема — якийсь квас. Хоча, коли так постає питання, чому б і не подумати? Діло все ж стосується одного з найкращих безалкогольних напоїв, якому немає рівних за смаковими і харчовими властивостями.
Перша письмова згадка про квас зустрічається в літопису 989 року. Тоді з нагоди хрещення Русі князь Володимир розпорядився: «Роздати народу їжу, мед і квас». Проте мистецтвом готувати цей напій слов’яни володіли з давніших часів, а його популярність анітрохи не зменшилася й у наші дні. Хоча технологія приготування квасу залишилася практично незмінною. Основним компонентом, як і раніше, є солод — пророщене, а потім висушене й розмелене зерно жита й ячменю. А далі вже йдуть різновиди — з додаванням листя чорної смородини, ісландського моху, кориці, м’яти, родзинок, інших ягід і фруктів.
Між іншим, деякі з квасів (наприклад, «Петровський») вважалися прикрасою царського столу. Та й загалом наявність цього напою в домі свідчила про добробут, міцність й усталеність побуту. Пригадаємо Єсенінське: «У каждого крашены ставни, по праздникам мясо и квас».
Таке шанобливе ставлення до напою зовсім не випадкове. Як з’ясувалося під час наукових досліджень, квас нормалізує обмінні процеси в організмі, має бактерицидні властивості. Поряд із мікроелементами у ньому міститься понад десять амінокислот, з яких вісім — незамінні. Цей дієтичний напій підвищує працездатність і знімає втому при великих фізичних навантаженнях. А щодо смакових якостей... На міжнародному конкурсі в Югославії 1975 року квас одержав оцінку 18 балів, тоді як результат кока-коли був набагато скромнішим — 9,8 бала.
До слова, за радянських часів торгівля зобов’язана була щодня звітувати про реалізацію квасу. Зате нині від колишньої вимогливості не залишилося й сліду.
— Зі мною на цю тему говорити абсолютно нічого, — відразу остудила цікавість начальник обласної держінспекції з контролю за цінами Світлана Тябіна. — Ціна квасу вільна, ніхто на неї жодним чином не впливає. Принаймні в інспекції на цей рахунок немає ні відповідних повноважень, ні важелів впливу. Наша основна функція — контроль за реалізацією товарів за регульованими цінами. А квас до них не належить. Поцікавтеся в міському управлінні торгівлі. У них, правда, немає прямих повноважень, але, виходячи з права давати дозвіл на встановлення торговельних точок, побічно вплинути на ціни вони можуть.
— Ми займаємося тільки організацією процесу, — розповів начальник міського управління з питань торгівлі та побутового обслуговування населення Микола Петров, — а ціни поза сферою нашої компетенції. Зверніться до облдержадміністрації, там є відділ контролю за ціноутворенням...
Настільки ж невтішною була розмова й у територіальному управлінні Антимонопольного комітету. Відповідно до діючої методики визначення монопольного становища, ринку квасу як такого взагалі не існує. Виявляється, згаданий вид товару належить до розряду взаємозамінних поряд з іншими безалкогольними напоями. Інакше кажучи, це споживач здатен відрізнити ситро від коли, а квас від мінералки. А в директивних документів смак не такий вишуканий. Сказано — безалкогольні напої, й усе тут.
У 1990 році їх валове виробництво в області (без урахування пива і мінеральної води) становило 5 млн. декалітрів. У наступні чотири роки діла різко пішли на спад: показники скоротилися в 4,9 разу. Зокрема зменшилось і виробництво квасу — у 5,5 разу. Із трьох великих заводів з виробництва безалкогольних напоїв у регіоні залишився один запорізький. Але й на ньому справи були далеко не найкращі.
Перетворення заводу в липні 1994 року на закрите акціонерне товариство не принесло бажаного процвітання. Навпаки, було втрачено навіть досягнутий рубіж, коли підприємство, яке входило до системи облхарчопрому, стабільно давало до 50—60% прибутку. Завод, який не мав колись поняття про дефіцит обігових коштів, грунтовно «присів» на картотеку, обзавівся чималими боргами за воду, енергоносії, транспортні послуги. Його продукція раптом виявилася незатребуваною навіть у літній період.
Цех з виробництва квасу, потужності якого наростили з 91 до 200 тонн на добу, простоював, не мали попиту ні яблучний сік, ні фруктовий кисіль. Проблема була такою гострою, що на підприємстві всерйоз задумалися про зміну профілю виробництва, зайнявшись розливом вина й горілки.
Утім, до крайніх заходів справа все ж таки не дійшла. Кризу вдалося подолати, і вже 2002 року завод наростив обсяги виробництва в 2,6 разу. Багато в чому це стало можливим завдяки введенню в експлуатацію лінії з розливу квасу в пластикові пляшки. Торік виробництво напою на заводі, що фактично став монополістом на регіональному ринку, досягло приблизно 2,5 млн. декалітрів. Налагодивши співробітництво з одним із рекламних агентств, підприємство всерйоз почало представляти свою торгову марку (пляшковий квас «Ярило») на вітчизняному ринку. І кампанія, судячи з усього, має бути серйозна, якщо в ній буцімто задіяні ресурси чотирьох загальнонаціональних телеканалів.
Із консервованим квасом, термін реалізації якого становить чотири місяці, все більш-менш непогано. Чого не скажеш про ситуацію на ринку так званого живого продукту (придатного до вжитку протягом трьох діб).
Усупереч запевнянням заводчан про те, що якість їхньої продукції має стовідсоткову гарантію, у цьому не доводиться сумніватися лише доти, доки жовта бочка не залишить території підприємства. Річ у тім, що торгова місія заводу закінчується на стадії оптового продажу, а реалізацією квасу вроздріб займаються підприємці, з якими укладено договори. Функції підприємства зведені до перевірки санітарного паспорта бочки, обробки її парою й холодною водою (вартість процедури становить 8 грн.), заповнення ємності квасом за ціною 1,3 грн. за літр, видачею сертифіката якості та встановлення пломби. А от далі починається низка загадок і непорозумінь.
На добу завод відпускає від 3 до 25 тонн квасу — попит напряму залежить від погодних умов. Але кількість точок реалізації напою в місті залишається практично незмінною. Торік їх налічувалося 87, до початку нинішнього літа зареєстровано 76. Настільки ж стабільними залишаються й офіційні обсяги поставок квасу до місця продажу.
Хоча ємність бочки і становить близько 900 літрів, наливають у неї максимум літрів 200. Торговці пояснюють це тим, що квас швидко псується, і немає гарантій його реалізації в установлений тридобовий термін. Проте, як свідчить практика, далеко не завжди саме в цьому полягає справжня причина. Бажаючи одержати додатковий прибуток, продавці часом доливають у бочку водопровідну воду. Такі випадки, стверджують на заводі, на жаль, непоодинокі, що, власне, й не дивно за відсутності належного контролю за якістю напою, реалізованого вроздріб.
Утім, як показав недавній рейд обласного управління у справах захисту прав споживачів, можливостей поживитися в реалізаторів і без того предосить. І не тільки за рахунок більш як дворазового перевищення роздрібної ціни над оптовою.
Коли раніше квас продавали в гранованих склянках, які входять, до речі, до переліку мірного посуду, у покупця була можливість контролювати обсяг напою, що відпускається. Тепер же на угоду санітарним вимогам його розливають в одноразові пластикові стаканчики, які не належать до категорії мірного посуду і одержали абсурдні, з погляду торгових нормативів назви, «маленький» і «великий». Уже самі по собі ці поняття відносні на відміну від абсолютних 200 і 500 грамів. До того ж так звані маленькі пластикові стаканчики випускаються різної ємності: не тільки 200, а й 180, 160 грамів, що на око практично непомітно. Напевно, нескладно здогадатися, що продавці віддають перевагу аж ніяк не 200-грамовим.
Але й це ще не все.
Зробивши простий експеримент, неважко переконатися, що налити у висячому положенні в пластиковий стаканчик зазначений на ньому обсяг рідини практично неможливо. Для цього ємність треба заповнити до краю, що потребує не тільки граничної акуратності, а й розміщення її на жорсткій основі. Природно, на практиці жоден продавець займатися цим не буде. Тому в 10—20-відсотковому недоливі покупцеві навіть сумніватися не доводиться.
У результаті кожен охочий, із допомогою нескладних підрахунків, має можливість переконатися, що показник «навару» реалізатора становить мінімум 1 грн. на літрі — за відрахуванням реальних витрат на придбання одноразового посуду й незважаючи на вже отриманий прибуток на різниці оптової та роздрібної ціни. Непогана, погодьтеся, рентабельність бізнесу, який в одних у методологію не вписується, для других-третіх недоступний через брак повноважень або обтяженість організацією процесу, а четвертих хвилює лише до моменту, коли продукцію за ворота вдасться виштовхнути. І наче зрозуміло, що таке ставлення свідчить лише про ілюзорний добробут, що є провісником майбутніх проблем. Шкода тільки, що мати з ними діло, за великим рахунком, традиційно доводиться ні в чому не повинним споживачам. Для них це заняття звичне...
До речі, судячи з повідомлень преси, компанія Coca-Cola має намір освоїти виробництво квасу в Росії. На думку аналітиків в галузі виробництва безалкогольних напоїв, ця ініціатива компанії повністю себе виправдає. І хто б сумнівався — у цих неодмінно вийде...