На початку грудня Громадський форум Львова (ГФЛ) повідомив про те, що в протизаконних операціях із міською нерухомістю звинувачені найбільш «національно свідомі» сили в Україні — патріотичні партії Львівщини. Для регіону це сенсація. І справді, коли за часів Кучми про «вільне поводження з народним майном» із боку сановних представників СДПУ(о) шуміли народні депутати — рухівець Кендзьор і есенпеушник Тягнибок, галицький електорат цим, звичайно, обурювався, але водночас про себе зазначав: «А що з них узяти?! Есдеки і є есдеки!» А тут широкій публіці піднесли приклади такого самого «вільного поводження з народним майном», але вже «помаранчевими» НРУ, УНП, КУН, ВО «Батьківщина», ГО «Нова хвиля».
Як зазначила прес-служба ГФЛ, перелічені патріотичні партії, «йдучи у владу, обіцяли виборцям захищати їхні права, боротися з корупцією, навести лад із майном громади». Замість цього, як випливає із зібраних Форумом матеріалів, «помаранчева» більшість у Львівській міській раді фактично успадкувала від старого режиму тіньовий інструментарій поводження з власністю громади.
Першим випадком, котрий, зважаючи на протест прокурора Львова, можна вважати юридично підтвердженим, стало незаконне надання пільг при оренді нежитлових приміщень міським орендарям, у тому числі й осередкам згаданих партій. Зокрема, прокурор визнав незаконною ту обставину, що партійці сплачували за користування офісними приміщеннями 5% вартості, установленої для всіх інших орендарів. Такого висновку він дійшов, аналізуючи постанову Львівської міськради №3073 від 12 січня 2006 року.
Цією постановою міськрада, серед іншого, порушила ст. 19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна». А цей закон дозволяє надавати пільги лише тим, хто орендує збиткове підприємство або об’єкт важливого соціального значення. Під жодне з визначень «наші» герої не підпадали.
Свій протест прокурор Львова А.Палюх направив міським обранцям 10 березня. Незабаром більшість міськради, незважаючи на висновок її юридичного управління, котрим прокурорські претензії було визнано обгрунтованими, протест відхилила.
Другий випадок, який ще чекає своєї оцінки з боку правоохоронних органів, — пільгова приватизація «чудовою партійною п’ятіркою» 2,5 тис. квадратних метрів офісної нерухомості. Відповідно до постанови міськради №1721, пільгова приватизація мотивувалася таким: «З огляду на значний внесок у національно-демократичне відродження України партійних і громадських організацій (...) міська рада ухвалила: 1. Дозволити приватизувати нежитлові приміщення способом викупу за 20% від незалежної оцінки вартості майна...» І далі в постанові перелічено ті партії, які відзначилися на ниві «відродження України», і відповідні їхнім «подвигам» квадратні метри.
Найчастіше за інших у тому переліку згадується НРУ (п’ять об’єктів), а більше за інших була обдарована «Нова хвиля», яка складається з обласних організацій «НУ» і ПРП (1142,3 кв. метра). За орієнтовними оцінками, міський бюджет недоотримав понад 5 млн. грн.
Постанову про 80-відсоткову знижку було прийнято ще 8 липня 2004 року. Очевидно, у період відпусток вона не могла одержати належної оцінки з боку ЗМІ або аналітиків. А може, тоді цьому питанню просто ніхто не надав значення.
Втім, викривачі переконані, що питання про «партійну» приватизацію залишило в тіні з тієї простої причини, що Львівська міськрада послідовно «шифрується». Подальший розвиток процесу приватизації нерухомості (однієї постанови про «двадцять відсотків» було замало — необхідно було ще прийняти документ, у якому б обумовлювалася конкретна ціна того чи іншого об’єкта) свідчить, за твердженням активістів ГФЛ, про свідоме прагнення приховати відповідну інформацію. Постановою №2719 від 20 жовтня 2005-го саме і передбачалося встановити «ціну продажу об’єктів», але — у додатку. А сам додаток став практично недоступним. Принаймні на момент оприлюднення компромату щодо «помаранчевих офісів» на сайті Львівської міськради цього документа не було.
Повторимося, епізод із приватизацією ще не одержав оцінки з боку правоохоронців. Але знаючи громадську біографію Теодора Дяківа, представника ГФЛ, котрий із своїм колегою Олегом Мацехом і почав оприлюднювати всі ці «секретні» документи, можна не сумніватися, що історію буде продовжено в судах.
Прокоментувати ситуацію з боку тих, кому дісталося від ГФЛ, автор попросив главу фракції УНП у Львівській міській раді Юрія Кужелюка. Він ситуацію з пільговою приватизацією бачить так:
— Верховна Рада України, прийнявши Закон «Про політичні партії», визначила, що політичні партії, які входять до парламенту України, одержують фінансування з бюджету. Але наша Верховна Рада, як завжди, зневажила потреби місцевого самоврядування, тому що її це не цікавить. І вона забула внести до закону поправки, які б дозволяли політичним партіям, що пройшли у місцеві органи влади, тобто в районні, міські, обласні ради, одержувати якесь фінансування з місцевих бюджетів. Оскільки цього немає, то місцеві ради для існування політичних партій повинні щось зробити. Бо це є основою місцевого самоврядування. Всі ради сьогодні формуються за політичним принципом. Тому тут, я вважаю, мораль втрачають люди, які, власне, це питання порушують. Не можна казати: «Роби щось, а я тобі не дам нічого!» Тому міська рада ще в минулій каденції прийняла постанову про певні пільги: або партії можуть викупити помешкання, або вони мають певні пільги... Ну, така місцева невеличка допомога».
Почасти представник УНП правий. Несправедливість стосовно партій на місцевому рівні начебто допущено. Проте відновлювати справедливість, порушуючи несправедливий закон, швидше за все, усе-таки неправильно. Приміром, Конституція гарантувала пересічному громадянину право на охорону здоров’я або житло. І що? Держава не поспішає забезпечувати ці права простому смертному, а простий смертний не має можливості навіть через сільраду «якось так» вирішити хоча б частину своїх проблем.
У львівському ж випадку партії знаходять для себе кошти, а вирішення проблем виборця, заради якого вони, за ідеєю, існують, відсувається на невизначений час. Хоча могло бути інакше. Якщо місцеві партійні організації справді піклуються про інтереси громади, то вони у змозі зробити ті самі процеси оренди і приватизації більш прозорими й адекватними ринковим реаліям. Саме ринковим. Адже пільговим тарифом на оренду комунального майна і, до речі, землі користуються не лише партійні осередки. Куди іде різниця — це тема окремої розмови...