Уведення додаткових російських військ у Крим уже змінило діловий ландшафт у країні та на півострові. Під загрозою відбирання - українські державні активи в Криму і деякі активи приватних компаній. В окремих промислових холдингів частина бізнесу опинилася "за кордоном". Кримські підприємці середньої руки готуються до падіння ділової активності в регіоні: гроші люблять тишу, а не свист куль. Схоже, великий переділ ще попереду, хоча в російських політиків наразі є можливість відіграти все назад і мправді подбати про інтереси росіян у Криму, направивши капітал, а не військових, і перетворити півострів на регіон, що розвивається, а не на економічну пустку.
"Ренаціоналізація" держвласності в Криму
Не встигли кримчани ще зібратися на призначений на 16 березня референдум щодо особливого статусу півострова, як новий самопроголошений уряд республіки вже чимскоріш вирішує, як ділити активи на території, яку масово відгородили новоприбулі "невпізнані" військові. Поки що "віджиманню" підлягають підприємства і компанії, які належать державі Україна. Як заявив перший віце-прем'єр-міністр самопроголошеного Кабміну АРК Рустам Теміргалієв, найближчим часом такі держкомпанії України, як "Чорноморнафтогаз" і підрозділи "Укрзалізниці", а також деякі державні курорти планують перевести у власність республіки Крим.
Наприклад, як заявило нове керівництво регіону, "націоналізація" торкнеться дитячого табору "Артек", який перебуває на балансі Державного управління справами України. Можна припустити, що схожа доля чекає ще три санаторні комплекси ДУСі, розташовані у Криму. Апетит приходить під час їжі: державний концерн "Масандра", що включає вісім виноробних підприємств, який українські чиновники раніше відмовлялися виставляти на приватизацію і навіть забороняли цю приватизацію, також ризикує піти з підпорядкування Києву.
Зацікавленість "Чорноморнафтогазом" в енергетично дефіцитного Криму очевидна. Компанія стала третім найбільшим добувачем природного газу в Україні в 2013 р., видобувши рекордні 1,65 млрд кубометрів, що становить близько 8% від усього видобутку в країні. У 2014-му "Чорноморнафтогаз" за рахунок розвитку нових родовищ планував повністю забезпечити потреби півострова в газі, тобто близько 1,85 млрд кубометрів, до 2015-го - подвоїти видобуток до 3 млрд, а надлишок поставляти в південні області України. Після останніх воєнних подій у Криму надлишки газу навряд чи вважатимуться додатковим внутрішньоукраїнським видобутком, а всією вигодою від такого приросту видобутку на шельфі та на суші зможуть скористатися ті, хто віднедавна контролює півострів і компанію. За словами спікера Верховної Ради Криму Володимира Константинова, видобуток вуглеводнів у Криму потрібно віддати Росії, зокрема, "Газпрому".
Частина з 20 суден "Чорноморнафтогазу" виявилися заблокованими в Севастополі, як і кораблі Військово-Морських сил України. Теоретично представники України матимуть можливість заарештовувати та відсуджувати частину суден, що залишили у портах, однак це не перекриє втрат найбільших родовищ газу і нафти "Чорноморнафтогазу".
Щоправда, зі свого боку, не маючи можливості сильно вплинути на перебіг подій, українські чиновники досить обережно коментували ймовірну втрату енергетичного об'єкта. Міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Продан заявив, що заяви про таку націоналізацію незаконні, "як і все, що відбувається в Криму". За його словами, з об'єктів "Чорноморнафтогазу" природний газ стабільно надходить у газотранспортну систему України. Однак навряд чи це буде тривати довго, якщо Крим стане окремим державним формуванням. Залежно від результату кримських подій ці поставки природного газу надалі можуть оформлятися, як імпорт в Україну.
У зоні ризику опинилися також сонячні електростанції. З погляду електроенергії, дефіцит Криму більш гострий - півострів споживає 5,5 млрд кВт∙год на рік при виробництві на рівні 1,1 млрд кВт∙год. Третина виробленої енергії в Криму - сонячна. Якщо сонячні електростанції дійсно буде націоналізовано, то найбільше постраждає бізнес братів Клюєвих - компанії Active Solar, яка тільки у 2013 р. ввела в експлуатацію нову СЕС "Миколаївку" потужністю близько 70 МВт, що забезпечує майже 7% виробленої в Криму електроенергії.
Приватні компанії -
поки що без перебоїв
Нове керівництво республіки відразу заявило, що приватні компанії не будуть націоналізовуватися. Рустам Теміргалієв, зокрема, наголосив, що українські приватні компанії, які легально працюють на території Криму, працюватимуть, як і раніше, а українські банки після входження Криму до складу РФ "зможуть зареєструватися як іноземні банки". І ніби на підтримку вірогідності цих слів уже 12 березня Рада міністрів АРК своєю постановою запровадила ліміт на видачу грошей у банкоматах і заборону на зняття депозитів, а також вирішила скласти план націоналізації банківських відділень банків-резидентів.
Гарантувати, що слово не розійдеться зі справою і для небанківського бізнесу на півострові, тобто що заводи і пароплави приватних компаній не попросять передати в колективну власність громади, не може ніхто. Особливо якщо місцевим чиновникам доведеться латати бюджет без субсидій з Києва, який був дотаційний і раніше - у бюджет-2013 закладалися доходи 5 млрд грн, а видатки - 5,6 млрд. Після висадки військових у Криму та очікуваного падіння ділової активності розрив між доходами й видатками АРК може тільки збільшитися.
Поки що приватні компанії лише браво рапортують про те, що якихось проблем або перешкод для функціонування їхніх підрозділів, особливо кримських, немає. Щоправда, компанія "Укртелеком" Ріната Ахметова у своїй заяві зазначила, що з 28 лютого були "обмеження в роботі оператора в окремих населених пунктах АР Крим, пов'язані з силовим захопленням і пошкодженням кількох вузлів зв'язку", однак на всьому півострові зв'язок не переривався і зараз перебоїв у роботі оператора немає.
Інші активи Ріната Ахметова - порт "Авліта", ремонтне підприємство "Морський індустріальний комплекс" (входять у холдинг "Портінвест") і енергопостачальна компанія "Крименерго" (входить у ДТЕК) також заявили, що виконують свої зобов'язання за контрактами повною мірою.
Схожі заяви зробили українські аграрії. У тому числі найбільший виробник курятини "Миронівський хлібопродукт" Юрія Косюка, в якого в Криму розташовані чотири підприємства - птахо- і свиноферми, а також м'ясопереробний завод. Виробник соняшникової олії компанія "Кернел" Андрія Веревського зазначила, що на території Криму виявилися незначні запаси продукції, однак переміщаються вони без обмежень. Якогось значного впливу на бізнес великі промислові та аграрні холдинги поки що не зазначають.
Найгірше може бути туризму. Нинішня концентрація автоматів і бойової техніки на квадратний кілометр півострова лише відлякуватиме туристів, і до ворожки не ходи. 6 млн туристів, які раніше приїжджали в Крим, витрачали понад 40 млрд грн на рік, дозволяючи всій індустрії - а це
800 туристичних фірм, 260 готелів, 85 санаторіїв - заробити близько 1,5 млрд грн за рік. Що буде 2014 р., зрозуміло: туристів менше, послуги - дешевші, отже, і прибуток гірший, якщо буде взагалі. Чи варто говорити, що це означає для кримчан, які за туристичний сезон заробляли гроші на весь рік.
Крім підприємств і компаній, які перебувають у центрі уваги та обговорення, інтерес для потенційних загарбників можуть становити суднобудівні підприємства - державні мужі в Кремлі завжди відчували слабкість до виробництва бойових кораблів або цивільних суден подвійного призначення. Чи почнеться в Криму повномасштабний переділ власності, залежить від того, наскільки безкарними відчуватимуть себе "прибульці" на півострові і які геополітичні розклади складуться у світі навколо подій в Україні.
Суто гіпотетично, за вкрай негативного сценарію промислові підприємства, що належать не надто лояльним до Росії бізнесменам, можуть повторити долю "Масандри" і "Артека". Так, у Керчі розташований суднобудівний завод "Залив" Костянтина Жеваго, що спеціалізується на випуску суден для нафтогазового сектора. У Феодосії перебуває державна суднобудівна компанія "Море", виробник швидкісних суден. У самому Севастополі є суднобудівний завод, що належить Петру Порошенку. Підприємство на початку березня відвідала делегація з Росії, представники якої стверджували, що зацікавлені у відродженні підприємства. У якому вигляді цей інтерес буде виявлений і реалізований - у вигляді силового захоплення або полюбовної угоди, стане зрозуміліше найближчими тижнями. Одне можна сказати точно: співробітництво з цими заводами, які працюють в умовах складної конкуренції, тривалого строку виготовлення продукції та великої потреби в банківському кредитуванні, а також розміщення на них замовлень принесло б більше користі російській стороні, особливо з урахуванням негативного міжнародного вихлопу від конфіскації приватної власності.
Уже через кілька тижнів після збільшення військового контингенту на півострові, насильницької зміни влади постало питання перерозподілу власності. Поки що переважно це стосується лише власності держави Україна, та якщо російським структурам удасться закріпитися на півострові, подальший перерозподіл приватної власності може бути тільки питанням часу. Економіці півострова у відділеному від України стані доведеться переживати складний перехідний економічний період, пов'язаний з падінням ділової та туристичної активності, з можливим руйнуванням колишніх бізнес-зв'язків.
Навпаки, якби Росія замість додаткових військових підрозділів і напіввійськового режиму ввела капітал для розвитку сильних і/або перспективних галузей, нейтралізувавши при цьому геополітичний конфлікт, інтереси російської та всіх інших громад Криму були б справді захищені, причому якнайкраще. Але вони (інтереси звичайних російськомовних кримчан), очевидно, далеко не головний фактор у нинішньому конфліктному розкладі.