Після тривалих вагань влада Запоріжжя все-таки наважилася на непопулярний крок — із 1 грудня тарифи на теплову енергію в обласному центрі підвищено на третину. Відтепер за кожний квадратний метр опалювальної площі запорожцям доведеться платити 78 коп. замість 58. Правда, запевняють чиновники, новий тариф, як і раніше, найнижчий у країні. Але навряд чи це потішить споживачів, особливо наприкінці січня, коли настане час платити за новими розцінками.
Ідею підвищення тарифів місцева влада виношувала давно, оскільки проблема платежів за спожиті енергоносії залишається хронічно нерозв’язаною. Головною темою для місцевих ЗМІ напередодні чергового опалювального сезону традиційно стає висвітлення майже героїчних зусиль регіональної влади в переговорних баталіях із «Нафтогазом України». НАК укотре «востаннє» загрожує припинити подачу газу, керівництво області обіцяє «вирішити питання з боргами» й надалі платити справно. Одне слово, сценарій відомий. Проте з закінченням зими тема втрачає актуальність, аби знову опинитися в центрі уваги в міру наближення холодів.
Не стала винятком і нинішня осінь. Правда, спочатку влада заходилася настійно радити населенню зайнятися оформленням житлових субсидій. Розрахунок був гранично простий: чим більше сімей їх оформить, тим соліднішою виявиться для регіону сума субвенцій із центру. Як приклад навіть наводився досвід деяких областей, де проблему розрахунків за енергоносії більш-менш розв’язано в такий спосіб.
Із позицій відстоювання регіональних інтересів ця ідея, на перший погляд, вельми перспективна. Однак усе-таки треба врахувати: середня зарплата в області — одна з найвищих у країні, відповідно й показник доходів на душу населення в Запоріжжі аж ніяк не найнижчий. Тому немає підстав сподіватися, що з допомогою субсидій вдасться кардинально розв’язати проблему розрахунків за споживані енергоносії. Та й звинувачувати населення в несвідомості також начебто несправедливо.
За даними Запорізького міськвиконкому, середній рівень сплачення городянами квартплати за 10 місяців поточного року становить 95%, оплати комунальних послуг — 86,5%. У жовтні ці показники істотно поліпшилися — відповідно, до 105,2 і 94,5%. А проте, запевняє керівництво компанії «Газ України», саме нинішнього року розрахунки області за спожитий газ різко погіршилися. Якщо за 10 місяців минулого року рівень заборгованості підприємств запорізької теплоенергетики дорівнював 15%, то за аналогічний період поточного він зріс до 31%. На жаль, тенденції до поліпшення немає: лише за листопад борг збільшився на 1,2 млн. грн. І це притому, що погода в останній місяць осені дозволяла витрачати газу на чверть менше від норми.
«Газ України» дійшов закономірного висновку: поставки під обіцянки, а не за гроші ні до чого доброго не приведуть. Ефективнішими видаються жорсткі заходи у вигляді припинення подачі газу. За словами комерційного директора «Газу України» Олександра Мусієнка, саме до них компанія й має намір удатися.
Таку політику намагається здійснювати й місцева влада. Труднощі полягають у тому, що реалізовувати її доводиться, так би мовити, не оптом, а вроздріб. Інакше кажучи, розбиратися з кожним приватним неплатником окремо. У Мелітополі, приміром, для них навіть термін спеціальний вигадали: «асоціальні городяни». Цікаво, що серед них виявилися далеко не найбільш знедолені жителі міста — директори, власники фірм, підприємці, чиї борги за житло й комунальні послуги сягають від 5 до 10 тис. грн. Влада має намір вжити до них найсуворіших заходів — аж до виселення з квартир. Але, швидше за все, таким заявам не доведеться перетворитися з чинника психологічного впливу на реальні дії. Спроби припинити подачу тепла й гарячої води всьому під’їзду чи будинку через кількох неплатників неминуче виллються у лавину судових позовів, рішення з яких буде аж ніяк не на користь ініціаторів методу колективного виховання.
Реально оцінюючи ситуацію, економісти вважають, що розв’язання проблеми комунальних неплатежів за рахунок підвищення тарифів на послуги — далеко не найефективніший метод. Цієї ж думки дотримувалося й попереднє керівництво Запорізького міськвиконкому. Зокрема колишній міський голова в одному з інтерв’ю заявляв: «Абсолютно несправедливо буде, якщо ми підвищимо ціни на послуги і знову покладемо цей тягар на тих, хто платить. Бо той, хто не платив, і не платитиме».
Через рік місцева влада оцінювала проблему цілком інакше. «Якщо міська влада й винна у чомусь, — вважає заступник міського голови Запоріжжя Микола Крещук, — то це в тому, що вона ще три роки тому не запровадила цього тарифу». Правда, за його ж таки словами, і нові розцінки не дозволять забезпечити 100-відсоткову оплату споживаного газу.
При попередньому тарифі торік у грудні комунальникам вдалося одержати зі споживачів своїх послуг 11 млн. грн. Нині прогнозований збір платежів оцінюється в 14,6 млн. Звісно, за умови, що активність платежів не знизиться. Але й тоді отриманих грошей буде замало для покриття прогнозованих витрат. Чиновники розрахували, що за спожитий у грудні газ, з урахуванням витрат на його транспортування, треба заплатити 23 млн. грн. Отже, без кредитів не обійтися. Віддавати їх планують улітку, коли витрати на закупівлю газу істотно знизяться. Зате знадобляться кошти на ремонт устаткування котелень і теплотрас, інакше зношена мережа просто вийде з ладу...
Пригадується, років сім тому в Запоріжжі вдалися до спроби кардинально змінити механізм розрахунків за енергоносії. Суть її полягала у створенні спеціального рахунку, на якому б акумулювалися платежі споживачів комунальних послуг. Розрахунки свідчили: зібраних коштів (із урахуванням явно завищених тарифів на послуги) з надлишком вистачило б і на оплату газу, і на компенсацію витрат комунальників. Запропонований проект мав лише один «недолік». Оплата постачальникам комунальних послуг передбачалася лише за виконану роботу, без урахування так званих виробничих втрат у вигляді паруючих теплотрас і дірявих водопроводів. Таку перспективу чиновники розцінили як неприйнятну. Можливо, тому, що їм вигідніша постійна наявність труднощів, які доводиться долати за чужий рахунок.