Довга боротьба за створення в країні вільних економічних зон поволі переходить у метушню довкола їхнього функціонування. Відсутність чіткої державної політики щодо ВЕЗ робить хитким сам фундамент, на якому вони зводяться. Запитання, потрібні чи не потрібні зони, не лише лунає як і раніше, але, схоже, переходить у розряд споконвічних. Хоча, здається, усім давно все ясно. Принаймні, має бути ясно. Але проблема в тім, що механізм уже запущено — створено цілу низку зон, і вони починають працювати. Лише починають, зауважте. Принаймні, на Одещині. І, звісно, розмови про їхню неефективність нагадують ситуацію, за якої держава дала старт конячці, котра давно, правда, перетворилася на шкапу, і нині чекає від неї результатів, при цьому періодично тягне віжки, стримуючи біг.
Зрозуміло, Одеська область такими правилами гри незадоволена. І має намір боротися до кінця, щоб відстояти свої вільні території, на створення яких витрачено багато сил, коштів і нервів. Про це було заявлено в облдержадміністрації на засіданні «круглого столу», присвяченого проблемам і перспективам розвитку спеціальних економічних зон на території Одеської області. Його організували обласне керівництво та представники Одеського й Ренійського портів, на території яких вони розташовані. Приводом для розмови стали публікації в ЗМІ й заяви високопоставлених чиновників щодо необхідності функціонування ВЕЗ і територій пріоритетного розвитку.
На думку місцевої влади та керівників створених ВЕЗ, нинішня непевність стосовно вільних зон уже зробила свою чорну справу. Після згаданих заяв і публікацій ряд потенційних інвесторів відвернулися від ВЕЗ. Тому нині, на їхню думку, головне — не відстрахати й тих, котрі залишилися. Адже, попри все, інтерес до зон є. Як доказ, керівники ВЕЗ назвали кілька інвестиційних проектів, що незабаром мають бути подані на ухвалення облдержадміністрації.
Зокрема, на території ВЕЗ «Порто-франко» планується спорудити комплекс з виробництва й перевалки моторних масел. Болгарська фірма «Пріста-Ойл» виявила бажання вкласти в нього 2 млн. доларів. Одеський судноремонтний завод №2 й одеський завод СОМ мають намір реалізувати спільний проект з випуску будівельно-оздоблювальних машин. На території ВЕЗ «Рені» інвестори збираються звести комплекс для заготівлі та виробництва продукції з очерету вартістю 234 тис. доларів, швейну фабрику на 200 робочих місць за 370 тис. доларів, комплекс з перевалки скрапленого газу вартістю понад 1,2 млн. доларів і ряд інших.
Але, на жаль, поки що це лише проекти. Водночас після виходу законів про ВЕЗ «Порто-франко» та ВЕЗ «Рені», підписаних у березні 2000-го, минув рік. А після виходу указу Президента про одеську вільну територію — понад півтора року. І нині Кабмін вимагає аналізу діяльності створених ВЕЗ разом із перспективою їхнього розвитку. Не виключено, що подальша доля цих територій залежатиме від змісту звітів. Такий підхід особливо обурює портовиків і викликає занепокоєння: закрити щойно створені зони, швидше за все, не закриють, а от пільги урізати можуть. Оскільки втрата надходжень у бюджет — це сьогодні один із головних аргументів противників вільних зон.
Керівники ВЕЗ запевняють: запропоновані інвестиційні проекти абсолютно реальні. І в тому, що їх досі не реалізовано, винні не лише згадані вище обставини, а й бюрократична тяганина. Постанови Кабміну, які визначають механізм функціонування ВЕЗ, прийнято тільки в серпні минулого року. Це по-перше. А по-друге, процедура розгляду й затвердження інвестиційних проектів досить складна та тривала, вважає директор ВЕЗ «Рені» Сергій Строєв. «На неї відводять 45 діб, — підкреслював він. — А ви врахуйте, що візи потрібні від усіх контролюючих служб, то на узгодження документів можна витратити кілька місяців».
За словами пана Строєва, досить складно й довго тривала робота з підготовки митної інфраструктури та здавання її комісії. Лише 20 грудня, тобто три місяці тому, об’єкти митної інфраструктури прийняла в експлуатацію Державна митна служба. І відтоді на території ВЕЗ почав діяти спеціальний митний режим. До речі, на території «Порто-франко» ці об’єкти поки що не здано, і спеціальний пільговий режим не запроваджено.
То про які результати роботи зон після всього сказаного вище можна говорити, вигукували портовики. Стосовно пільг, то вони вважають аргумент прихильників закриття зон про скорочення надходжень до бюджету не зовсім коректним. На території ВЕЗ створюються нові об’єкти, і в зв’язку з цим йдеться про додаткові надходження, яких без запровадження спеціального пільгового режиму не було б узагалі.
Так, можливо, але ось факт. З 1 січня ц.р. на території ВЕЗ «Порто-франко» зареєстровано перший суб’єкт зони — ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл», який запропонував інвестиційний проект — комплекс з перевалки мінеральних добрив вартістю майже 4,5 млн. доларів. І не лише запропонував, а вже й побудував першу чергу потужністю 1 млн. тонн на рік (вклавши 2,5 млн. доларів), що вже працює. Його відкриття відбулося наприкінці липня торік. Сьогодні це — єдиний реальний інвестиційний проект, про який скрізь говорять. Але, придивившись до історії його створення, розумієш ось що.
Усім відомо, комплекс виник не на порожньому місці. Одеський порт, а точніше стівідорна компанія «Олімпекс Купе», давно займається перевалкою добрив, але дідівським методом. Тобто, сьогодні замість лінії з’явився термінал. Об’єкт новий, але вантажопотік... старий. Це по-перше. По-друге, рішення про будівництво нового комплексу ухвалене портом спільно зі стівідорною компанією й інвестором в особі швейцарської фірми «Омега термінал» ще задовго до прийняття закону про ВЕЗ «Порто-франко». Звісно, інвестор вкладав кошти в будівництво з розрахунком на швидку їхню окупність. А те, що термінал розмістять на Карантинному молу та що Карантинний мол — це й буде територія ВЕЗ, планувалося давно. Ну а якби зону не створили? Чудову відповідь на це запитання дав сам начальник Одеського порту Микола Павлюк. На засіданні «круглого столу» він заявив: до них йдуть ті інвестори, котрі розраховують працювати в порту, незалежно від того, буде зона чи ні, — для того, щоб вкладені гроші можна було потім повернути.
Коротше кажучи, як випливає зі сказаного вище, термінал, очевидно, спорудили б незалежно від того, з’явилася б зона чи ні. Отож, навіщо надавати пільги на розміщення в порту таких об’єктів? Господарі термінала за те, що вклали інвестиції, цілком звільняються від сплати податку з прибутку протягом трьох років і на 50% — протягом трьох наступних. До слова, облдержадміністрація цей інвестиційний проект ухвалила вже після того, як збудували...
І останнє. Комплекси з перевалки добрив сьогодні споруджують і в інших портах, залучаючи інвесторів, але без усяких пільг. Слід підкреслити, з будівництвом терміналів, і не лише хімічних, на Чорноморському узбережжі проблем нині немає. Навпаки, конкуренція збільшується не тільки серед портів країн СНД, а й українських, причому розташованих під носом один в одного.