Реформа податкової децентралізації визначила результат місцевих виборів: істотне збільшення сум у місцевих бюджетах допомогло багатьом мерам заручитися підтримкою місцевих жителів. Зростання витрат на давно зношену інфраструктуру створило ілюзію, що нарешті з’явилася місцева влада, яка «щось робить». Але довгою ця казка не буде, центральна влада з року в рік передає на місця нові повноваження, але не додаткові фінансові ресурси. І багато щасливих переможців місцевих виборів уже розуміють, що без збільшення доходів місцевих бюджетів їм буде складно зберегти взятий темп реконструкцій, реновацій і відновлень. Що ж, ми готові підказати їм, де потрібно закопати монетку, щоб виростити грошове дерево.
Коротко про фінанси
Звичайно, значну частину своїх доходів місцеві бюджети усе ще отримують із центрального у вигляді субвенцій і дотацій, і вплинути на ці суми можуть навряд чи. Зате можуть збільшувати власні надходження, в основному податкові, розвиваючи бізнес і зміцнюючи місцеву економіку.
Дослідження VoxUkraine показало, що в територіальних громадах, які проходили процедури добровільного об’єднання, змінювалася модель відносин «місцева влада—бізнес». Серед висновків дослідження можна виокремити такий: «Місцева влада отримала стимули поліпшувати місцевий бізнес-клімат, щоб збирати більше податків і, відповідно, мати більше коштів на місцевий розвиток». Як приклад тут можна навести якісний діалог місцевої влади з бізнесом у Підберізцівській ОТГ Львівської області. Уже в перший рік активної роботи місцевої влади з бізнесом удалося отримати близько 1,4 млн грн додаткового фінансового ресурсу за рахунок збільшення надходжень податку на доходи фізосіб (ПДФО).
Саме ПДФО, він же «зарплатний податок», є основним джерелом власних надходжень до місцевих бюджетів. До фіскальної децентралізації ПДФО надходив до центрального бюджету, після — близько 60% його зборів залишаються на місцях, і це істотна підтримка для місцевих бюджетів. «Це податок, який роботодавець як податковий агент платить за своїх працівників. Як правило, це й малий бізнес, який працює на єдиному податку та платить ПДФО за найманих працівників (якщо такі в нього є), і середній/великий бізнес. Тому можна говорити про те, що місцева влада зацікавлена в розвитку бізнесу в цілому, а не тільки якоїсь групи підприємств залежно від їхнього масштабу. І що, мабуть, ще важливіше, щоб саме на території громади існувало та створювалося якнайбільше підприємств», — вважає керівник Центру аналізу публічних фінансів і публічного управління КШЕ Дар’я Марчак. Як показують дані, обсяг ПДФО, надходження до місцевих бюджетів також із кожним роком зростають (навіть із урахуванням зміни вартості грошей у часі) (див. рис. 1).
Ще одним джерелом власних доходів є місцеві податки, серед яких вагому частку займає єдиний податок, що сплачується малим бізнесом. Якщо проаналізувати показники останніх років, то побачимо, що обсяги надходжень цього податку теж зростають. Почасти тому, що зростає ставка податку та змінюються правила його адміністрування, почасти справді завдяки розвитку дрібного підприємництва (див. рис. 2).
Тобто найочевидніший спосіб збільшити доходи місцевих бюджетів — підтримувати та розвивати місцевий бізнес, стимулювати створення нових підприємств на території громади, шукати інвестиції, допомагати вже існуючим компаніям нарощувати прибуток. І що важливо, усе перелічене під силу місцевій владі.
Підтримка бізнесу грошима
У місцевої влади немає ні повноважень, ні ресурсу, щоб роздавати гроші бізнесу (навіть на поворотній основі у вигляді кредитів). Зате Бюджетний кодекс України дозволяє приймати місцеві цільові програми, на основі яких формуються бюджетні програми підтримки бізнесу.
Місцеві цільові програми можуть передбачати:
- відшкодування частини відсотків за кредитами, узятими на купівлю основних засобів (наприклад, у Львівській області, за даними ЛОДА, з 2016 року цією опцією скористалися понад 100 суб’єктів господарювання, яким відшкодовано понад 6 млн грн);
- ваучерну підтримку бізнесу в вигляді надання на конкурсній основі ваучерів — безповоротної фінансової допомоги. Це можуть бути інноваційні ваучери, або ваучери на послуги або маркетингові послуги;
- окремі програми підтримки агропромислового сектору, а також аграрного сектору, фермерських господарств і сільських кооперативів. Тут місцева влада стимулює одержання пільгових кредитів у комерційних банків, у тому числі й під реалізацію бізнес-планів (тобто йдеться не тільки про майбутні податки, а й про зайнятість).
З найбільшими діючими програмами підтримки бізнесу місцевою владою можна ознайомитися в таблиці.
Також не забуваємо, що саме органи місцевого самоврядування мають право визначати ставки окремих податків і зборів. Щоправда, це робиться заздалегідь (відповідні рішення мають прийматися не пізніше 15 липня року, що передує періоду, на який поширюватимуться ці норми). «Хоча цього року парламент дозволив вносити зміни в ставки на поточний рік у бік зменшення, і цим скористалися частина місцевих рад для підтримки бізнесу. Хоча важливо розуміти, що причиною для такого кроку був передвиборний період, і насправді для окремих бюджетів було невиправданою розкішшю відмовлятися від частини надходжень», — зазначає Дар’я Марчак.
Важливі не тільки гроші
Однак важлива не лише пряма фінансова підтримка. Як і раніше, необхідно скорочувати адміністративні бар’єри, спрощувати складні процеси, автоматизувати сервіси та переводити їх в онлайн-режим, а також намагатися не відволікати бізнес на перевірки. Так би мовити, максимізувати зручність роботи для бізнесу.
А ще важливі освітня підтримка (організація навчання з заснування та ведення бізнесу, бухгалтерського обліку), кадрова (розвиток професійно-технічної освіти) та інформаційна.
«Для малого бізнесу в нас є навчальні програми «Інтернатура бізнесу», де вчать складати бізнес-план, маркетингову стратегію тощо. До нас приїжджають тренери з Києва та Львова (нині навчання триває в онлайн-форматі), а після закінчення курсу ми видаємо сертифікати, — каже губернатор Дніпропетровської області Олександр Бондаренко. — Також в ОДА є відділ із роботи з інвесторами, куди можуть звернутися як потенційні інвестори, так і ті, які вже існують. Є інвестиційна рада, яка періодично збирається, щоб обговорити можливості для бізнесу та чим йому можна допомогти. Наприклад, потрібний виробничий майданчик для нового напряму бізнесу. Наш менеджер починає ходити кабінетами інших служб і відомств разом із керівником проєкту. Це прискорює бюрократичні процеси та є додатковим бар’єром від корупції».
Якась влада, крім іншого, зосереджується і на зовнішньоекономічній діяльності. При цьому місцевий бізнес навчають експортної діяльності, сприяють його виходу на зовнішні ринки, а також приваблюють нових інвесторів. Місцева влада, представляючи свій регіон, бере участь у міжнародних виставках і форумах, проводить торговельні місії. Наприклад, у тій самій Дніпропетровській ОДА є відділ із зовнішньоекономічних зв’язків, який організовує для місцевих експортерів такі поїздки, у рамках яких проходять обмін контактами, переговори, укладаються контракти. На цей рік були заплановані місії до США, Канади, Чехії, Туреччини. На жаль, їх було перенесено через пандемію коронавірусу.
Крім того, потенційного інвестора можна залучити банальним сприянням у виділенні земельної ділянки під конкретний бізнес-проєкт. Оскільки процедура відведення земель пов’язана з безліччю бюрократичних і підготовчих процедур, місцева влада цілком може як полегшити ці процеси бізнесу, так і ускладнити. Не даремно ж слова «землевідведення» і «корупція» в українській мові майже синоніми.
Ще одним важливим інструментом підтримки може стати створення такої інфраструктури для бізнесу, як індустріальний парк. Це може бути ініціативою місцевих органів влади, що включає в себе питання відведення території, організацію підведення комунікацій, залучення інвесторів тощо. Якщо є індустріальний парк, то є готове рішення, яке можна запропонувати потенційним інвесторам. На жаль, сьогодні в Україні на папері є 43 індустріальні парки, але реально працюють одиниці. На думку експертів, причина в тому, що наявні пільги для індустріальних парків не можуть стимулювати їхній розвиток. Бізнесу для зростання недостатньо відсутності пайового внеску та нульового мита на імпорт. Реальний сектор хотів би звільнення від сплати податку на прибуток, наприклад, на п’ять років, ПДВ-пільг та інших податкових стимулів.
Кластери
Метою створення індустріальних парків може бути поява в майбутньому значущих для регіону кластерів. Хоча кластери нерідко організовуються самостійно, влада теж може цьому посприяти. Бувають універсальні кластери, наприклад, аграрні, оскільки сільгоспземлі є на всій території України, як і агробізнес. У цьому разі місцевій владі слід стимулювати виробництво в цих кластерах продукції з високою доданою вартістю. І річ тут не тільки в збільшенні податкових зборів, а й у тому, що такі виробництва потребують більшої кількості робочих рук, а зростання зайнятості — основа економічного благополуччя. Та й експорт готової продукції, а не сировини — пріоритет для кожної розвиненої країни.
Не менш поширені промислові кластери. У їхній основі вже наявні промпідприємства. «У Дніпропетровській області ми зосередилися на космічній і машинобудівній галузях. По-перше, на сьогодні тут працюють близько 10 тисяч фахівців, а потенціал — 20 тисяч. По-друге, це надприбуткова сфера діяльності. По-третє, це престижно, це певна репутація країни, що також приваблює потенційних інвесторів в інші сектори економіки», — каже Олександр Бондаренко.
Не менш перспективний розвиток ІТ-кластерів, енергетичних кластерів, кластерів легкої промисловості й навіть кластерного овочівництва. Кожний регіон може знайти ту нішу, яка стане для нього точкою зростання.
Природно, гарним джерелом коштів для місцевих бюджетів можуть бути туристичні кластери. Але ставка на туризм потребуватиме від місцевої влади не лише поради й підтримки, а й значних інвестицій в інфраструктуру, без якої розвиток туризму неможливий навіть за великого бажання бізнесу.
***
Ми бачили чимало хороших прикладів підтримки бізнесу місцевими громадами, але сподіваємося, що їхня кількість зросте в рази найближчими роками. Місцева влада повинна активізуватися в питаннях створення комфортних умов для вже працюючого бізнесу та залучення нових інвесторів. Саме від цього, а не від подачок із центрального бюджету, залежить фінансова спроможність регіонів, благополуччя їхніх жителів і можливості залучити інвестиції. Адже український бізнес стає дедалі більш розбірливим, конкуренція за інвестора зростає. Практики минулих років, коли місцева влада повністю залежала й від фінансування, і від рішень центру, не повернути. Нині виживати, зміцнюватися та розвиватися будуть тільки ті, хто зможе своїм розумом та ініціативою створити ефективне бізнес-середовище, яке буде забезпечувати й стабільне економічне зростання, і збільшення податкових надходжень. Саме такі керівники та їхні команди, з великою ймовірністю, переможуть на наступних місцевих виборах. Дерзайте, панове!
Більше статей Олени Середи читайте за посиланням.