«Нинішня фінансово-економічна криза — провісник потужного промислового колапсу в Запоріжжі», — так невесело охарактеризував обстановку міський голова Євген Карташов. Зате в голови облдержадміністрації Олександра Старуха прогнози оптимістичніші: криза зачепила не всіх, ситуація потроху стабілізується. Та й узагалі, кризи починаються й закінчуються, а життя триває. Тож, якщо не панікувати, неприємностей, на думку Старуха, можна позбутися досить швидко.
Як кажуть, хотілося б вірити, але поки що новини з промислових підприємств такі самі, що й сумнозвісні трудові рапорти до чергового партз’їзду. От тільки їхній зміст, на відміну від депеш двадцятирічної давнини, на жаль, не надихає...
У сукупній структурі запорізької індустрії майже половину становлять металургія й будівництво. І ці галузі зазнали найбільшого впливу кризи. Позитивна раніше виробнича динаміка металургійного комплексу з серпня обернулася 13-відсотковим спадом. Різке зниження цін на світовому ринку змусило металургів практично наполовину скоротити експортні поставки, що традиційно є основним видом збуту. На складах підприємств накопичилася металопродукція в обсягах місячного виробництва.
Металурги не зі своєї волі змушені були скоротити темпи випуску продукції. Комбінату «Запоріжсталь» довелося зупинити чотири з дев’яти мартенів; п’ять із восьми печей припинили роботу на «Дніпроспецсталі». Практично на межі зупинки опинився Запорізький феросплавний завод, який працює на 10—25% від колишньої потужності. Загалом же ситуація на підприємствах галузі свідчить про те, що наслідки кризових явищ запорізьким металургам удасться подолати лише до липня наступного року. Та й то за сприятливого збігу обставин.
У будівельників справи не ліпші. Погіршення умов іпотечного кредитування, дворазове підвищення вартості будматеріалів разом із голослівними обіцянками так званого доступного житла обернулися різким падінням попиту на новобудови. Наприклад, одній із головних запорізьких фірм не вдається продати п’яту частину квартир у споруджуваних будинках.
Максимум, чим місцеві власті можуть допомогти промисловцям за нинішніх умов, — хіба що поспівчувати. Або порадити розвантажити собівартість продукції підприємств. Оскільки такі рішення, на жаль, перебувають поза регіональною компетенцією.
— Найголовніше тепер — зберегти кадровий потенціал, — вважає О.Старух. — Усім треба затягти паски. Нині актуальна не глобальна стратегія розвитку, а збереження досягнутого. Якщо це вдасться, в нас будуть перспективи, інакше одержимо наслідки довгострокової кризи.
За словами голови ОДА, такий підхід поділяє абсолютна більшість керівників підприємств. Про це, зокрема, свідчить і статистика обласного центру зайнятості, де масового напливу охочих набути статусу безробітного поки що немає. Минулого місяця на облік стали всього 340 запоріжців, рівень безробіття в обласному центрі, як і раніше, не перевищує 0,6%, а кількість вакансій у 1,5 разу більша за кількість охочих їх зайняти. Правда, переважна більшість запропонованих спеціальностей гарантують заробітки нижче середньоміських, та й кількість вільних робочих місць у жовтні скоротилася вдвічі — вперше з 2004 року.
Такі різкі зміни на регіональному ринку праці цілком зрозумілі, зважаючи на те, що з середини минулого місяця припинив прийом на роботу комбінат «Запоріжсталь». На підприємстві скорочено робочий тиждень, запоріжсталівцям наполегливо радять піти у відпустку за свій рахунок або взяти відгули.
Оголошено про 20-відсоткове скорочення адміністративно-управлінського персоналу на «Дніпроспецсталі». Крім того, кожен із 8 тис. заводчан має до кінця року піти в двотижневу неоплачувану відпустку.
Такі заходи економії коштів широко практикуються майже на всіх запорізьких промислових підприємствах, що, втім, не виключає можливості масових звільнень. Це дає експертам підстави припустити, що через кризу без роботи можуть залишитися близько третини запорожців.
Сумна перспектива вкотре змушує місцеву владу виступити прихильниками принципу підтримки національного виробника. Особливо стосовно Запорізького алюмінієвого комбінату. Правда, ВАТ «ЗАлК», який перебуває у власності компанії «РусАл», визначення «вітчизняний виробник», м’яко кажучи, не дуже пасує. Як і періодичні погрози керівництва комбінату, що лунають не один рік, зупинити виробництво через нерентабельність, спричинену високими тарифами на електроенергію.
— У структурі собівартості виробництва алюмінію-сирцю електроенергія становить 48%, а має бути максимум 25, — заявляє гендиректор ЗАлКа Олександр Котюк. — Якщо найближчим часом ситуація не зміниться, підприємство буде змушене зупинити виробництво.
О.Старух підрахував: якщо таке станеться, доведеться зупиняти два блоки атомної станції. Адже на комбінат припадає чверть регіонального споживання електроенергії. Тому, на думку голови ОДА, енергетикам не слід виявляти вузьковідомчий підхід, який, урешті-решт, їм же й нашкодить. Словом, від надання диференційованого тарифу ЗАлКу користь безсумнівна, переконані в області.
Такої ж думки і президент, котрий письмово звернувся з проханням до прем’єр-міністра відновити для алюмінієвого комбінату дифтариф, що діяв ще тоді, коли ЗАлК належав державі.
Можливо, якби в гаранта Конституції була прямо протилежна думка щодо цього, то з урахуванням специфічних відносин вищих посадовців країни комбінат і одержав би жадану преференцію. А так...
Минулого тижня ВАТ «Запоріжжяобленерго» обмежило споживання ЗАлКом електроенергії до рівня технологічної броні через несплату понад 12 млн. гривень боргу.
Розпорядження про відключення однієї з чотирьох електролізних секцій генеральний директор комбінату віддав по телефону під час спеціально скликаної прес-конференції. Виглядало це так само ефектно, як і безглуздо. Вже хоча б тому, що наступного дня глава Мінпаливенерго Юрій Продан — теж у присутності представників ЗМІ — порадив власникам повернути підприємство державі, якщо не здатні забезпечити його роботу. А ще порекомендував керівництву комбінату думати передусім про рентабельність виробництва, а не про одержання надприбутку. Щоб, мовляв, конкурентоспроможність ЗАлКу не падала.
Отже, погроза повністю зупинити виробництво на енергетиків не подіяла. Знають, мабуть, що до цього не дійде. Оскільки ніхто при здоровому глузді не зважиться ховати підприємство, що дає хоч і не надто великий, та все ж таки дохід. Хай там як, але торік чистого прибутку «накапало» 75,6 млн. грн. Та й у жовтні — навіть при оголошених майже 10 млн. дол. збитку — ходять чутки, що рентабельність у комбінату все ж таки позитивна. А стосовно преференцій... Так інвестзобов’язаннями давно вже не дорікають і на старанне вимивання активів уваги не звертають. Навіть попри те, що такі дії до розряду пільг ніяк не належать.
Цього тижня запорізькі промисловці знову нагадали про себе відкритим листом до президента, прем’єра та регіональних керівників. Крім скарг на фінансово-економічні труднощі, у зверненні, зокрема, пропонували знизити тарифи на енергоносії, повернути практику налогових векселів, переглянути терміни виконання екологічних програм і ставки нормативно-грошової оцінки землі. А ще керівники шести металургійних підприємств зовсім не проти того, аби скористатися частиною кредиту, наданого МВФ(!).
Цікава деталь. Хоча звернення й складене в стилі прохання про допомогу, насправді це — ультиматум. За словами голови правління ВАТ «Запорізький феросплавний завод» Павла Кравченка, пропозиції промисловців залишатимуться актуальними 10 днів, впродовж яких на підприємствах не вдаватимуться до скорочення штатів.
До речі, щодо преференцій, які так потрібні вітчизняному виробникові, особливо — у період кризи. У запорізьких властей щодо цього надто вже своєрідна думка. Якщо йдеться про великий бізнес, то вони обома руками «за». І водночас міськрада планує підвищити ставки єдиного і фіксованого податку, ринкового збору та вартості різних патентів відповідно до офіційного індексу інфляції. Мабуть, чиновники вважають, що дрібному й середньому бізнесу криза не загрожує.
А може, природжена ввічливість не дозволяє чиновникам поцікавитися в так опікуваних ними «національних виробників», чому ті, замість модернізації виробництва, підвищення конкурентоспроможності, перекачували гроші в офшори? Криза ж почалася далеко не вчора. Принаймні набагато раніше 24 вересня, коли в урочистій обстановці на сесії Запорізької міськради підписували договір про тристоронню співпрацю міської влади, профспілок і роботодавців. Документ же, між іншим, гарантує й соціальний захист працівникам, і 35-відсоткове підвищення зарплати наступного року. Цікаво, високі сторони, що домовилися, збираються його виконувати? Чи, як водиться, на кризу спишуть?
Зважаючи на все, наслідки фінансово-економічної депресії поки що турбують запорізьку владу суто теоретично. Воно й зрозуміло — за підсумками трьох кварталів промисловий приріст в області становив 8,6%. План за бюджетними надходженнями перевиконано майже на 4%, і регіональну скарбницю додатково поповнили 23,6 млн. грн. А ділити завжди приємніше, ніж примножувати...