Схоже, хлібна ситуація на півострові може зазнати серйозних змін. Відразу відзначимо, що Крим — єдиний на сьогодні регіон України, де рівень цін на хліб соціальних сортів не змінювався з літа минулого року. Тоді уряд автономії своєю постановою обмежив граничні роздрібні ціни на соціальний хліб, і з 3 липня ВАТ «Кримхліб» і підприємства споживкооперації їх не змінювали.
При цьому передбачалося, що в кожному районі місцева влада розробить комплекс заходів для компенсації збитків пекарів. Заради справедливості відзначимо, що під час торішньої кризи, коли в країні зібрали найнижчий за півстоліття врожай, багато хлібопекарських підприємств країни справді «притримали ціни», одержавши за це відповідні компенсації.
На неабияку радість кримчан, чинність постанови про граничний рівень цін на «соціальний» хліб кілька разів пролонгувалася. Востаннє — аж до 3 лютого ц.р. І все було б добре, але з’явилася ложка дьогтю... Виявилося, що всі проблеми, пов’язані зі збитками, лягли... правильно... на плечі самих пекарів. Чому? Ніхто так і не подбав про відшкодування.
Утім, кримські райони відреагували на пропозицію глави уряду автономії і таки уклали з ВАТ «Кримхліб» відповідні угоди, але щойно цінову проблему було врегульовано, виробники фактично залишилися з носом, а домовленості — на папері.
Не виконано навіть найважливішу для хлібопекарської галузі умову — із 40 тис. тонн зерна, яке ВАТ «Кримхліб» мало купити за фіксованими цінами, йому вдалося придбати лише 7,6 тис. тонн (19%).
Тим часом у більшості міст країни, приміром, в Одесі, Кривому Розі, Черкасах, влада таки компенсувала пекарям збитки — де дотаціями, де закупками більш дешевої муки з Держрезерву, де іншими методами. Але в АРК, схоже, своя політика.
— Загалом-то цю проблему врегульовано постановою Кабінету міністрів України №1747 про стабілізацію ситуації на ринку хліба в Україні, де обладміністраціям рекомендовано обмежити саме граничний рівень рентабельності виробництва хліба соціальних сортів на рівні 5%, а не граничний рівень цін на нього, — відзначає виконавчий директор Всеукраїнської асоціації пекарів України Михайло Міненко. — Очевидно, кримська регіональна влада вирішила бути святішою від Папи Римського й жорсткішою від уряду України. Керівники Криму зафіксували саме відпускні ціни на соціальний хліб. І те, що ці обмеження дають уже не 5% рентабельності, а 25% збитків, схоже, нікого не збентежило.
Питання в тому, чи прораховує влада, що буде далі. За словами Михайла Міненка, «йдеться не лише про банкрутство найбільших у регіоні виробників хліба — адже вони не можуть нескінченно працювати на збиток. А якщо в результаті цього зникне хліб соціальних сортів, постраждають, як завжди, найменш захищені жителі України. Тоді в Криму доведеться гасити вже соціальний вибух».
Сьогодні пекарі Криму опинилися в критичній ситуації. Тільки за останні два місяці минулого року ціни на пшеничне борошно підскочили на 14%, житнє — на 15%. При цьому ціни на хліб не змінюються, й альтернативних джерел покриття збитків, як і раніше, не спостерігається.
— Ціни на борошно зростають із кожним днем, і це просто критично для нашого підприємства. Працювати собі на збиток ми не можемо, адже в результаті нічим буде платити зарплату, — говорить генеральний директор ВАТ «Кримхліб» Тетяна Хміль. — При цьому ми готові й далі тримати ціни на хліб соціальних сортів, якщо місцева влада виконає взяті раніше на себе зобов’язання. Але весь попередній досвід говорить, що домовлятися буде вельми нелегко.
Тим часом Севастопольський хлібокомбінат, хоч як дивно, але дотується з місцевого бюджету, і, приміром, кілограм «Дарницького» хліба коштує 1,32 грн., що на 12% нижче середньокримських цін.
І цей хліб успішно продається на території всього Криму, тим самим рятуючи бюджет автономії за рахунок бюджету міста Севастополя. Аналогічна ситуація раніше спостерігалася і з київським хлібом, що розтікався по всій країні через свою нижчу ціну.
З економічного погляду, ВАТ «Кримхліб» змушене або мінімально підвищити ціни на хліб, або одержати інші джерела покриття своїх збитків. Адже завдання підприємства — випускати продукцію, розвивати, модернізувати своє виробництво, а вже опікуватися соціально незахищеними верствами суспільства мусить місцева влада. І якщо в Криму успішно звалюють цю ношу на підприємства, то незрозуміло, які саме питання, їй, місцевій владі, залишається вирішувати.
— Сьогодні неясно, на кого саме може лягти вина, якщо в результаті Крим загалом залишиться без хліба соціальних сортів, — говорить Михайло Міненко. — Як ми розуміємо, «крайнім», як завжди, може виявитися виробник.